Ухвала суду № 54226600, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/6780/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому порядку касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області (далі - ДВС) про визнання дій неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору за касаційною скаргою позивача на судові рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправні дії відповідача, допущені при винесенні постанови від 26 листопада 2012 року ВП №27008739 про стягнення виконавчого збору та скасувати зазначену постанову.

Посилався на те, що ДВС не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 22 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що примусове виконання рішення суду ДВС не розпочинало, а отже стягнення виконавчого збору є безпідставним.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 09.06.2011 року ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Ковельським міськрайонним судом Волинської області щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 96 252,93 грн. Запропоновано боржнику в семиденний строк з моменту винесення цієї постанови самостійно виконати рішення про стягнення боргу, роз'яснено наслідки не виконання, в тому числі про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У визначений строк боржником рішення не виконано, тому постановою державного виконавця від 26.11.2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 9625,29 грн.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, з таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначених норм, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби лише у випадках, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При тлумаченні статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року, 17, 181 КАС України Верховний Суд України в Постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15) вказав на те, що якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

За правилами статті 383 цього кодексу ( в редакції Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно матеріалів справи, спір виник щодо рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. При цьому особою, яка звернулася з позовом, виступає сторона виконавчого провадження (боржник), тому такий спір не підлягає розгляду за правилами КАС України.

З урахуванням зазначених обставин справи та норм права, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України (якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства), із закриттям провадження у справі.

Спір, який виник між сторонами, може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що спір, який виник між сторонами, може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман