Ухвала суду № 54227855, 08.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" грудня 2015 р. Справа № 918/2063/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 918/2063/13

за позовом (стягувач): Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна"

до відповідача (боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 7 407 581 грн. 33 коп.

орган державної виконавчої служби: Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 7 407 581 грн. 33 коп. боргу, з яких: 5 750 641 грн. 84 коп. заборгованість за поставлений природний газ, 548 501 грн. 90 коп. пеня, 7% штрафу в сумі 862 019 грн. 88 коп., інфляційні втрати в сумі 40 299 грн. 85 коп. та 3 % річних в сумі 206 117 грн. 85 коп.

25 лютого 2014 року судом винесено рішення по даній справі, яким позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 746 679 грн. 35 коп. заборгованості, 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. 3% річних та 65 502 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

18 березня 2014 року на виконання рішення суду від 25 лютого 2014 року було видано відповідний наказ.

25 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача (боржника) подав заяву, в якій просив суд визнати наказ господарського суду Рівненської області від 18 березня 2014 року № 918/2063/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 204 849 грн. 89 коп. три процента річних.

30 листопада 2015 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (надалі - заява), її розгляд призначено на 8 грудня 2015 року у судовому засіданні.

7 грудня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заперечення на заяву, в якому просив суд відмовити боржнику у задоволенні заяви про визнання наказу від 18 березня 2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині.

8 грудня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник ВДВС подав супровідний лист в додатках до якого долучив частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 30 листопада 2015 року.

8 грудня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав доповнення до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд задовольнити заяву.

У судовому засіданні 8 грудня 2015 року уповноважений представник позивача заперечив проти задоволення заяви, наполягав на її безпідставності, в свою чергу уповноважений представник відповідача (заявника) підтримав заяву в повному обсязі просив суд задовольнити її.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами 2 - 5 статті 117 ГПК України визначено підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом.

Суд зазначає, що однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, є відсутність обов`язку боржника за наказом повністю чи частково у зв`язку з його припиненням іншою особою або з інших причин.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображенні в пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 № 9, яким роз'яснено, що частина 4 статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

6 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2015 року № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно якого статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено, зокрема, частиною 13.

У відповідності до абзацу 1 частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14 травня 2015 року № 423-VIII, надалі - закон) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно абзацу 2 частини 13 статті 18 закону ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Абзацами 3, 4, 5 частини 13 статті 18 закону визначено, що зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що предметом регулювання у зазначеній вище статті є заборгованість, що залишилась непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а саме 6 червня 2015 року, за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року та за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).

Як свідчать матеріали справи, станом на 6 червня 2015 року за наказом від 18 березня 2014 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 5 746 679 грн. 35 коп. за спожитий газ за період з 2011 року по 2012 рік.

Зазначені вище обставини підтвердили уповноважені представники позивача та відповідача у судовому засіданні 8 грудня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 3 вересня 2015 року платіжним дорученням № 1 на суму 5 750 641 грн. 84 коп. (а.с. 176) відповідач оплатив позивачу борг за договором від 30 вересня 2011 року за спожитий природний газ.

Листом від 3 вересня 2015 року № 03-05/2756/2142 відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (а.с. 177), за змістом якого повідомляло останнього, що станом на 3 вересня 2015 року боржник виконав умову погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій), що залишилося непогашеною на день набрання чинності Законом України № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", непогашеною залишилися суми пені, штрафних та фінансових санкцій на суму 17 778 228 грн. 01 коп., що згідно закону підлягають списанню.

З матеріалів справи суд вбачає, що заборгованість по пені, штрафних санкціях і фінансових санкціях відповідача перед позивачем, станом на момент розгляду заяви становить 17 778 228 грн. 01 коп., що стверджується актом звірки розрахунків, станом на 4 вересня 2015 року (а.с. 178).

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" непогашена заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "НАК" Нафтогаз" за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2608/11 у сумі 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. три процента річних та 65 502 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

Судом встановлено, що суму основного боргу за спожитий природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2608/11 в сумі 5 750 641 грн. 84 коп. боржником погашено в межах трьохмісячного строку, передбаченого Законом.

З огляду на вказане, боржник просив стягувача врегулювати питання дотримання пункту 13 статті 18 Закону в частині списання пені, штрафних та фінансових санкцій, і провести відповідні корегування у бухгалтерському обліку стягувача (лист від 23 вересня 2015 року № 03-05/3091/2368, а.с. 183).

Відповіді стягувача на вищезазначені листи, матеріали справи не містять.

Водночас, в запереченнях на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та у судовому засіданні 8 грудня 2015 року позивач зазначив, що будь-які законні підстави для реструктуризації та списання штрафних санкцій відсутні.

На думку стягувача, Законом передбачено певну послідовність подій та умов, необхідних для здійснення реструктуризації: 1) визначена заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ підлягала реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості; 2) реструктуризація повинна була здійснюватись за певної умови, а саме: погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що було виконано КП "Теплокомуненерго".

При цьому, стягувачем вказано, що нормами Закону встановлювалося, що форма типового договору про реструктуризацію заборгованості, у якому визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін, затверджується Кабінетом Міністрів України, що останнім станом на 1 жовтня 2015 року зроблено не було.

Додатково стягувач вказав на те, що з 1 жовтня 2015 року Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким була передбачена можливість реструктуризації та списання штрафних санкцій, втратив чинність.

Окрім того, у запереченні на заяву боржника, стягувачем звернуто увагу суду на те, що, на його думку, списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої Законом реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості) і не можу розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї частини 13 статті 18 Закону.

Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також стверджує, що 3% річних та інфляційні втрати, які просить списати боржник не є фінансовими санкціями у розумінні частини 13 статті 18 Закону, а відтак вони не можуть підпадати під дію вказаної норми Закону.

Господарський суд, дослідивши доводи заявника, викладені у заяві та підтримані його представником у судовому засіданні, заперечення стягувача, прийшов до висновку, що подана ТОВ "Рівнетеплоенерго" заява про визнання наказу господарського суду від 18 березня 2014 року у даній справі таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарським судом враховується, що боржником виконано вимогу Закону № 423-VIII та, відповідно, пункту 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року в межах встановленого строку та в повному обсязі, що визнано самим стягувачем у судовому засіданні 8 грудня 2015 року.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 201 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, у тому числі й у випадках, передбаченим цим Кодексом або іншими законами.

З урахуванням викладеного, на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв на час існування спірних правовідносин), зобов'язання ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати пені, інфляційних втраті та 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/2063/13 відповідно припинилися.

Щодо посилань стягувача на той факт, що з 1 жовтня 2015 року вказаний Закон втратив чинність, суд до них ставиться критично, оскільки статтею 58 Конституції України, визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Додатково стягувач у запереченнях на заяву боржника посилається на те, що списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій у розумінні Закону є частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі типового договору, форма якого мала бути затверджена Кабінетом Міністрів України).

Так, на думку стягувача, з огляду на те, що така форма не була затверджена Кабінетом Міністрів України, відповідно процедуру реструктуризації не було дотримано, підстави для списання спірних сум штрафних та фінансових санкцій відсутні.

З даною позицією ПАТ "НАК "Нафтогаз України" господарський суд не погоджується враховуючи таке.

Згідно змісту частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції до 1 жовтня 2015 року), зокрема, абзаців 2, 3, передбачено, що реструктуризація, визначена абзацом 1 даного пункту, здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Жодних обмежень чи застережень щодо здійснення НАК "Нафтогаз України" списання вказаних сум даної нормою Закону не передбачено, як і не поставлено таке списання у безпосередню залежність від укладення відповідних договорів реструктуризації.

Відтак, належне та своєчасне виконання боржником умов частини 13 статті 18 Закону є підставою для здійснення стягувачем дій, передбачених даною статтею та списання передбачених Законом сум.

Заперечення стягувача стосовно заяви боржника в частині списання три процента річних та інфляційних втрат, які, на його думку, не є фінансовими санкціями в розумінні частині 13 статті 18 Закону господарським судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1.265 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Законами України неодноразово вирішувались питання, пов'язані із заборгованістю у важливих галузях економіки країни, які були функціональними та чинними певний проміжок часу.

Так, статтею 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 № 3319-VI (втратив чинність 30 червня 2012 у зв'язку із закінченням строку його дії) встановлено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (частина 2.2).

Також, статтею 2 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5213-У1 "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" встановлено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом (частина 4).

Отже, віднесення три процента річних та інфляційних нарахувань до фінансових санкцій унормовано податковим законодавством та законодавством про врегулювання питань заборгованості, зокрема, за природний газ.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року у справі № 17/191, від 17 липня 2012 у справі № 42-153, від 6 грудня 2012 у справі № 6/338, від 15 січня 2013 у справі № 42/128-35/461.

Відтак, суд дійшов висновку, що три процента річних та інфляційні втрати підпадають під визначення "фінансові санкції", застосоване у статті 18 Закону.

Отже, оскільки на день подання заяви обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", щодо сплати пені у сумі 512 319 грн. 52 коп., 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. 3 процента річних, згідно з наказом господарського суду Рівненської області від 18 березня 2015 року № 912/2063/13 на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутній, вказаний наказ не підлягає виконанню у даній частині.

За таких обставин, господарським судом задовольняється заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду від 18 березня 2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині, яка стосується стягнення із заявника пені в сумі 512 319 грн. 52 коп., 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. три процента річних.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду від 18 березня 2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ від 18 березня 2015 року у справі № 918/2063/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, ідентифікаційний код 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд 6, ідентифікаційний код 20077720) – 512 319 (п'ятсот дванадцять тисяч триста дев’ятнадцять) грн. 52 коп. пені, 546 405 (п'ятсот сорок шість тисяч чотириста п’ять) грн. 79 коп. штрафу, 40 277 (сорок тисяч двісті сімдесят сім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 (двісті чотири тисячі вісімсот сорок дев’ять) грн. 89 коп. три процента річних.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

4. Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного господарського суду через господарський суд Рівненської області.

5. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Торчинюк В.Г.