Ухвала суду № 54229696, 10.12.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/699/15-к

Номер провадження № 1-в/315/85/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря Притули Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе заяву виконуючого обовязки начальника Софіївської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області № 55 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 про роз'яснення вироку суду,

В С Т А Н О В И В :

28.09.2015 року вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за ч.3ст.185, ст. 395, ч.1 ст.70, ст.ст. 72, 96 КК Українидо 3 років 1 місяця позбавлення волі.

25.11.2015 року виконуючий обовязки начальника Софіївської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області № 55 підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення вироку суду щодо початку строку відрахування покарання, а саме з 02.06.2015 року, як зазначено в резолютивній частині вироку чи згідно протоколу затримання Гуляйпільського РВ ГУМВС України, відповідно до якого ОСОБА_2 був затриманий 04.06.2015 року.

В судове засідання, належним чином повідомлені, учасники кримінального провадження не з'явились, заяв чи клопотань суду не надали. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення, як це передбачено в ч.2 ст. 380 КПК України.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до такого.

Відповідно доч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28.09.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений за ч.3ст.185, ст.395, ч.1 ст. 70, ст.ст. 72, 96 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. В резолютивній частині вироку зазначено, що початок строку відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня фактичного затримання 02.06.2015 року.

Розглянувши заяву, дослідивши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого за ч.3ст.185, ст.395, ч.1 ст. 70, ст.ст. 72, 96 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочину чи його зупинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 год. має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 год. з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Зазначена норма Конституції України майже повністю відтворює положення ст. 5 Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до пункту 1 ст. 5 Конвенції ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.Пунктом с) пункту 1 цієї статті передбачено законний арешт або затримання особи, здійсненні з метою передачі його компетентному судовому органу на підставі обґрунтованої підозри в здійсненні правопорушення.

У справах Сизарев проти України (Sizarev v. Ukraine, заява № 17116/04, 17 січня 2013) та Тимошенко проти України (Tymoshenko v. Ukraine, заява № 49872/11, рішення від 30 квітня 2013 р.) ЄСПЛ знов нагадав, що суд при розгляді питання щодо застосування взяття під варту має вислухати аргументи сторін: «хоча стаття 5 Конвенції не накладає зобов'язання на суддю при розгляді скарги на затримання звертатися до кожного аргументу, що міститься в доводах апелянта, її гарантії були б позбавлені суті, якщо суддя, спираючись на національне законодавство та практику, міг би тлумачити як такі, що не стосуються справи, або ігнорувати конкретні факти, на які посилається затриманий, що були б здатні поставити під сумнів «законність» позбавлення свободи».

У справах Гавула проти України (Gavula v. Ukraine, заява № 52652/07, рішення від 16 травня 2013 року) та Білоусов проти України (Belousov v. Ukraine, заява № 4494/07, рішення від 7 листопада 2013 року) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 5 Конвенції щодо невідповідності часу реєстрації затримання осіб моменту їх фактичного затримання, коли затримки у реєстрації складали одну добу. Окрім того у справі Білоусова (п. 83) ЄСПЛ визначив, що «із заявником поводилися як з підозрюваним, і він залишався під фактичним контролем поліцейських у відділку міліції … і йому не було дозволено покинути будівлю поліцейського відділку за власним бажанням».

ЕСПЛ підтвердив свою позицію про те, що «відсутність запису про затримання має само по собі вважатися серйозним порушенням, позаяк за усталеною позицією Суду невизнане затримання особи є повним запереченням фундаментальних гарантій, передбачених статтею 5 Конвенції і є серйозним порушенням цього положення» (справа Гавула, п 82).

Таким чином, порушення вимог п. 1 ст. 5 Конвенції констатувалися ЄСПЛ, як правило, у зв'язку, зокрема, з відсутністю документального засвідчення (протоколу арешту) при затриманні особи правоохоронними органами протягом декількох днів.

Згідно зі ст. 209 КПК України термін затримання особи обчислюється з моменту затримання, який визначений Кодексом відповідно до практики ЄСПЛ, тобто коли вона силою або через підпорядкування наказу змушена залишатися поруч з уповноваженою посадовою особою або в приміщенні, визначеному уповноваженою посадовою особою.

Частина 1 ст. 210 КПК України передбачає, що уповноважена службова особа зобовязана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструється дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами ст. 209 КПК України.

Статтею 212 КПК України передбачено в кожному підрозділі органу досудового розслідування наявність службової особи, відповідальної за перебування затриманих, яка має негайно зареєструвати затриманого, роз'яснити йому підстави затримання, його права та обов'язки; забезпечити належне поводження із затриманим і дотримання його прав та невідкладне надання належної медичної допомоги, а також фіксацію медичним працівником тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого, в тому числі за бажанням затриманого допустити для цього конкретну особу, яка має право на заняття медичною діяльністю; забезпечити запис інформації про всі дії, що проводяться із залученням затриманого.

На теперішній час, КПК України фактично встановив заборону обґрунтування судових рішень письмовими протоколами відповідних слідчих дій, якщо суд не дослідить викладені в них обставини безпосередньо.

Затримання особи є процесуальним актом, який офіційно ставить особу в становище підозрюваного.

Щодо обставин саме з розглядуваного питання, то слід зазначити таке.

В судовому засіданні при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України судом було встановлено, що підозра обвинуваченому була предявлена 02.06.2015 року і цього ж дня його затримали.

03.06.2015 року об 11-00 годині ОСОБА_2 було вручено клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В цей же день ОСОБА_2 під конвоєм був доставлений до Гуляйпільського районного суду Запорізької області для розгляду вказаного клопотання по суті.

Згідно матеріалів кримінального провадження № 315/596/15-к (провадження 1-кс/315/38/15) клопотання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надійшло до суду 03.06.2015 року о 13 годині 21 хвилині. За результатами його розгляду в зазначений день у судовому засіданні була оголошена перерва до 04.06.2015 року о 14-00 годині, що підтверджується журналом судового засідання від 03.06.2015 року.

04.06.2015 року відповідно до ухвали слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області відносно ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.08.2015 року.

За таких обставин, судом було встановлено, що ОСОБА_2 був фактично затриманий 02.06.2015 року в розумінні ст. 209 КПК України.

Протокол затримання ОСОБА_2 від 04.06.2015 року в судове засідання стороною обвинувачення не надавався, судом безпосередньо не досліджувався і не був долучений до матеріалів кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе роз'яснити вирок, не змінюючи при цьому його зміст.

На підставівикладеного, керуючись ст. 380 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву виконуючого обовязки начальника Софіївської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області № 55 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 про роз'яснення вироку суду - задовольнити.

Роз'яснити вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений за ч.3ст.185, ст.395, ч.1 ст. 70, ст.ст. 72, 96 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, а саме, що судом при визначені початку строку відбування покарання вказаною особою з 02.06.2015 року були враховані положення ст. 209 КПК України.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області.

Для осіб, які не були присутні при оголошенні ухвали, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_3