Постанова № 54227984, 07.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 р. Справа №904/6406/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Петровська А.В.,

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 6 від 30.12.14;

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015р. у справі №904/6406/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства теплових мереж Криворіжтепломережа,

м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 74 990 536,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015р. (суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/6406/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 39 734 930 грн. 26 коп. заборгованості, 6 013 796 грн. 37 коп. пені, 18 701 400 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань, 1 677 298 грн. 92 коп. річних та 70 303 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи вищезгадане рішення, місцевий господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений газ згідно договору №653/14-БО-5 від 05.12.2013р.

В той же час, часткова відмова в позові спричинена помилкою у представлених позивачем розрахунках пены, 3% рычних та інфляційних втрат, а також, наявністю правових підстав для зменшення належних до сплати штрафних санкцій з урахуванням обставин, що мають істотне значення, зокрема, зважаючи на вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів, а також, враховуючи той факт, що фінансовий стан відповідача, як постачальника теплової енергії, безпосередньо зачіпає окрім власних також майнові інтереси населення тощо.

Не погодившись із даним рішенням в частині відмови у позові, скаржник /позивач/ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить це рішення у згаданій вище частині скасувати, як необґрунтоване та неправомірне, та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що частково відмовляючи в позові, а саме, зменшуючи розмір неустойки, господарський суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст.233 ГК України, а саме, не зясував передбачених даною правовою нормою обставин справи, як-то, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобовязанні. Зокрема, на думку апелянта, місцевим господарським судом не було враховано факт належності позивача до державного сектору економіки, як обєкта, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; вважає, що виняткові обставини щодо прострочення передбачених договором платежів у відповідача відсутні, у зв'язку з чим правових підстав для зменшення неустойки місцевий господарський суд не мав; стверджує, що оскаржуване рішення суперечить сталій практиці Вищого господарського суду України.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу выдповідач викладені в останній доводи повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та правомірним, з огляду на що підстав для його зміни чи/або скасування не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013р. між позивачем - Національною акціонерною компанією Нафтогаз України, як продавцем, та відповідачем - ОСОБА_2 підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа", як покупцем, було укладено договір №653/14-БО-5 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

Отже, на виконання умов зазначеного вище договору, у період з січня по грудень 2014р. позивачем було здійснено постачання відповідачевы природного газу на загальну суму 105 066 373 грн. 84 коп., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2014р. на суму 15 465 473 грн. 52 коп., від 31.01.2014р. на суму 1 855 059 грн. 45 коп., від 28.02.2014р. на суму 17 364 751 грн. 16 коп., від 28.02.2014р. на суму 1 709 953 грн. 90 коп., від 31.03.2014р. на суму 13 214 768 грн. 81 коп., від 31.03.2014р. на суму 1 532 202 грн. 50 коп., від 30.04.2014р. на суму 5 227 731 грн. 02 коп., від 30.04.2014р. на суму 1 007 919 грн. 16 коп., від 31.05.2014р. на суму 1 780 250 грн. 35 коп., від 31.05.2014р. на суму 81 618 грн. 90 коп., від 30.06.2014р. на суму 4 038 грн. 22 коп., від 30.06.2014р. на суму 1 049 619 грн. 39 коп., від 31.07.2014р. на суму 499 992 грн. 40 коп., від 31.08.2014р. на суму 141 374 грн. 97 коп., від 30.09.2014р. на суму 13 503 грн. 46 коп., від 31.10.2014р. на суму 1 765 449 грн. 30 коп., від 31.10.2014р. на суму 511 036 грн. 79 коп., від 30.11.2014р. на суму 2 012 002 грн. 50 коп., від 30.11.2014р. на суму 13 873 420 грн. 37 коп., від 31.12.2014р. на суму 22 796 344 грн. 05 коп., від 31.12.2014р. на суму 2 862 672 грн. 19 коп.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений газ до 14.02.2014р., до 14.03.2014р., до 14.04.2014., до 14.05.2014р., до 14.06.2014р., до 14.07.2014р., до 14.08.2014р., до 14.09.2014р., до 14.10.2014р., до 14.11.2014р., до 14.12.2014р. та до 14.01.2015р. відповідно.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач за поставлений газ розрахувався лише частково, у загальній сумі 65 331 443 грн. 58 коп., а саме: 11.04.2014р. у сумі 5 300 грн. 00 коп. та у сумі 403 500 грн. 00 коп., 12.06.2014р. у сумі 80 000 грн. 00 коп., 17.06.2014р. у сумі 84 000 грн. 00 коп., 23.06.2014р. у сумі 230 000 грн. 00 коп., 24.06.2014р. у сумі 300 000 грн. 00 коп. та у сумі 500 000 грн. 00 коп., 26.06.2014р. у сумі 412 500 грн. 00 коп., 26.08.2014р. у сумі 150 000 грн. 00 коп., 28.08.2015р. у сумі 100 000 грн. 00 коп., 17.10.2014р. у сумі 3 000 000 грн. 00 коп., 04.11.2014р. у сумі 262 грн. 14 коп., 05.11.2014р. у сумі 27 519 грн. 90 коп., 06.11.2014р. у сумі 29 229 грн. 28 коп., 11.11.2014р. у сумі 183 092 грн. 41 коп., 12.11.2014р. у сумі 12 733 грн. 88 коп., 13.11.2014р. у сумі 2 445 грн. 38 коп., 14.11.2014р. у сумі 305 грн. 81 коп., 17.11.2014р. у сумі 420 034 грн. 05 коп., 18.11.2014р. у сумі 140 581 грн. 35 коп., 19.11.2014р. у сумі 5 261 грн. 76 коп., 20.11.2014р. у сумі 195 862 грн. 67 коп., 21.11.2014р. у сумі 1 461 грн. 20 коп., 24.11.2014р. у сумі 458 622 грн. 10 коп., 25.11.2014р. у сумі 368 633 грн. 51 коп., 26.11.2014р. у сумі 267 947 грн. 06 коп., 27.11.2014р. у сумі 337 269 грн. 70 коп., 28.11.2014р. у сумі 84 243 грн. 33 коп., 01.12.2014р. у сумі 1 515 119 грн. 75 коп., 04.12.2014р. у сумі 259 632 грн. 04 коп., 03.12.2014р. у сумі 14 993 грн. 96 коп., 08.12.2014р. у сумі 32 981 грн. 80 коп., 05.12.2014р. у сумі 40 601 грн. 70 коп., 09.12.2014р. у сумі 169 708 грн. 74 коп., 10.12.20143р. у сумі 1 400 651 грн. 81 коп., 11.12.2014р. у сумі 234 347 грн. 83 коп., 12.12.2014р. у сумі 894 965 грн. 92 коп., 15.12.2014р. у сумі 807 582 грн. 79 коп., 16.12.2014р. у сумі 6 333 201 35 коп., 17.12.2014р. у сумі 1 989 657 грн. 80 коп., 18.12.2014р. у сумі 85 943 грн. 79 коп., 19.12.2014р. у сумі 7 306 027 грн. 21 коп., 22.12.2014р. у сумі 1 256 451 грн. 57 коп., 23.12.2012р. у сумі 5 234 459 грн. 15 коп., 24.12.2014р. у сумі 8 430 281 грн. 20 коп., 25.12.2014р. у сумі 31 210 грн. 09 коп., 26.12.2014р. у сумі 590 367 грн. 58 коп.29.12.2014р. у сумі 6 015 570 грн. 60 коп., 30.12.2014р. у сумі 9 012 619 грн. 73 коп., 31.12.2014р. у сумі 5 774 261 грн. 64 коп.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №653/14-БО-5 від 05.12.2013р. складає 39 734 930 грн. 26 коп.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім того, ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, враховуючи ненадання відповідачем на момент розгляду справи доказів погашення спірної основної заборгованості за договором поставки, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині вимогам чинного законодавства України не суперечить.

Слід зазначити, що основну заборгованість за договором поставки №653/14-БО-5 від 05.12.2013р. в розмірі 39 734 930 грн. 26 коп. відповідач визнав у повному обсязі (відзив на позов від 03.08.2015р., а.с.64).

В той же час, суми нарахованих позивачем санкцій за прострочення виконання ним взятого на себе зобовязання, як-то, пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідач вважає завищеними та помилковими з посиланням на п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14. З огляду на викладене, відповідачем у відзиві на позов визнано нарахування йому 18 142 290 грн. 88 коп. інфляційних втрат. В свою чергу, нараховану позивачем неустойку у вигляді пені відповідач просить зменшити, з огляду на наявність для цього передбачених ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83, ст.233 ГК України підстав.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого місцевим господарським судом рішення щодо перерахунку покладених на відповідача пены, 3% рычних та інфляційних втрат та зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходила з викладеного нижче.

Дійсно, ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Так, за п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 правочину, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем п.6.1 договору, він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В той же час, згідно з п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, з наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат вбачається, що наведені вище приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 дотримано не було, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з думкою господарського суду першої інстанції щодо наявності в наданому позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат помилки у визначенні періоду нарахування та вважає обґрунтованим здійснений судом перерахунок, за результатами якого розмір пені становить 12 027 592 грн. 74 коп. (з 15.02.2014р. по 28.04.2015р.), розмір інфляційних втрат становить 18 701 400 грн. 64 коп. (з березня 2014 року по березень 2015 року), а розмір 3% річних відповідно дорівнює 1 677 298 грн. 92 коп. (з 15.02.2014р. по 28.04.2015р.).

Що ж до правомірності зменшення судом першої інстанції нарахованої відповідачеві неустойки колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що дійсно, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також п.3 ст.83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції, який за приписами ст.101 ГПК України нарівні с судом першої інстанції наділений повноваженнями щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) за результатами встановлення виключних обставин, було вивчено наявні у справі докази вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів; враховано ступінь виконання боржником основного зобов'язання за договором, зокрема, визнання відповідачем суми основного боргу, часткову сплату основного боргу ще до порушення провадження у справі; звернуто увагу на значну заборгованість населення за спожитий газ та теплову енергію згідно наданого відповідачем розрахунку дебіторської та кредиторської заборгованості (а.с.70-75); проаналізовано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ймовірності завдання чи наявність збитків позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

На підставі встановлених вище обставин, колегія суддів прийшла до висновку, щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.3 ст.83 розділу ХІ та ст.233 Господарського кодексу України, та, як наслідок, обґрунтованості використання господарським судом першої інстанції наданого йому зазначеними вище правовими нормами права на зменшення неустойки на 50%, тобто, до 6 013 796 грн. 37 коп.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на той факт, що чинне законодавство право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин - не обмежує.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень з приводу невідповідності рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру неустойки (пені) сталій практиці суду касаційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за доцільне зауважити, що посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції Вищого господарського суду України в постановах від 15.08.2013р. у справі №921/186/13-г, №904/1610/13-г від 25.07.2013р., 5023/4891/12 від 06.06.2013р., №5023/5210/12 від 25.04.2013р., №5023/5038/12 від 11.04.2013р., №5010/1076/2012-2/56 від 14.03.2013р. та №10/5026/1270/2012 від 13.12.2012р. є безпідставним. Так, наведеними вище постановами справи в частині зменшення розміру пені були направлені до судів першої інстанції на новий розгляд, тоді як ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце лише в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Проте, наведене вище апелянтом (позивачем) враховано не було, у зв'язку з чим посилання останнього на вищезгадану судову практику колегією суддів до уваги прийнято бути не може.

(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд в постановах від 01.06.2010р. у справі №11/3, від 06.07.2010р. у справі №15/250/09, від 23.07.2014р. у справі №927/1141/13, від 28.10.2014р. у справі №904/2670/14).

З огляду на вищевикладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015р. у справі №904/6406/15 судова колегія вважає правомірним, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства України, у звязку з чим підстав для його зміни чи/або скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015р. у справі №904/6406/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.12.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов