Ухвала суду № 54247260, 11.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/5001/15

ун. № 759/18304/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого слідчого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання

власника арештованого майна - ОСОБА_1

про скасування арешту майна, -

В с т а н о в и в :

26.11.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням в порядку ст.174 КПК України, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2015р. в межах кримінального провадження №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України, на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р., на квартиру АДРЕСА_2 яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу з розстроченням платежу від 30.08.2014р., на квартиру АДРЕСА_3 яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу з розстроченням платежу від 30.08.2014р.

Клопотання обґрунтовував тим, що він є законним титульним власником вказаних вище об*єктів нерухомого майна, придбав квартири у законний спосіб, не має ніякого відношення до кримінального провадження №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України, не має статусу підозрюваного або обвинуваченого, а також не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за результатами розгляду кримінального провадження, на вказані квартири не може бути звернуто стягнення для в порядку задоволення цивільного позову або застосована конфіскація, оскільки такі заходи можливі лише щодо майна підозрюваної чи обвинуваченої особи, або особи, яка несе цивільну майнову відповідальність за шкоду, спричинену особою, зазначеною вище. Вважав, що накладенням арешту порушено його право власності на нерухоме майно і арешт накладений необґрунтовано. Просив задовольнити клопотання на підставі ст.ст. 170-174 КПК України.

В судовому засіданні представник власника арештованого майна ОСОБА_2 - ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні, а також на порушення права власності ОСОБА_1 і зазначив, що в межах кримінального провадження №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_1 не має ніякого процесуального статусу і не допитувався взагалі.

Представник особи, за клопотанням якої був накладений арешт на майно, а саме: Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві (нині Святошинське Управління поліції ГУ Національної поліції в м.Києві) в судове засідання не з*явився, про день і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, про що в справі є лист з відміткою про його отримання адресатом 01.12.2015р. (а.с. 27) і відповідь (а.с. 28), заперечень проти клопотання суду не надав, про поважність причин неявки представника суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розгляд клопотання у відсутності представника особи, за клопотанням якої був накладений арешт на майно, а саме: Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві (нині Святошинське Управління поліції ГУ Національної поліції в м.Києві), оскільки частина 2 ст.174 КПК України передбачає вимогу про повідомлення даної особи, що судом дотримано, а неявка її не перешкоджає розгляду клопотання по суті. Крім цього, суд враховує скорочені терміни розгляду такого клопотання, визначені в цій нормі процесуального закону, а саме: три дні.

Заслухавши пояснення представника власника арештованого майна ОСОБА_1 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Вирішуючи клопотання, суд виходить із загального правила змагальності сторін у кримінальному провадженні та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, про що закріплено в ст.22 КПК України.

З матеріалів клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2014р. задоволено клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві Шевченко В.В. та накладено арешт, крім іншого, на квартири №13, №29 і АДРЕСА_3 які належать ОСОБА_1 (а.с. 8-10 - копія ухвали суду).

Арешт накладений в межах кримінального провадження №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України і з тексту вказаної вище ухвалі слідчого судді вбачається, що фабула кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування полягає в тому, що невідомі особи умисно, з метою шахрайського заволодіння майном та готівковими коштами, які перебувають на балансі та у розпорядженні і господарському віданні ТОВ «Білд Буд» (код ЄДРПОУ 36258876), здійснили підробку наступних документів: договору відступлення (шляхом купівлі-продажу), зареєстрованого в реєстрі за №477 від 08.06.2014р., частки у статутному капіталі ТОВ «Білд Буд», яка становить 94,309 %статутного капіталу товариства від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, договору відступлення (шляхом купівлі-продажу), зареєстрованого в реєстрі за №478 від 08.06.2014р., частки у статутному капіталі ТОВ «Білд Буд», яка становить 0,382 % статутного капіталу товариства від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, договору відступлення (шляхом купівлі-продажу), зареєстрованого в реєстрі за №479 від 08.06.2014р., частки у статутному капіталі ТОВ «Білд Буд», яка становить 0,764 % статутного капіталу товариства від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, шляхом внесення у вказані договори неправдивих відомостей про згоду на передачу часток у статутному капіталі від засновників до ОСОБА_6. та підробки підписів засновників у вказаних договорах, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А.І.

До клопотання додані правовстановлюючі документи на ім*я ОСОБА_1 щодо квартир, на які належно арешт, а саме:

-договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р., згідно якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Білд Буд» квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11-12 - копія нотаріально посвідченого договору, а.с. 13 - копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності),

-договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р., згідно якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Білд Буд» квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 14-15 - копія нотаріально посвідченого договору, а.с. 16 - копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності),

-договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р., згідно якого ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Білд Буд» квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 17-18 - копія нотаріально посвідченого договору, а.с. 19 - копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Вирішуючи клопотання, суд виходив з наступного.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні при вирішенні питання про арешт належного йому майна, він має право, передбачене ч.1 ст.174 КПК України, на звернення із даним клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно положень частини 1 ст.167 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК, арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Вирішення питання про арешт майна регулюється Главою 17 КПК України (ст.ст. 170-175).

Згідно частини 3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на рухоме і нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

З наведених норм процесуального закону випливає, що арешт може бути накладений 1) на майно осіб, які мають в кримінальному провадженні конкретний процесуальний статус, а саме: підозрюваної чи обвинуваченої особи або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також 2) за для досягнення конкретної мети, а саме: забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

У відповідності до частини 2 ст.170 КПК України, слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині 2 ст.167 цього Кодексу…

В пунктах 1), 2) 3) 4) частини 2 ст.167 КПК України зазначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов*язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

З аналізу правового змісту вказаної вище норми процесуального закону випливає висновок про те, що лише при наявності сукупності підстав, визначених частиною 3 ст.170 КПК України і однією або кількома пунктами частини 2 ст.167 КПК України, настають правові підстави для арешту майна в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 4 ст.170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно частин 1, 2 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи правовий зміст вказаної вище норми процесуального закону можливо зробити висновок про те, що помилковим можна вважати накладення арешту на таке майно, яке не відповідало критеріям частини 2 ст.167 КПК України, зокрема, право на яке мають особи, що не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, тобто, навіть у разі можливого задоволення цивільного позову або конфіскації майна, на таке майно не може бути звернуто стягнення в межах кримінального провадження.

В даному спірному випадку майно, на яке накладено арешт, належить ОСОБА_1, однак стороною обвинувачення не надано суду доказів про те, що особа ОСОБА_1 відповідає вимогам частини 1 ст.167 КПК України і частини 3 ст.170 КПК України, тобто, що він у встановленому законом порядку визнаний підозрюваним, обвинуваченим або є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що включає можливість застосування щодо його майна конфіскації або задоволення цивільного позову.

Крім цього, стороною обвинувачення не спростовані доводи власника арештованого майна та не забезпечено суду доказів, які б давали суду підстави вважати, що арештоване майно відповідає вимогам частини 2 ст.167 КПК України, зокрема, є підшуканим, виготовленим, пристосованим чи використаним як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди; призначалося (використовувалось) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов*язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Крім цього, з фабули, виписаної в ухвалі слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2014р. вбачається, що предметом злочину в кримінальному провадженні №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України є грошові кошти.

Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в підпункті 2) пункту 2.6. Узагальнення від 07.02.2014р. щодо забезпечення заходів кримінального провадження вказав про те, що щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, вказав Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене, Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

В межах клопотання, яке є предметом розгляду, виникає саме така ситуація, коли слідчий суддя вважає, що хоча й є підстави допускати, що певною особою (особами) вчинено кримінальне правопорушення, однак для накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваною, правові підстави відсутні.

В підпункті 6) пункту 2.6. вказаного вище Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказано, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного прозову. При цьому слід пам*ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна, зобов*язана навести підстави, у зв*язку із якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов*язаний навести ці підстави у рішенні.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа.

Що стосується спірної ситуації, то у суду відсутні підстави і мета арешту майна ОСОБА_1, оскільки доказів про повідомлення його про підозру за ч.4 ст.190 КК України, яка передбачає конфіскацію майна, суду не надано, що вже само по собі виключає можливість, навіть при постановленні обвинувального вироку стосовно іншої особи, конфіскувати майно ОСОБА_1, який не повідомлений про підозру і відповідно без дотримання цих умов не може бути засуджений за кримінальний злочин, а також не надано доказів про розмір шкоди, заявлення цивільного позову для можливості оцінити співмірність арешту із його розміром.

Оцінюючи зібрані в клопотанні докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що арешт на спірне майно був накладений слідчим суддею передчасно, а тому необґрунтовано, що відповідно до частини 1 ст.174 КПК України є підставою для його скасування та задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 173, 174, 309, 395 КПК України, суд, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою №759/16877/14-к, №1-кс/759/3103/14 слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2014р., постановленою за клопотанням слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві (нині Святошинське Управління поліції ГУ Національної поліції в м.Києві) Шевченко В.В., погодженого зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м.Києва Корбут О.С., постановлене в межах кримінального провадження №42014100080000152 від 07.07.2014р. за ч.4 ст.190 КК України, якою накладено арешт, крім іншого, на:

- квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р.,

- квартиру АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р.,

- квартиру АДРЕСА_3 яка належить ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 30.08.2014р. - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: