Постанова № 54228068, 09.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 року Справа № 904/7352/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, керівник, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №690878 від 28.03.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №ББУ/ПУ409/Д/14 від 10.12.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/7352/15

за позовом Приватного підприємства фірма "МГТ",

м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля",

м. Павлоград Дніпропетровської області

про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення 82 567,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/7352/15 (суддя Колісник І.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" борг - 64 028,60 грн та судовий збір - 1 416,79 грн. В решті позову відмовлено з огляду на його безпідставність.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та заінтересована сторона вправі звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди в разі відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з огляду на невідповідність ухвали про затвердження мирової угоди вимогам, встановленим для виконавчих документів. Але ухвала про затвердження мирової угоди від 29.12.2012р. була приведена у відповідність до вимог ст. 18 Закону відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р., та правові підстави для звернення з позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди відсутні. Окрім того, звернув увагу, що підставою для винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.04.2015р. стало не невідповідність ухвали вимогам ст. 18 Закону, а відсутність підстав вважати її виконавчим документом, пропущення строку для пред`явлення її до виконання.

У доповненнях до апеляційної скарги, наданих суду 01.12.2015р. зазначив, що позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 23.09.2015р. у справі №6-274цс15 стосовно невизнання мирової угоди виконавчим документом у розумінні ст.17 Закону, не може застосовуватися до спірних відносин, оскільки в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р. судом зазначено, що ухвала від 29.12.2012р. є виконавчим документом, тому має виконуватися у порядку, передбаченому Законом. Таким чином, оспорюваним рішенням суд першої інстанції незаконно змінив ухвали суду у справі № 40/5005/13259/2011 від 29.12.2012р. та від 12.03.2015р., фактично визнавши їх такими, що не підлягають виконанню в органах державної виконавчої служби.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що дії Відповідача направлені на ухилення від добровільного виконання мирової угоди та сплати заборгованості. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011р. (суддя Красота О.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012р., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі Відповідач) на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" (надалі Позивач) борг - 473 905,85 грн, державне мито - 4 739,05 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Дніпропетровської області 29.11.2011р. було видано наказ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012р. (суддя Красота О.І.) на стадії виконавчого провадження було затверджено мирову угоду сторін, відповідно до пунктів 1 та 2 якої Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем у сумі 406 689,84 грн, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011р. у справі №40/5005/13259/2011, та прийняв на себе зобов`язання перерахувати грошові кошти у сумі 406 689,84 грн протягом 60 місяців з 01 лютого 2013 року рівними частинами по 6 778,16 грн (а.с. 11).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р. (суддя Красота О.І.) за заявою позивача була виправлена описка в ухвалі господарського суду від 29.12.2012р. Доповнено її резолютивну частину другим та третім абзацем, вказано інформацію щодо стягувача та боржника (їх юридичні адреси та коди ЄДРПОУ), та четвертим абзацем наступного змісту: Ухвала є виконавчим документом в порядку ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та набирає законної сили з моменту її прийняття, а саме з 29.12.2012 р.. Зазначено, що ухвала як виконавчий документ може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з дня набрання нею законної сили, а саме до 30.12.2013р. (а.с. 12-13).

У звязку з невиконанням Відповідачем умов затвердженої судом мирової угоди, Позивач 17.04.2015р. звернувся до відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції із заявою №164 від 16.04.2015р. про прийняття до примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012р. у справі №40/5005/13259/2011.

Постановою заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 23.04.2015р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. У підставах відмови зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, оскільки не передбачає будь-яких примусових дій, та може бути предявлена до виконання в строк до 30.12.2013р. (а.с. 16 том 1).

Зазначені обставини стали підставою для звернення Позивача із даним позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 82 567,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем щомісячних платежів по 6 778,16 грн за графіком мирової угоди - протягом жовтня, грудня 2014 року, січня, березня серпня 2015 року, та заборгованістю за лютий 2015 року - 3 025,16 грн. За уточненим розрахунком позивача сума несплачених грошових коштів за мировою угодою від 29.12.2012р., строк сплати яких настав на час звернення з позовом, становить 64 028,60 грн (а.с. 77). Розрахунок, наданий Відповідачем (а.с. 79), відповідає заявленим Позивачем вимогам: платежі у жовтні, грудні 2014 року здійснені не були (заборгованість за 2014 рік складає 13 556,32 грн), інформація про оплату платежів у січні, березні серпні 2015 року відсутня, за лютий 2015 року Відповідачем зазначено про оплату 1830,71 грн згідно платіжного доручення №334841 від 11.02.2015р., що є меншою сумою, ніж враховано Позивачем, та підтверджується платіжним дорученням №334841 від 11.02.2015р..

Відтак, матеріалами справи доведена заборгованість за мировою угодою від 29.12.2012р., строки сплати якої настали, в сумі 64 028,60 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки строки оплати інших щомісячних платежів (з вересня 2015р. до 31.01.2018р.) на час звернення до суду не настали.

За своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України мирова угода є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обовязковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обовязку в натурі.

За висновками Верховного Суду України, викладених у постанові №6-274цс15 від 23.09.2015р., у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому, звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

Верховним Судом України у вказаній постанові зазначено, що Пунктом 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак, Законом України від 18 листопада 2003 року №1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" положення пункту 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виключено.

Таким чином, Верховний суд України дійшов висновку, що на момент постановлення ухвали про визнання мирової угоди (в постанові ухвала від 24.02.2010р.) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону визначено, що виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа закріплені у ст. 18 Закону, відповідно до якої у виконавчому документі має зазначатися, в тому числі резолютивна частина рішення.

З огляду на те, що на час винесення ухвали про затвердження мирової угоди та пред`явлення її до виконання Закон не містив норми про виконання державною виконавчою службою мирових угод, затверджених судом, як рішень суду, а містив лише норму про виконання ухвал, постанов судів, тощо (п.2 ч.2 ст. 17 Закону); то ухвала про затвердження мирової угоди мала відповідати всім вимогам виконавчого документа відповідно до ст. 18 Закону.

Не зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015р. про виправлення описки в ухвалі про затвердження мирової угоди від 29.12.2012р., остання була приведена у відповідність до вимог ст. 18 Закону щодо реквізитів стягувача, боржника, дати набрання законної сили та дати пред`явлення до виконання, вона, на відміну від виконавчого документа, не передбачала будь-яких примусових дій, про що також було зазначено державним виконавцем у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.04.2015р. (а.с. 16).

За частиною першою, другою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи зазначену позицію Верховного Суду України, апеляційний суд приходить до висновку, що на момент постановлення ухвали суду про затвердження мирової угоди від 29.12.2012р., зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак Позивач не позбавлений права на судовий захист у випадку порушення Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за вказаною мировою угодою.

Неналежне виконання Відповідачем умов мирової угоди та розмір заборгованості доведені матеріалами справи, апеляційний суд вважає позовні вимоги про стягнення 64 028,60 грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015р. у справі №904/7352/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 10.12.2015р.

Головуючий суддяЛ.П. Широбокова

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков