Рішення № 54229570, 07.12.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/405/15-ц

Номер провадження № 2/315/164/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Телегуз С.М.

за участю секретаря Дмитренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18.07.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитом. У звязку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 25.03.2015 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 373386 грн. 36 коп., яку банк просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2, повідомлений належним чином про розгляд справи 07 грудня 2015року (про що свідчить наявна у справі розписка (а.с. 128), в судове засідання не зявився, по невідомій суду причині, заяви про відкладення розгляду справи не надсилав. Згідно зі ст. 27 ЦПК України представник ПАТ КБ «Приватбанк» мав реальну можливість та достатньо часу до судового засідання ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі і з запереченням відповідача проти позову, подати докази, дати усні або письмові пояснення судові. Однак, він не скористався своїми процесуальними правами і не зявився в судове засідання. Більше того, розгляд справи неодноразово відкладався в звязку з неявкою представника позивача. Відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Справа розглянута без участі представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач в судове засідання зявився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові пояснення, в яких заперечує проти позову, вказує що дійсно влітку 2011року він отримав в Приватбанку кредитну картку з нульовим рівнем кредитного ліміту. Однак, 20 травня 2014 року вказану картку та мобільний телефон він втратив. Коли ж 21 травня 2014року, він придбав новий мобільний телефон на відновив стару сім-картку, на його номер телефону стали приходити смс-повідомлення про невідомі йому банківські операції в вказаною кредитною карткою. Не розуміючи суті смс, він зателефонував в колцентр Приватбанку, де дізнався, що на його кредитній картці мінусовий кредитний баланс більше 200000грн. В звязку з чим, він попросив оператора заблокувати кратку та розібратись в даній ситуації. Просить в позові відмовити, так як він не має ніякого відношення до виниклої заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні та в письмових запереченнях, проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що представником позивача не надано будь-яких доказів, які б свідчили про існування боргових зобовязань у ОСОБА_4 перед Приватбанком, просив в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 18.07.2011 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитом.

В матеріалах справи зазначений договір відсутній, але присутня копія анкети-заяви позичальника (а.с.9), однак встановити суму грошових коштів, які були надані відповідачу згідно позовних вимог позивача по даній копії анкети-заяви неможливо.

Судом, за клопотанням відповідача, запитами суду від 21.07.2015 року, 04.08.2015 року, було зобовязано Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» надати оригінал кредитного договору який був укладений 18.07.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, та виписку по картковому рахунку відповідача, для огляду, а також надати інформацію про зміну кредитного ліміту та про результати службового розслідування по факту зняття коштів з кредитної картки ОСОБА_1 Листом від 09.08.2015року надано відповідь ПАТ КБ ПриватБанк про те, що затребувані судом оригінали надати немає змоги, оскільки вони відсутні в архіві (а.с.92).

В судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2015року, представник позивача надав суду висновок по результатам службового розслідування по факту шахрайства, яким встановлено, що 20-21 травня 2014 року мало місце несанкціоноване втручання невідомою особою в роботу апаратно-програмного комплексу ТОВ «ГлобалМані» шляхом отримання без відому та дозволу ТОВ «ГлобалМані» доступу до Системи електронних грошей «ГлобалМані» та подальше проведення незаконних операцій з перерахування електронних грошей з електронного гаманця Генерального агента (ТОВ «ГлобалМані») на електронний гаманець держателя банківської картки ПАТ «КБ Приватбанк» 5168755369212085. Держателем картки є ОСОБА_1 Одразу після зарахування, кошти було знято. Встановити особу, яка зняла кошти, не виявилось можливим, так як особа була в шоломі.

Також під час розгляду справи, представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для подання додаткових доказів, однак, в судове засідання останній не зявився, додаткових доказів не надав.

Із змісту статті 129 Конституції України вбачається, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з наведеного, звертаючись до суду позивач зобовязаний був довести наявність правовідносин, що виникли з відповідачем з приводу договору кредиту; невиконання відповідачем умов кредитного договору, а також обґрунтувати правильність визначеної у позові суми заборгованості.

На підтвердження доводів про існування на час розгляду справи невиконаних грошових зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" представником позивача було надано копію заяви відповідача разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно з якими між позивачем та відповідачем дійсно було укладено кредитний договір з нульовим рівнем кредитного ліміту. Однак позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про існування боргових зобовязань у ОСОБА_4 перед Приватбанком. В матеріалах справи не міститься будь-якого належного та допустимого доказу в підтвердження факту зміни кредитного ліміту на кредитній картці ОСОБА_1, доказів видачі кредитних коштів відповідачу, а також факту отримання ним вказаних коштів суду надано не було.

Щодо посилань представника позивача на неправомірність зарахування електронних грошей «ГлобалМані» та подальше проведення незаконних операцій з перерахування електронних грошей з електронного гаманця Генерального агента (ТОВ «ГлобалМані») на електронний гаманець держателя банківської картки ПАТ «КБ Приватбанк» 5168755369212085, держателем якої є ОСОБА_1, то такі позовні вимоги ним не заявлялись.

У відповідності до ч. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, а тому обставині, викладені в судовому засіданні представником позивача ПАТ КБ «Приват Банк», судом не приймаються.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є не обґрунтованим, не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України, при відмові позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5