Рішення № 54254151, 01.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 922/5701/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Підземне Місто" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" (м. Харків) про стягнення 16896,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. від 01.07.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 77 від 27.07.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Підземне Місто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" на свою користь збитки, понесені у зв'язку із зберіганням рекламних щитів ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" за договором на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів №20Р/04/14 від 01.04.2014 у розмірі 16 896,26 грн. Судові витрати в розмірі 1218,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 19 жовтня 2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17 листопада 2015 р. о 09:40 год.

04.11.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, зокрема, вказує, що умовами договору було визначено лише право сторони 1 (Підземне місто) на здійснення демонтажу рекламних конструкцій, розміщених відповідно до умов договору, однак порядок здійснення демонтажу рекламних конструкцій умовами договору не було визначено, а отже ТОВ "МРІС" вважає, що демонтаж рекламних конструкцій та їх подальше зберігання є таким, що вчинено з порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого збитки понесені на зберігання рекламними конструкціями є такими, що не підлягають відшкодуванню, оскільки КП "Підземне місто" вважає, що рекламні конструкції були розміщені вже після закінчення терміну дії договору, тобто без належних на те підстав, тобто самовільно.

В судовому засіданні 17 листопада 2015 р. було оголошено перерву до 26 листопада 2015 р. о 11:15 год.

26.11.2015 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

В судовому засіданні 26 листопада 2015 р. було оголошено перерву до 01 грудня 2015 р. о 11:00 год.

01.12.2015 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви, де він зазначає, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача та відповідає платіжним дорученням становить 16896 грн.77коп., а не 16896грн. 26коп., як то помилково зазначено позивачем в позовній заяві.

Суд приймає надані позивачем письмові пояснення до позовної заяви в порядку ст.22 ГПК України як заяву про уточнення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 01 грудня 2015 р. підтримав уточнені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01 грудня 2015 р. проти позову заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" та Комунальним підприємством "Підземне Місто" укладено договір №20Р/04/14 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів.

Предметом вказаного договору є послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів у підземних підвуличних пішохідних переходах, що знаходяться на балансі Комунального підприємства "Підземне Місто".

Додатковою угодою від 27 червня 2014 року № 1 дію договору від 01 квітня 2014 року № 20Р/04/14 було продовжено до 31 липня 2014 року.

30 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" направив заяву до Комунального підприємства "Підземне Місто" про продовження терміну дії договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року на тих самих умовах і на той самий строк, що були встановлені сторонами під час укладання договору. Вказане повідомлення було отримано Комунальним підприємством "Підземне Місто" 01 серпня 2014 року.

У відповідь Комунальне підприємство "Підземне Місто" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" про закінчення строку дії договору, у звязку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" зобовязано здійснити демонтаж рекламних щитів, передбачений пунктом 3.1.13 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року.

Пунктом 2.1.7 договору зобовязано Комунальне підприємство "Підземне Місто" письмово повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" про виконання демонтажу його рекламного щита у випадках, передбачених пунктом 2.2.4 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року Комунальне підприємство "Підземне Місто" має право здійснювати демонтаж рекламного щиту, якщо він не був проведений Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", у разі невиконання вимоги демонтажу рекламного щиту після закінчення терміну дії Договору.

Згідно пункту 3.1.13 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" зобовязано виконати демонтаж і вивезення з території Комунальне підприємство "Підземне Місто" рекламного щиту протягом пяти робочих днів з дня отримання поштового листа з вимогою демонтажу в звязку з закінченням терміну дії договору.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору при виконанні демонтажу рекламного щиту силами Комунального підприємства "Підземне Місто", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" відшкодовує витрати з демонтажу рекламного щиту.

Згідно пункту 7.1 Порядку про порядок розміщення реклами в Комунальному підприємстві "Підземне Місто", затвердженого наказом директора підприємства № 2 від 01 квітня 2014 року, для отримання права на розміщення реклами в Комунальному підприємстві "Підземне Місто", рекламодавець або уповноважена ним особа подає заяву директору підприємства, в якій повинні бути вказані точні поштові та банківські реквізити організації (підприємства, приватного підприємства, фізичної особи) та координати особи, відповідальної за використання рекламного місця, термін експонування рекламного засобу, номер телефону для оперативного звязку з рекламодавцем (пункт 7.2 Порядку).

Пунктом 7.6 Порядку встановлено, що в усіх випадках рекламодавець повинен надати: копію свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності або витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, або виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копію паспорта (для фізичних осіб-підприємців); копію свідоцтва про реєстрацію платника податку; витяг із Статуту підприємства щодо юридичного статусу підприємства та його місцезнаходження, а також повноважень посадової особи, яка підписує договір та наказ про призначення директора або доручення на право підпису договору іншою особою; довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок контрагента з зазначенням всіх банківських реквізитів (розрахунковий рахунок, МФО, код ЄДРПОУ); копію довідки про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. У разі порушення вимог цього Положення керівництвом Комунального підприємства "Підземне місто" буде відмолено у розташуванні реклами.

Позивач належним чином повідомив відповідача про закінчення строку дії договору та обовязок демонтажу розміщених рекламних щитів, але в порушення вимог договору відповідачем не виконало жодних дій, направлених на демонтаж та схоронність власного майна.

П. 2.2.2. договору визначено, що позивач має право вимагати здійснення демонтажу рекламного щиту після закінчення терміну дії договору. Відповідач зобовязаний виконати демонтаж та вивезення з території КП "Підземне місто" рекламного щиту протягом пяти днів з дня отримання поштового листа з вимогою демонтажу у звязку з закінченням терміну дії договору.

11 серпня 2014 року на підставі укладеного договору між Комунальним підприємством "Підземне Місто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Сервіс" №1РД/08/14 здійснено демонтаж 27 рекламних щитів, розташованих у підземних підвуличних пішохідних переходах, на суму 9366,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 30 вересня 2014 року.

У зв'язку з відсутністю у КП "Підземне місто" приміщень для зберігання демонтовані рекламні конструкції були передані на підставі договорів зберігання від 12.08.2014 р. № 140812/1 до ТОВ "Харківський центральний ринок" та від 19.08.2014 р. №2-ЗБ/08/14 до ПП "Урожай-Т". Умовами вказаних договорів визначені місця та порядки передачі на зберігання КП "Підземне місто" рекламних конструкцій - щитів без підсвітки, демонтованих по закінченню договору на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів від 01.04.2014 р. №20Р/04/14, укладеного між сторонами. До ПП "Урожай-Т" передано на зберігання щити без підсвітки в кількості 10 шт. за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2 на суму 1800 грн. в місяць. До ТОВ "Харківський центральний ринок" передано на зберігання щити без підсвітки в кількості 17 шт. за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33, приміщення № 13 підвалу в нежитловій будівлі літ. "А-1-2" на суму 900 грн. в місяць.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2014 р. по справі №922/3435/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р., в задоволенні позову ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" до КП "Підземне місто" про зобов'язання продовжити термін дії договору №20Р/04/14 від 01.04.2014 р., стягнення збитків відмовлено повністю, зустрічний позов КП "Підземне місто" про стягнення збитків та зобов'язання вивезти рекламні щити задоволений повністю та видано відповідний наказ, який на теперішній час не виконано, рекламні щити перебувають на зберіганні за переліченими договорами та позивач несе прямі збитки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 р. по справі №922/2088/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 липня 2015 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позову ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" до КП "Підземне місто" про стягнення 8854,84 грн. збитків, понесених у зв'язку із зберіганням рекламних щитів відповідача за листопад-грудень 2014 року задоволений повністю та видано відповідний наказ.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З моменту винесення рішення Харківським апеляційним господарським судом від 03.06.2015 р. по справі №922/2088/2015 відносно стягнених з ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" збитків, КП "Підземне місто" за договорами зберігання рекламних щитів здійснено оплату:

- 20.02.2015 р. платіжним дорученням №156, 07.04.2015 р. платіжним дорученням №212, 22.05.2015 р. платіжним дорученням №265, 16.07.2015 р. платіжним дорученням №317, 23.07.2015 р. платіжним дорученням №324, позивач здійснив оплату послуг за договором зберігання з ТОВ "Харківський центральний ринок" на суму 6096,77 грн.;

- 20.02.2015 р. платіжним дорученням №70 27.03.2015 р. платіжним дорученням №125, 17.04.2015 р. платіжним дорученням №169, 22.05.2015 р. платіжним дорученням №236, 24.06.2015 р. платіжним дорученням №308, 23.07.2015 р. платіжним дорученням №385, 30.07.2015 р. платіжним дорученням №395 позивач здійснив оплату послуг за договором зберігання з ПП "Урожай-Т" на суму 10800,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обєктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, дослідивши умови договору на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 224-225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема,: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Факт завдання позивачеві збитків, понесених у зв'язку із зберіганням рекламних щитів ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система", встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2014 р. по справі № 922/3435/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р., а також рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 р. по справі №922/2088/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 липня 2015 р. та постановою Вищого господарського суду від 22 жовтня 2015 р.

Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача в відзиві на необхідність застосування судом до виниклих між сторонами правовідносин "Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 22.06.2011 р. за №444 та розяснення Департаменту контролю Харківської міської ради про проведення демонтажу рекламних конструкцій на території міста Харкова, з огляду на таке.

З аналізу вищевказаного Порядку вбачається, що цим нормативним актом регулюються правовідносини, що виникли з приводу розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" (далі - Закон), який в даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом вищої дії, зовнішня реклама це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Статтею 1 Закону також надано поняття внутрішньої реклами - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Відповідно до статті 17 Закону розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.

Підземні пішохідні переходи, де були розміщені рекламні щити відповідача, за своєю природою є інженерними штучними спорудами, призначеними для переходу пішоходів під землею, тому розміщена на території підземних пішохідних переходів реклама є виключно внутрішньою.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними та підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 525, 526, 610, 611, 626, 627, 628, 629, 901, 905, Цивільного кодексу України, статтями 20, 67, 174, 175, 179, 180, 216-218 Господарського кодексу України статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 22, підїзд 7, код ЄДРПОУ 31343590) на користь Комунального підприємства "Підземне Місто" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29, розрахунковий рахунок 26009013029508 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 39044307) 16 896,77 грн. збитків, понесених за зберігання рекламних щитів Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" за період з лютого 2015 року по липень 2015 року та 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3