Ухвала суду № 54226569, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/55330/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Латишевої Л.П.,

представника відповідача Мельничука М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 по справі №803/1117/13-а (№876/9376/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2013 №0000011500/41.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області 04.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» з питань правомірності відображення даних в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на суму податку на додану вартість 21168,00грн. Підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 21168,00грн. стало те, що до складу податкового кредиту була включена податкова накладна від 21.12.2012 №195, яка не була зареєстрована підприємством «Нововолинськводоканал» ЖКО Нововолинської міської ради в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 25.01.2013 №13/56/16/36266887 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2013 №0000011500/41, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31752,00грн., в тому числі 21168,00грн. - основного платежу та 10584,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням для продавця про те, що прийнята його податкова накладна та/або розрахунок коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до складу податкового кредиту грудня 2012 року було віднесено податкову накладну від 21.12.2012 №195, виписану підприємством «Нововолинськводоканал» ЖКО Нововолинської міської ради.

Підприємством «Нововолинськводоканал» ЖКО Нововолинської міської ради 04.01.2013 зареєстрована податкова накладна від 21.12.2012 №195 в періоді «грудень 2012 року», квитанція про реєстрацію чи про відмову в реєстрації надіслана не була, податкова накладна була роздрукована з відміткою «зареєстрована в ЄРПН» та передана представнику позивача. Квитанція №1 була отримана лише 17.01.2013 з позначкою «Не прийнято», причина - «не співпадання періоду подання - січень 2013 року з датою податкової накладної - 21.12.2012 року».

Таким чином, в силу приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна від 21.12.2012 №195 вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.01.2013, оскільки протягом операційного дня квитанція про прийняття або неприйняття такої накладної підприємству «Нововолинськводоканал» ЖКО Нововолинської міської ради не надходило.

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМП» правомірно сформовано податковий кредит грудня 2012 року на підставі податкової накладної від 21.12.2012 №195, виписаної підприємством «Нововолинськводоканал» ЖКО Нововолинської міської ради та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 по справі №803/1117/13-а (№876/9376/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв