Рішення № 54239118, 03.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/11441/14-ц Головуючий суддя І інстанції Омельченко К.О.

Провадження № 22-ц/790/5738/15 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсною довіреності, незаконними дій нотаріуса, відшкодування моральної шкоди, визнання права власності на автомобіль та витребування автомобілю з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати недійсною довіреність від 29.04.14 року, видану ОСОБА_3, та посвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4; визнати незаконними дії приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 щодо посвідчення нею довіреності, стягнути з приватного нотаріуса моральну шкоду в сумі 500 грн., визнати право власності за ним на автомобіль Mazda 6, номер шасі (кузов, рами ) № JMZGJ 527811128444, витребувати автомобіль з чужого незаконного володінння ОСОБА_2 та передати його у власність ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов кредитного договору №845AI 10130514001 від 14.05.2013 року, ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Основ'янського відділення №845 м. Харкова надав, а ОСОБА_3 отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності для придбання автомобіля « Mazda модель 6» грошові кошти в сумі 216 000 грн.

З метою забезпечення погашення кредиту 14.05.2013 між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Основ'янського відділення №845 м. Харкова та ОСОБА_3 був укладений договір застави транспортного засобу .

Позивач вирішив надати придбаний ним автомобіль ОСОБА_5 в користування, а з 31.01.2015 року - у власність, за що останній мав виплатити позивачу вартість автомобіля.

В зв'язку з цим, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 29.04.2014 року був укладений попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Відповідно до умов вказаного договору, його сторонни прийняли на себе зобов'язання укласти договір купівлі - продажу автомобіля марки Mazda моделі 6, вартістю 334 300 грн. до 31.01.2015 року. При цьому, ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_3 ще до підписання договору 144 300 грн., а решту він мав сплатити до моменту укладання договору купівлі - продажу, тобто до 31.01.2015 року.

В зв'язку з укладенням вказаного попереднього договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була усна домовленість про те, що останній надає ОСОБА_5 доручення на користування вказаним автомобілем на строк до укладення договору купівлі - продажу.

На виконання вказаної домовленості ОСОБА_3 підписав виготовлену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 довіреність, якою мав намір уповноважити ОСОБА_5 виключно на керування та експлуатацію вищевказаного автомобіля. Однак, приватним нотаріусом ОСОБА_4, всупереч намірам ОСОБА_3, була надрукована довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 були надані повноваження щодо керування, експлуатації та розпорядження вказаним автомобілем. Вказана довіреність була підписана позивачем без розуміння суті її змісту, який суперечив і його внутрішній волі, і змісту попереднього договору між ним та ОСОБА_5

Отримавши вказану довіреність, відповідач на наступний день, тобто, 30.04.2014 року, продав вказаний автомобіль гр-ну ОСОБА_6В

Останній, в свою чергу, вказаний автомобіль 21.05.2014року продав ОСОБА_2

Позивач вважає, що був введений в оману приватним нотаріусом при підписанні довіреності на право розпорядження спірним автомобілем. Автомобіль був відчужений незаконно, оскільки знаходиться в заставі банку, а також ОСОБА_5 до цього часу не виконав умови попереднього договору, повну вартість автомобілю не сплатив до цього часу, права на відчуження зазначеного автомобілю він не мав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року позовні вимоги комлика П.К. - задоволено частково. Визнано право власності ОСОБА_3 на автомобіль Mazda 6, номер шасі (кузов, рами) №JMZGJ 527811128444 . Витребувано вказаний автомобіль з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передано його у власність ОСОБА_3 Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній сказі ОСОБА_3 ставиться питання про зміну вказаного рішення суду першої інстанції, шляхом визнання незаконними дій приватного нотаріуса ОСОБА_4 щодо посвідчення нею довіреності від 29.04.2014 року та стягнення на його користь моральної шкоду у розмірі 500 грн. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній сказі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що 14.05.2013 p. між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу було надано грошові кошти у сумі 216 000 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою 16,2 % річних з кінцевим терміном повернення до 10.05.2020 р.

14.05.2013 р. в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачем було передано в заставу Банку (заставодержателю) транспортний засіб - автомобіль Mazda, 6, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕР № З ГУМВС України м. Харків 30.04.2013 p., що належав останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САО №934811, виданого ВРЕР № З ГУМВС України м. Харків 30.04.2013.

29 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_4, була посвідчена довіреність, за якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 керувати, експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем Mazda-6, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В цей же день між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу автомобіля.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова), правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК), довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто, таке визначення не передбачає перехід права власності на об'єкт, що відчужується, а тільки представництво.

Згідно статті 665 ЦК України, договір купівлі-продажу передбачає, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Саме за таким правочином відбувається перехід права власності на автомобіль.

Стаття 237 ЦК України чітко передбачає, що представництво - це правовідношення, в яких одна сторона має право вчиняти певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє. Отже оформляючи довіреність на автомобіль, особа, на ім'я якої виписана довіреність, отримує автомобіль тільки для користування і розпорядження.

Позивач був ознайомлений зі змістом довіреності, всіма істотними обставинами та наслідками її підписання, що підтверджується його особистим підписом.

Доказів того, що позивач був введений в оману нотаріусом при підписанні довіреності від 29.04.14 року матеріали справи не містять.

Довіреність з правом розпорядження транспортним засобом, не є договором відчуження. Довіреність - це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов'язки безпосередньо для довірителя.

Отже, посилання ОСОБА_3 на те, що договір купівлі продажу автомобіля мав відбутися за згодою заставодержателя не є підставою для визнання недійсною довіреності, оскільки довіреність, посвідчена 29 квітня 2014 року від імені ОСОБА_3 не є договором купівлі продажу автомобіля.

Матеріали справи свідчать про те, що договір купівлі продажу автомобіля відбувся 30 квітня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Між тим, з вимогами про визнання вказаного договору недійсним позивач не звертався.

Також, не надано доказів ОСОБА_3 того, що при посвідченні вказаної довіреності приватний нотаріус діяв неправомірно.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій отаріусами України визначено, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, пунктом 6.1 Глави 2 зазначено, що Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності цього майна на ім'я відчужувачів, та перевірки відсутності обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі перебування транспортних засобів у податковій заставі договір про їх відчуження посвідчується за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

Таким чином, нормами діючого законодавства встановлено обов'язок нотаріусів перевіряти наявність чи відсутність обтяження рухомого майна (заборона відчуження) лише при посвідченні договорів про відчуження транспортних засобів.

При вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення довіреності на право керування, експлуатувати та розпоряджатися транспортними засобами, обов'язок нотаріусів перевіряти наявність чи відсутність обтяження рухомого майна (заборона відчуження) не встановлений.

Приймаючи рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції посилався на вимоги ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, у цій частині рішення суду слід скасувати у задоволенні позову відмовити за таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

ОСОБА_3 не надано доказів того, що автомобіль було набуто відповідачами безвідплатно.

Отже, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 388 ЦК України, спірний автомобіль не можна витребувати у ОСОБА_2, який купив його 21 травня 2014 року у ОСОБА_6

23 серпня 2014 року ОСОБА_2 зняв автомобіль з обліку. ( а.с. 61, 62)

Також, не можна витребувати автомобіль з підстав, передбачених п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки він вибув з володіння ОСОБА_3 з його волі, по довіреності.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закону) визначено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадків встановлених цією статтею.

Згідно ст. 2 Закону, боржником визнається особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу.

Отже, застава зберігає силу навіть у випадку, якщо майнові права на предмет застави перейшли на відповідній правовій підставі до іншої особи.

Оскільки судом було встановлено, що згоди на відчуження предмету застави заставодержатель не надавав то відповідно до положень ст.592 ЦК України і ч.3 ст.10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання забезпеченого заставою та відшкодування завданих збитків. Проте таких вимог у межах даної справи не заявлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року змінити.

У частині визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль і витребування його з незаконного володіння ОСОБА_2 рішення суду скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання права власності на автомобіль Mazda, 6, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 і витребування автомобіля з володіння ОСОБА_2 .

У частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 3 343 грн. рішення суду скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: