Постанова № 54228282, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/21146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Шилова К. В.

від відповідача: Іржевська О.Ю.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 19.10.2015 року

у справі № 910/21146/15

за позовом Приватного підприємства "Бонвояж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса"

про стягнення 42 267,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" (05107, м. Київ, вулиця Багговутівська, 17-21, код 31927867) на користь Приватного підприємства "Бонвояж" (02140, м.Київ, вул. Б. Гмирі, будинок 3, квартира 7, код 32660669) пеню - 9296,45 грн. (дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість гривень 45 копійок), штраф - 7492,65 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 65 копійки), індекс інфляції - 6015,87 грн. (шість тисяч п'ятнадцять гривень 87 копійки), 3% річних - 697,32 грн. (шістсот дев'яносто сім гривень 32 копійок) та судовий збір - 1756,90 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість гривень 90 копійки).

В частині стягнення 17143,42 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корса" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі №910/21146/15 скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позов Приватного підприємства «Бонвояж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» про стягнення заборгованості задовольнити частково, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» на користь Приватного підприємства «Бонвояж» пеню - 3 873,70 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят три грн. 70 коп.), штраф - 3 413,95 грн. (три тисячі чотириста тринадцять грн. 95 коп.), індекс інфляції - 753,70 грн. (сімсот п'ятдесят три грн. 70 коп.), 3% річних - 401,93 грн. (чотириста одна грн. 93 коп.).

Судові витрати (оплата судового збору) при поданні даної апеляційної скарги стягнути із ПП «Бонвояж» на користь ТОВ «Корса».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження по справі. Дане клопотання відхилено колегією суддів, у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута по суті без необхідності її зупинення. Розгляд справи №910/21146/15не є неможливим без розгляду справи №910/27573/15

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23 вересня 2013 року між приватним підприємством "Бонвояж" (енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корса" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії №ТЕ/13-14/4 (надалі по тексту - договір), за змістом п. 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити абонентові теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах в будівлю за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, а абонент зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) та в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається на підставі Ліцензії на виробництво теплової енергії (серія АГ № 596094), Ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними та місцевим трубопроводами.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія (серія АГ № 596094) постачається абонентові в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору та температурним графіком у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 3.2.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку абонента на поточний рахунок енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 15 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

За змістом п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди №1 цей договір укладений на опалювальний період 2013-2015 років.

На виконання умов договору, власником мереж за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року були надані послуги на загальну суму 1171231,73 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000118 від 30.11.2014 року, № ОУ-0000136 від 31.12.2014 року, № ОУ-0000010 від 01.01.2015 року, № ОУ-000001 від 31.01.2015 року, № ОУ-0000028 від 28.02.2015 року, № ОУ-0000047 від 31.03.2015 року, № ОУ-0000062 від 30.04.2015 року, підписаними сторонами у вказаний період та відомостями обліку споживання теплової енергії.

Відповідач частково оплатив надані послуги на суму 1029000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку: від 20.11.2014 року, від 19.12.2014 року, від 29.12.2014 року, від 22.01.2015 року, від 23.02.2015 року, від 19.03.2015 року.

Однак, відповідач у порушення умов договору, не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем відповідно до умов договору, плату за надані послуги не вніс, у результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача складає 17143,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умовами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунки та акти виконаних робіт (послуг) (належним чином засвідчені копії документів міститься в матеріалах справи).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав акт звірки розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 17143,42 грн.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань за договором.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 року.

Відповідач виконав свої зобов'язання з оплати послуг на суму 17143,42 грн з порушення строків визначених в п. 6.2 договору, тобто після звернення з даним позовом, що підтверджується випискою з банківського рахунку за 26.08.2015, року тобто.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 17143,42 грн підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 771,34 грн 3% річних, 10242,79 грн пені, 6617,24 грн інфляційних, 7492,65 грн штрафу підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 6.2 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строками давності, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Перевіривши розрахунок пені, встановлено, що позивачем при розрахунку пені включено в період прострочення дату оплати відповідачем наданих послуг.

Таким чином, суд колегія суддів перевіривши наведений судом першої інстанції розрахунок пені підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9296,45 грн, відповідно до розрахунку суду.

З урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за договором, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7492,65 грн штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних та збитків від інфляції включено в період прострочення дату оплати відповідачем наданих послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 697,32 грн та збитків від інфляції в розмірі 6015,87 грн, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом розгляду справи № 910/21146/15 за позовом ПП «Бонвояж» до ТОВ «Корса» є стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій за порушення його умов.

Відповідно до частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім цього, відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Отже, оскільки в апеляційній скарзі ТОВ «Корса» фактично висуває вимогу визнання додаткової угоди недійсною, хоча при розгляді справи в першій інстанції така вимога не була предметом судового розгляду, такі доводи не можуть бути прийняті до розгляду.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 9296,45 грн пені, 7492,65 грн штрафу, 6015,87 грн індексу інфляції, 697,32 грн 3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі №910/21146/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/21146/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло