Рішення № 54252004, 09.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/14002/15 Головуючий у 1 інстанції -Шевчук О.П.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 грудня 2015р. м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Побірченко Т.І., Котули Л.Г.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ«Укрсоцбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_2 і просило винести рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитною угодою /а.с.3-5, 53-55/.

Позивач послався на те, що позичальник ОСОБА_2 згідно кредитної угоди від 1.06.2007 року за №42.07-07/275 отримала кредитні кошти у загальній сумі 92.000 дол.США під 12,25% річних на термін до 31.05.2015 року, однак свої зобов»язання за договором не виконує, у зв»язку з чим, за нею, станом на 5.06.2014 року, утворилась заборгованість: за тілом кредиту, у сумі 75.714 дол.США та за відсотками у сумі 52.117,17 дол.США, що в загальній сумі становить 127.831,17 дол.США, а за курсом валют - 1.517.369,30 грн., відповідно до курсу станом на 5.06.2014 року: 1 дол.США = 11.8701 грн. /а.с.56-61/.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 7 жовтня 2014 року позов задоволено у повному обсязі /а.с.159-161/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 7 жовтня 2014 року, та ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав пропуску позивачем строків позовної давності /а.с.164-166/.

Так, скаржник послався на п. 4.5 кредитного договору, згідно якого сторонами обумовлено, що у разі невиконання Позичальником обов»язків з погашення кредиту та відсотків, змінюється строк виконання основного зобов»язання через 90 календарних днів після несплати чергового платежу.

Рішенням апеляційного суду м.Києва від 31.03.2015 року, скасованим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 9.09.2015 року, у позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено, за пропуском строку позовної давності /а.с.231-233 249-250/.

Скасовуючи рішення Апеляційного суду м.Києва від 31.03.2015 року, та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційна інстанція зазначила, що, відмовляючи у позові, апеляційний суд не з»ясував, чи скористався банк правом дострокового повернення всієї суми кредиту й пов»язаних з ним платежів, чи направлена на адресу позичальника вимога про це, якщо так, то коли вона була отримана відповідачем.

Також, касаційна інстанція зазначила на те, що якщо банком не було змінено строк виконання основного зобов»язання, то строк позовної давності звернення до суду починається з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу окремо.

Заслухавши доповідь по справі, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної карги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції не відповідає.

Встановлено, що, відповідно до кредитної угоди від 1.06.2007 року за №42.07-07/275 позичальник ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у загальній сумі 92.000 дол.США під 12,25% річних на термін до 31.05.2015 року /а.с.11-16/.

Відповідно до графіка, викладеного у п.1.1.1. кредитного договору, погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісячно, з липня 2007 року по травень 2015 року, рівномірними ануїтетними платежами по 958 дол.США.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов»язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов»язання, яке виникло на основі договору.

Згідно п.2.5. кредитної угоди сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 числа, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом у повній сумі.

Відповідно до ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Факт виникнення кредитних правовідносин та отримання позичальником ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 92.000 дол.США, крім указаного кредитного договору, підтверджується також: власноручно підписаними ОСОБА_2 заявами на отримання кредиту у зазначеній сумі від 1.06.2007 року, заявами від 1.06.2007 року та від 7.06.2007 року. про видачу кредиту двома траншами - 27.000 дол.США та 60.000 дол.США, та розписками про отримання указаних коштів /а.с.146, 142,143, 144,145/.

Із вище викладеного судом встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають в тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Між тим позичальник за весь час дії кредитного договору, на час розгляду справи погасив банку лише частково відсотки у розмірі 10.328 дол.США. Останній платіж здійснено13.11.2008 року.

Вважаючи, що за позичальницею ОСОБА_2 має місце кредитна заборгованість, яка за розрахунками позивача, станом на 27.02.2014 року, складає 127.831,27 дол.США, що за курсом валют становить 1.517.369 грн.39 коп., позивач звернувся з цим позовом до суду, вимагаючи стягнення заборгованості за весь період прострочення /а.с.56-61/.

Як слідує із матеріалів справи, банк у 2009 році звертався до позичальника з вимогою про погашення заборгованості, однак в зазначеній вимозі не йдеться про обов»язок боржника достроково погасити весь кредитний борг, а лише висунута вимога про погашення поточної заборгованості, а також не йдеться про визначення строків протягом яких позичальник зобов»язаний погасити борг /а.см.222-223/.

Оскільки умовами кредитного договору укладеного сторонами передбачені окремі самостійні зобов»язання, які деталізують обов»язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов»язку, тому право банку, як кредитора, слід вважати порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Тобто, кожне окреме щомісячне зобов»язання позичальника перед банком не є єдине грошове зобов»язаення, хоча і охоплюється одним кредитним договором, а складається з окремих щомісячних зобов»язань, передбачених графіком погашення боргу, відповідальність за порушення якого наступає, окремо, відповідно до окремих конкретних умов.

Строк виконання кожного щомісячного зобов»язання згідно із частиною 3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок (ст.252 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, із аналізу ст.261 ЦК України слідує, що початок перебігу строку позовної давності пов»язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слідує, що у разі неналежного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Між тим, стягуючи кредитну заборгованість за весь час дії кредитного договору, починаючи з 2007 року, суд першої інстанції не врахував необхідність застосування строку позовної давності до кожного порушення, яким є невнесення позичальником кожного щомісячного платежу на погашення кредитного боргу.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що сторонами кредитної угоди у п.4.5. передбачено, що в разі невиконання Позичальником обов»язків, визначених п.п.3.3.7., 3.3.8., 3.3.9. цього Договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов»язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно п.3.3.8. кредитного договору позичальник зобов»язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредитну заборгованість, відповідно до умов договору. В добровільному порядку на договірній основі визначили умову за якої змінюється строк виконання основного зобов»язання.

Оскільки, як встановлено, позичальниця припинила погашати кредит та відсотки з 13.11.2008 року, тому термін виконання основного зобов»язання змінений з 31.05.2015 року на 14.02.2009 року, тобто, через 90 календарних днів після припинення виконання зобов»язань з погашення кредиту і саме з цієї дати банк набуває право вимагати від позичальниці дострокового повернення всього кредиту.

Між тим, звернувшись до суду з позовом у березні 2014 року, тим самим кредитор пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки по кожному з чергових щомісячних платежів, які позичальниця зобов»язана була вносити до банку, минуло більше ніж три роки, починаючи з 14.02.2009 року, тобто, з дати набуття права банком вимагати дострокового повернення кредиту.

Указаний висновок суду узгоджується з положеннями викладеними у Постанові ВСУ від 6.11.2013 року (справа №6-116цс13), згідно якого, аналізуючи норми ст.ст.261,530,631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов»язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за пропуском ПАТ «Укрсоцбанк» строків позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, належить також стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору у сумі 1.827 грн.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 7 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1.517.369 (один мільйон п»ятсот сімнадцять тис. триста шістдесят дев»ять) грн.39 коп. за кредитним договором від 1.06.2007 року за №42.07-07/275.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 1.827(одна тис.вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді