Постанова № 54228275, 23.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2015 справа №908/3654/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід17.08.2015 р. (підписано 25.08.2015 р.)у справі№ 908/3654/15 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомФермерського господарства "Зустріч", с. Новояковлівка, Оріхівський район, Запорізька областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД", м. Запоріжжя простягнення 22 650,00 грн.В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року до господарського суду звернулось Фермерське господарство "Зустріч", с. Новояковлівка, Оріхівський район, Запорізька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення насіння соняшника в кількості 33,34 тонн.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було конкретизовано позовні вимоги та остаточно він просив зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мясопереробний комплекс ЛТД" повернути Фермерському господарству "Зустріч" насіння соняшника в кількості 33340,0 кг. вартістю 200000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.08.2015р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року розгляд справи відкладався на 23.11.2015 року.

Представник позивача вважав рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Між сторонами укладено Договір № М 1827 від 27.12.2011р., за умовами якого у відповідності до даного Договору, позивач зобовязався передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити за нього визначену договором грошову суму.

За змістом розділу 3 Договору, ціна на товар зазначається у Специфікаціях до даного Договору, які є його невідємною частиною. Загальна сума договору становить суму Специфікацій до даного Договору.

Згідно п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до Специфікацій до договору за рахунок Відповідача.

Відповідно до п 5.1 Договору, відповідач здійснює оплату товару протягом двох банківських днів з дати підписання Специфікації на кожну окрему партію до даного договору, які будуть підписані сторонами та є його невідємною частиною.

На виконання умов Договору 27.12.2011р. сторонами була підписана Специфікація № 1 (рєстр. № М 1828) на загальну суму 386 100,00грн., якою сторони погодили поставку соняшника врожаю 2011 року в кількості 110 тон, за ціною з ПДВ 3 510,00грн. за 1 тону.

Відповідачем 27.12.2011р. була здійснена 100% передоплата за спірний товар в сумі 386 100,00грн.

За вказаною Специфікацією поставка позивачем товару була здійснена не в повному обсязі у кількості 17,13 т на загальну суму 60 126,30грн., у звязку з чим право відповідача на вчасне отримання товару було порушено.

Відповідач скористався наданим йому ст. 693 Цивільного кодексу України правом та звернувся до позивача з вимогою від 09.10.2012р. за вих. № 202 про повернення в 30-денний строк, зокрема, передоплати за спірним Договором в розмірі 325 973,70 грн.

Позивачем вказана вимога виконана не була, внаслідок чого відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення, зокрема, суми попередньої оплати в розмірі 325 973,70грн. за спірним Договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі № 908/2603/13 позовні вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача суми попередньої оплати в розмірі 325 973,70грн. задоволено в повному обсязі.

На виконання зазначеного рішення 21.01.2014р. судом було видано відповідний наказ.

Матеріалами справи встановлено, що 21.11.2014р. позивач поставив відповідачу соняшник в кількості 33,34 т, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 24 від 21.11.2014р., яка містить посилання на Договір № М 1827 від 27.12.2011р. у якості підстави поставки та Специфікацію № 1 до Договору у якості ціни товару.

Вказаний товар було прийнято уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності.

Відповідач факт отримання поставленого товару підтвердив, зауваживши, що вказаний соняшник прийнято його підприємством на підставі зазначеного Договору від 27.12.2011р. та за ціною Специфікації № 1 до Договору № М 1827 від 27.12.2011 року, а саме 3 510,00 грн. за 1 тону.

Після прийняття спірного товару, відповідач в порядку п. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся до ВДВС Оріхівського районного управління юстиції із заявою від 25.12.2014р. та оригіналом наказу у справі № 908/2603/13 з детальним зазначенням залишку заборгованості, яка підлягає стягненню, за винятком розміру вартості отриманого соняшника, за ціною, що зазначена у Специфікації № 1.

Предметом позову є вимога позивача про зобовязання відповідача повернути йому насіння соняшника в кількості 33,34т вартістю 200 000,00грн., як безпідставно отриманого, в обґрунтування чого він посилається на відсутність підписаних з боку відповідача ОСОБА_6 угоди № 3 від 21.11.2014 року до Договору № М 1827 від 27.12.2011 року, накладної № 148 від 21.11.2014 року., а також факт припинення дії Договору № М 1827 від 27.12.2011 р.

Факт неузгодження зі свого боку ОСОБА_6 угоди № 3, а також видаткової накладної відповідач підтверджує.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сторонами підтверджується той факт, що соняшник був поставлений у виконання зобовязань позивача за Договором № М 1827 від 27.12.2011 року, спір між сторонами існує лише стосовно ціни товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Отже суд першої інстанції неправильно застосував вказані положення матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Насамперед зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.06.2015 року у справі № 904/5381/14.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину.

Дійсно, відповідач реалізував своє право вибору порушеного права на отримання товару за Договором та звернувся з вимогою про стягнення суми здійсненої передоплати, але по-перше, на момент спірної поставки ця сума не була оплачена позивачем, по-друге, саме позивач, а не відповідач виступив з ініціативою поставити спірний товар, зазначивши в товарно-транспортних документах підставу та вартість поставки, по-третє, відповідачем зазначений товар прийнятий у якості виконання позивачем свого обовязку за Договором, сума боргу за яким (повернення передоплати), що підлягала примусовому стягненню зменшена на суму вартості отриманого товару.

За таких підстав, суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення невиконаного зобов'язання в зв'язку із закінченням строку дії договору та поверненням передоплати, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2015р. по справі № 908/3654/15 щодо зобовязання відповідача повернути позивачу насіння соняшника в кількості 33,34 кг вартістю 200 000,00грн. підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 2 ст. 104 ГПК України, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача, у звязку з чим з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 400,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2015р. по справі № 908/3654/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.08.2015р. по справі № 908/3654/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Фермерському господарству "Зустріч", с. Новояковлівка, Оріхівський район, Запорізька область у задоволенні позовних вимог про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комплекс ЛТД", м. Запоріжжя повернути Фермерському господарству "Зустріч", с. Новояковлівка, Оріхівський район, Запорізька область насіння соняшника в кількості 33340,0 кг вартістю 200 000,00грн.

Стягнути з Фермерського господарства Зустріч, 70536, Запорізька обл., Оріхівський район, село Новояковлівка, вул. Кібенка, буд. 22, код ЄДРПОУ 24904657 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комплекс ЛТД, 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 36020655, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4400,00 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС