Ухвала суду № 54226506, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/44828/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 по справі №2а-6647/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 15.02.2012 №0000062201.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві 30.08.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України, статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» з питань правомірності нарахування та достовірності слати податку на додану вартість за травень 2011року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Євробудінвест» вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 159667,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на результатах аналізу податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Вертикаль», бази даних АІС «Аудит» та довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва згідно якої встановлено відсутність товариства за юридичною адресою, що робить неможним проведення зустрічної перевірки його господарської діяльності; також у підприємства відсутні матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Вертикаль», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва складено акт від 29.12.2011 №16880/22-01/32373578 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 159668,00грн., з яких 159667,00грн. - основний платіж та 01,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, на підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Вертикаль» підтверджується належним чином оформленими первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, договорами підряду, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними та виписками по особовому рахунку позивача.

Також судами встановлено, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль» було зареєстровано у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартість.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вертикаль».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0000062201 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 по справі №2а-6647/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв