Ухвала суду № 54227596, 07.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.12.2015Справа № 910/15873/13 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали

заявиПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 718 182,65 грн.

за участю представників:

від заявника (боржника):Матвєєва В.П.- представник за довіреністю № 91/2015/09/22-1 від 01.10.2015 р.від стягувача:Сидоренко А.С.- представник за довіреністю № 14-100 від 18.04.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" із заявою про визнання наказу від 19.02.2014 р. у справі № 910/15873/13 таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», що діяв на час звернення ПАТ "Київенерго" до суду, відповідно до якого заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій в частині стягнутих з них пені, штрафних та фінансових санкцій за спожитий природний газ підлягає списанню.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву, просив її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) проти задоволення заяви заперечив з тих підстав, що умови списання заборгованості, визначені вказаним законом, боржником не дотримані.

Розглянувши заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заслухавши думку сторін, суд приходить до висновку про часткове її задоволення з наступних підстав.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у даній справі позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 718 182,65 грн. за договором № 1477-12-ПР від 31.07.2012 р. задоволено частково, стягнуто із заявника пеню в сумі 429 185,05 грн., інфляційну складову боргу в сумі 162 801,77 грн. та 3% річних в сумі 86 072,18 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 р., вищевказане рішення суду частково скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 429 185,05 грн. та 3% річних в розмірі 86 072,18 грн., в іншій частині позову - відмовлено.

19.02.2014 р. на виконання постанови апеляційного суду господарським судом міста Києва було видано відповідні накази, що були пред'явлені стягувачем до примусового виконання, та було відкрито виконавче провадження № 42982206.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у разі видачі наказу помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У судовому засіданні встановлено, що з 06.06.2015 р. по 30.09.2015 р. діяв Закон України від 14.05.2015 № 423- VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423-VIII).

Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, до ст. 18 цього Закону, яку доповнено частиною 13.

Відповідно до зазначеної редакції ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (що діяла на час подачі даної заяви до суду) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Судом вставлено, що на день набрання чинності Законом № 423-VIII на обліку обох сторін - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Київенерго" значилась заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, у сумі 35 473 481,09 грн. за наступними договорами:

- № 13/3409-БО-41 від 28.12.2012 (2013 рік) - 4 424 937,52 грн.

- № 13/3410-Б0-4І від 28.12.2012 (2013 рік) - 30 876 544,86 грн.

- № 13/3411-БО-41 від 28.12.2012 (2013 рік) - 171 998,71грн.

Протягом червня - липня 2015 року ПАТ "Київенерго" здійснило погашення заборгованості за спожитий до 01.01.2014 року природний газ за вказаними договорами, у зв'язку з чим заборгованість у боржника відсутня.

Отже, боржником виконано вимогу Закону № 423-VIII та ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року у встановлений строк та у повному обсязі, що підтверджується актом звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, складеним та підписаним сторонами 02.07.2015 року.

З урахуванням таких обставин ПАТ "Київенерго" протоколом комісії № 1 від 31.07.2015р., створеної з метою реалізації положень Закону № 423-VIII, встановило, що станом на 31.07.2015 року прийнято 22 судові рішення, які вступили в законну силу, про стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені, штрафних та фінансових санкцій, і які не погашені на 31.07.2015 року, у тому числі і за судовим рішенням у господарській справі № 910/15873/13 про стягнення пені в сумі 429 185,05 грн. та 3% річних в сумі 86 072,18 грн. Цим же протоколом вказану заборгованість було списано з обліку ПАТ "Київенерго".

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Київенерго" листом від 04.08.2015 року № 42АУ/92ПЗ/6759 повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про припинення зобов'язань та списання ухвалених до стягнення сум пені, штрафних та фінансових санкцій, які припинилися та підлягають списанню на підставі Закону України № 423- VIII та ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у тому числі і за постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. у даній справі.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» частина 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин.

З урахуванням викладеного, оскільки зобов'язання по сплаті пені у боржника припинилось внаслідок її списання, господарський вважає, що наказ № 910/15873/13 від 19.02.2014р. є таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 429 185,05 грн.

Щодо вимог заявника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних в сумі 86 072,18 грн., суд вважає, що у їх задоволенні необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 04.07.11р. у справі № 3-65гс11, виходячи із положень норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 24.10.2011р. за змістом норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.12.2010р. по справі №3-57гс10).

З наведеного вбачається, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та, зокрема, 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Отже, зобов'язання божника зі сплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції, та трьох процентів річних є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням, та не являються санкціями.

Суд відхиляє посилання боржника на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. № 3319-VI, оскільки даний закон не регулює спірні відносини та втратив чинність 30.06.2012р.

Так само, судом не приймаються до уваги доводи ПАТ "Київенерго" з посиланням на Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012р. № 5213-VI, оскільки даний закон не є спеціальним для правовідносин, що склались між сторонами, та він їх не регулює.

Крім того, віднесення у п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону до фінансових санкцій трьох відсотків річних та індексу інфляції для підприємств оборонно-промислового комплексу не свідчить про включення законодавцем до складу поняття "фінансові санкції" зобов'язань з оплати трьох відсотків річних та індексу інфляції у всіх інших законах.

Враховуючи наведене вище, суд відмовляє ПАТ "Київенерго" у вимозі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних, а отже, його заява задовольняється частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати наказ господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. у справі № 910/15873/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 429 185,05 грн.

У іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Головіна К.І.