Рішення № 54235276, 30.11.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8266/15-ц

№ 2/359/2434/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 30 » листопада 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Шляхетко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за заподіяну шкоду в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

03.09.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 6065 гривень 25 копійок, а також судового збору в сумі 243 гривні 60 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. 21.01.2015 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_3 уклали договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/2586036, відповідно до якого застрахованими являються ризики завдання збитків третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Logan державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач стверджує, що 30.04.2015 року в м.Бориспіль на вул. Київський шлях сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4. Згідно з постановою суду встановлена вина відповідача у скоєнні вказаного ДТП. Цивільного-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за полісом АІ/2586036, на підставі якого ПрАТ СК «ПРОВІДНА» відшкодовано шкоду, повязану з пошкодженням транспортного засобу Hyundai Getz державний номерний знак НОМЕР_3 в сумі 6065 гривень 25 копійок. Позивач стверджує, що відповідач в порушення вимог п. «ґ» ст.38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив позивача про страховий випадок в триденний строк з моменту настання страхового випадку, в звязку з чим відповідно о ст.тс.993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги, яку особа, що одержала страхове відшкодування має до відповідача, відповідального за завдані збитки.

У судове засідання представник позивача не зявився, направив заяву про розгляд справи без його присутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував та пояснив, що визнає свою вину в дорожньо-транспортній пригоді, а також, що страхова компанія була повідомлена про страховий випадок невідкладно в телефонному режимі, а в подальшому до страхової компанії були подані усі необхідні для виплати власнику пошкодженого автомобіля страхового відшкодування.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 20.01.2015 року між власником автомобіля ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2586036, на забезпечений транспортний засіб Renault Logan державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору стархування з 00 год. 00 хв. 21.01.2015 року до 20.01.2016 року включно (а.с.4).

30.04.2015 о 22.45 год. в м.Бориспіль на вул.Київський шлях відбулась дорожньо-транспортна пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 06.05.2015 року №62838631 (а.с.5).

Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2015 року встановлено що 30.04.2015 близько 22.45 год. в м.Бориспіль, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_4, виконуючи поворот праворуч, виїхав на суму зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, який рухався попереду в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.10.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст..124 КУпАП (а.с.-23).

Підстави звільнення від доказування наведені в статті 61 Цивільного процесуального кодексу України. Так, відповідно до частини 4 вказаної статті постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті ДТП, що сталась з вини відповідача ОСОБА_1, був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, внаслідок чого власнику автомобіля ОСОБА_4 завдана матеріальна шкода (а.с.11-12).

05.05.2015 року потерпіла ОСОБА_4. звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.7).

Відповідно до страхового акту №1 НОМЕР_6 зазначена потерпілим подія дорожньо-транспортної пригоди визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування після вирахування безумовної франшизи в сумі 1000 гривень в розмірі 6065 гривень 25 копійок (а.с.25).

Як зазначено у вищевказаному в страховому акті, страховиком встановлено, що дата події 30.04.2015, дата повідомлення страховика про подію 05.05.2015 (а.с.25).

Жодними належними і допустими доказами зазначені страховиком обставини відповідачем не спростовані.

В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження того, що позивач повністю виплатив потерпілому ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 6065 гривень 25 копійок, позивач надав відомість №ВПТ-003045 від 21.07.2015 року та платіжне доручення №030426 від 23 липня 2015 року (а.с.-26,27).

Факт виплати страхового відшкодування відповідачем не оспорюється.

Встановлено, що 1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнятоЗакон України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1статті 33 цього Закону.

Однак, із внесеннямЗаконом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування»змін устаттю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1статті 33 Закону № 1961-IVУкраїни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, відповідні зміни до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктівстатті 33 зазначеного Законущодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей33,38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції з 18 вересня 2011 по 08 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цьогоЗаконузмінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року№3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від12 лютого 2014 року (справа № 6-1цс14), яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України.

Будь-яких належних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач виконав, покладені на нього обовязки, передбачені п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суду надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1, з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода та були завдані збитки власнику іншого автомобіля, що був учасником ДТП, зобовязаний в порядку регресу відшкодувати позивачу, який виплатив страхове відшкодування відповідно до укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вказані в позовній заяві сумі 6065 гривень 25 копійок у звязку з порушенням вимог п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо письмового повідомлення страховика про настання ДТП.

Відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати в сумі 243 гривні 60 копійок, понесені позивачем (а.с.-1), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_7, виданий 06.08.2002 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_8, на користь Приватного акціонерного товариства «Стархова компанія «ПРОВІДНА», по/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», м.Київ, МФО 300120, код за ЄДРПОУ 23510137, суму 6065 гривень 25 копійок (шість тисяч шістдесят пять гривень двадцять пять копійок), а також судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок, а всього на загальну суму 6308 гривень 85 копійок (шість тисяч триста вісім гривень вісімдесят пять копійок) .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів