Рішення № 54231108, 30.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/993/14 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/6946/15 Доповідач в 2-й інстанції:ОСОБА_1 С. М.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3,

позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Вирішено поділити майно подружжя, виділивши ОСОБА_2 наступне майно :

-компютер вартістю 600 грн.,

-газову плиту «Горенья»вартістю 1500 грн.,

-бойлер «Горенья»вартістю 1500 грн.

-пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.,

-світильник вартістю 300 грн.,

- світильник вартістю 200 грн.,

-холодильник «Самсунг»вартістю 4000 грн.,

-набір для ванної кімнати вартістю 1700 грн.,

-порохотяг «Зелмер»вартістю 1400 грн.,

-штори вартістю 300 грн.

ОСОБА_4 наступне майно:

-м»який куток дитячий вартістю 4000 грн.

-пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.

-набір посуду «Бергофф»вартістю 700 грн.

-автомобіль марки «Опель Віваро» ПГА 7, 2008 року випуску, д.р.з. ВС 2219СР вартістю 98 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 26234 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч двісті тридцять чотири грн. 00 коп.) різниці у вартості майна. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2015 року оскаржив ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом невірно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Вважає, що майно потрібно поділити у спосіб, визначений в поданій зустрічній позовній заяві.

Просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити майно подружжя, а саме, виділити ОСОБА_2 комп»ютер, вартістю 600 грн., набір для ванної кімнати, вартістю 1700 грн., світильник на кухню, вартістю 300 грн., бойлер «Гореньє», вартістю 1500 грн., автомобіль «Опель Віваро ПГА 7», 2008 року випуску, д.р.з. ВС 2219СР, вартістю 98 000 грн. Виділити ОСОБА_4 - газову плиту «Гореньє»,вартістю 1500 грн., дві пральні машини «БОШ», вартістю по 1000 грн. 00 коп. кожна, світильник, вартістю 200 грн. 00 коп., холодильник «Самсунг», вартістю 4000 грн., набір посуду «Бергофф», вартістю 700 грн., порохотяг «Зелмер»,вартістю 1400 грн., штори, вартістю 300 грн., м»який куток дитячий, вартістю 4000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 24733 грн. 00 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, пояснення ОСОБА_4, проти мотивів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення такої.

За приписами ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення лише частково відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст.ст.57,64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналу.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2007 року по 2013 рік, разом проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1, співвласниками якої є відповідач ОСОБА_2 та його батько третя особа по справі ОСОБА_5

За час спільного проживання сторони придбали майно, яке суд вважає спільним майном подружжя, а саме:

- компютер вартістю 600 грн.,

- газову плиту «Гореньє»вартістю 1500 грн.,

- бойлер «Гореньє»вартістю 1500 грн.

- пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.,

- світильник вартістю 300 грн.,

- світильник вартістю 200 грн.,

- холодильник «Самсунг»вартістю 4000 грн.,

- набір для ванної кімнати вартістю 1700 грн.,

- порохотяг «Зелмер»вартістю 1400 грн.,

- штори вартістю 300 грн.

- пральну машинку «БОШ»вартістю 1000 грн.

- мякий куток дитячий вартістю 4000 грн.

- набір посуду «Бергофф»вартістю 700 грн.

-автомобіль марки «Опель Вівваро», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 98000 грн.

Загальна вартість майна складає 116200 грн. 00 коп.

Сторони не оспорюють вартість вказаного майна, зазначену у позовних заявах.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивачки в тій частині, що набір посуду «Бергофф»не є майном подружжя, оскільки подарований їй на день народження відповідачем, а також про те, що м»який куток у дитячу кімнату,куплений для дітей і не є майном подружжя, оскільки доказів таких тверджень суду не було надано. Натомість, взяв до увагитвердження відповідача ОСОБА_2 про те, що 4 вікна у квартирі та змішувачі у ванній кімнаті належать батькові, як співвласнику квартири, останній їх купив за власні коштиі такі були вмонтовані під час ремонту квартири, а тому поділу не підлягають. Доказів того, що вікна та змішувачі у квартиру були куплені за кошти подружжя сторонами суду не надані. А тому суд вважав, що вікна і змішувачі, які знаходяться у квартирі, де є кілька власників, належать власникам квартири. Такі висновки суду першої інстанції є вірними, з ними погодився і суд апеляційної інстанції.

Також судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 08 липня 2014 року, яке набрало законної сили, скасовано реєстрацію права власності автомобіля «Опель Вівваро», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за ОСОБА_5, якому ОСОБА_2 продав автомобіль, та визнано автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Вартість автомобіля, виходячи із довідки-рахунку №020707 від 23 жовтня 2013 року ПП«Узон»про продаж автомобіля становить 98 000 грн.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги щодо передачі автомобіля у власність ОСОБА_4 підлягають до задоволення.

Окрім цього, позивачціслід виділити майно :

-пральну машинку «БОШ», вартістю 1000 грн.

-м»який куток дитячий, вартістю 4000 грн.

-набір посуду «Бергофф», вартістю 700 грн.,

а відповідачу ОСОБА_2 доцільно залишити майно, яке знаходиться у квартирі, де він проживає, а саме :

-комп»ютер, вартістю 600 грн.,

-газову плиту «Гореньє», вартістю 1500 грн.,

-бойлер «Гореньє»,вартістю 1500 грн.

-пральну машину «БОШ», вартістю 1000 грн.,

-світильник, вартістю 300 грн.,

-світильник, вартістю 200 грн.,

-холодильник «Самсунг», вартістю 4000 грн.,

-набір для ванної кімнати, вартістю 1700 грн.,

-порохотяг «Зелмер», вартістю 1400 грн..

Крім того, на утриманні позивачки перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Із довідки Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 17 липня 2015 року вбачається, що за період з 19 грудня 2014 року по 15 липня 2015 року, ОСОБА_4 на виконання рішення суду про стягнення аліментів отримала від ОСОБА_2 кошти в розмірі 4111,41 грн.

Враховуючи те, що двоє неповнолітніх дітей подружжя проживають з матір»ю, кошти, які сплачуються відповідачем на їх утримання, не можуть покрити витрати, необхідніна утримання дітей, суд вважав за можливе задовольнити вимогти позивачки щодо відступлення від засад рівності часток та виділення в користь позивачки 2/3 часток у спільному майна подружжя, що не суперечить вимогам п.3ст.70 СК України.

Виходячи із вартості майна, виділеного кожному із подружжя та враховуючи визначені судом частки у майні - у ОСОБА_2 1/3та у ОСОБА_4 2/3 частки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що слід стягнути зпозивачки в користь відповідача різницю у вартості майна в розмірі 26 234 грн.

Проте, колегія судді не погоджується з цими висновками суду першої інстанції оскільки суд дійшов таких внаслідок неповного зясування обставин справи щодо складу спільного подружнього майна, яке є предметом поділу, не навів мотиви та не обґрунтував відступу

від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні, при визначенні способу поділу спільного

майна не врахував інтереси неповнолітніх дітей та другого з подружжя, внаслідок чого неправильного застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч.1ст.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності дост.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1ст.70 СК Україниуразі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 57 СК Українипередбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1. майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із ч.3ст.368 ЦК Українита ч.1ст.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року вказано , що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст.60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 р. №789-ХІІ, ч.7 ст.8 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини другоїстатті 51 Конституції Українибатьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3ст.51 Конституції України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов»язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).

Відступаючи від рівності часток, суд першої інстанції у рішенні вказав про те, що на утриманні позивачки перебувають двоє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Із довідки Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 17 липня 2015 року вбачається, що за період з 19 грудня 2014 року по 15 липня 2015 року, ОСОБА_4 на виконання рішення суду про стягнення аліментів отримала від ОСОБА_2 кошти в розмірі 4111,41 грн. і даних коштів недостатньо для покриття всіх витрат необхіднихна утримання дітей. При цьому судом першої інстанції не враховано, що розмір присуджених до стягнення з відповідача на дітей аліментів складає по 800 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, а розмір присуджених аліментів на дружину - 600 грн. 00 коп. щомісячно, що не оспорюється сторонами. Законодавець розділяє потреби неповнолітніх до 6 років та після 6 років, збільшуючи розмір прожиткового мінімуму дітей і, на думку колегії судді, з врахуванням існуючого на день розгляду справ в суді першої прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у розмірі 1167 грн. 00 коп. та для дітей віком після 6 років - у розмірі 1455 грн. 00 коп., а також наданої допомоги матір'ю дітей, такий розмір аліментів не можна вважати недостатнім утриманням. При понесенні додаткових витрат на утримання дітей позивач не позбавлена права вимоги до відповідача з підстав, передбачених ст.185 СК України.

Будь-які інші підставита обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні позивач не надала і такі не встановлені.

При цьому, при визначенні способу поділу спільного майна подружжя, судом першої

інстанції не були враховані, як інтереси неповнолітніх дітей, так і інтереси позивача та відповідача, що заслуговують на увагу. Зокрема, виділивши автомобіль позивачу, суд не врахував того, що відповідач є приватним підприємцем (а.с.137-138, 188 в) і використовує автомобіль для виробничих потреб у своїй діяльності, про що надано докази, а саме, договори про надання послуг за 2007-2015 роки, специфікації до них та акт виконаних робіт (а.с.191-211, а.с.229 -241), що є джерелом його доходу, в тому числі і джерелом для сплати аліментів на дітей та дружину, а відтак, і їх належного утримання.

Окрім того, утримання автомобіля, на перевагу від іншого спільно нажитого майна, потребує додаткових витрат. Не враховано також і те, що речі домашнього вжитку, які при поділі виділені відповідачу є більш необхідними для створення нормальних умов життя, як для позивача, так і для розвитку дітей. При цьому, за відсутності у позивача заробітку, судом першої інстанції присуджено стягнення з неї в користь відповідача значної грошової компенсації.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності,колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин, а відтак і неправильному застосуванні норм матеріального права, що є безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, з врахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя слід задовольнити частково.

Поділити майно подружжя, виділивши ОСОБА_4 всі речі домашнього побуту і вжитку, необхідні для неї та двох неповнолітніх дітей, а саме :

- комп»ютер вартістю 600 грн.,

- газову плиту «Горенья»вартістю 1500 грн.,

- бойлер «Горенья»вартістю 1500 грн.,

- пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.,

- світильник вартістю 300 грн.,

- світильник вартістю 200 грн.,

- холодильник «Самсунг»вартістю 4000 грн.,

- набір для ванної кімнати вартістю 1700 грн.,

- порохотяг «Зелмер»вартістю 1400 грн.,

- штори вартістю 300 грн.

- м»який куток дитячий вартістю 4000 грн.

- набір посуду «Бергофф»вартістю 700 грн.,

а всього на суму 17 200 грн. 00 коп.

та ОСОБА_2 автомобіль марки «Опель Віваро» ПГА 7, 2008 року випуску, д.р.з. ВС 2219СР вартістю 98 000 грн. 00 коп. і одну з двох, придбаних подружжям, пральну машинку «БОШ»вартістю 1000 грн. , а всього на суму 99000 грн. 00 коп.

Вартість всього сумісно нажитого майна складає 116200 грн. 00 коп. Вартість майна, яке виділяється позивачу складає 17200 грн. 00 коп. Вартість автомобіля, який рішенням суду, що набрало законної сили, визнаний спільним сумісним майном подружжя, є неподільним і згоди щодо поділу якого між сторонами не досягнуто, складає 98000 грн. 00 коп., а загальна вартість майна, яке виділяється відповідачу складає 99000 грн. 00 коп. Відповідач погодився на виплату компенсації різниці у вартості виділеного сторонам майна. Тому колегія суддів приходить до висновку, що підлягає стягненнюз відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 40900 грн. 00 коп. (сорок тисяч дев»ятсот грн. 00 коп.) різниці у вартості майна ((116200 : 2 ) 17200 = 40900 грн. ).

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 487 грн. 20 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 3484 грн. 48 коп. судового збору в користь держави за подання апеляційної скарги, з ОСОБА_4 судового збору в користь держави 1307 грн. 73 коп. за подання позовної заяви до суду першої інстанції, з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 2010 грн.20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 88, 209, 303, 304, 307 ч.1 п. п. 1, 2, 308, 309 ч.1 п. п.1- 4, ч.2, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2015 року в частині часткового задоволення позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити майно подружжя, виділивши ОСОБА_4, наступне майно:

- комп»ютер вартістю 600 грн.,

- газову плиту «Горенья»вартістю 1500 грн.,

- бойлер «Горенья»вартістю 1500 грн.,

- пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.,

- світильник вартістю 300 грн.,

- світильник вартістю 200 грн.,

- холодильник «Самсунг»вартістю 4000 грн.,

- набір для ванної кімнати вартістю 1700 грн.,

- порохотяг «Зелмер»вартістю 1400 грн.,

- штори вартістю 300 грн.

- м»який куток дитячий вартістю 4000 грн.

- набір посуду «Бергофф»вартістю 700 грн.

всього на суму 17 200 грн. 00 коп.

ОСОБА_2 наступне майно :

- автомобіль марки «Опель Віваро» ПГА 7, 2008 року випуску, д.р.з. ВС 2219СР вартістю 98 000 грн. 00 коп.;

- пральну машину «БОШ»вартістю 1000 грн.

всього на суму 99000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 40900 грн. 00 коп. (сорок тисяч дев»ятсот грн. 00 коп.) різниці у вартості майна.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 487 грн. 20 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 3484 грн. 48 коп. судового збору в користь держави за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 1307 грн. 73 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 2010 грн.20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_8