Ухвала суду № 54226419, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/45209/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 у справі №0870/3122/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 23.03.2012 №0000572302.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 02.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 664821,00грн. по декларації за жовтень 2011 року.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», з огляду на відсутність реальності господарських операцій між контрагентами, що свідчить про укладення угоди без мети настання відповідних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Такий висновок відповідача мотивовано відсутністю при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» документів, що підтверджують господарські взаємовідносини з контрагентом, зокрема документів на підтвердження факту оплати придбаного товару.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби складено акт 12.03.2012 №1/23-2/30599713 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 №0000572302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальному розмірі 831026,25грн., в тому числі 664821,00грн. - основний платіж та 166205,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу нафтопродуктів (паливний мазут) та додатками до вказаного договору, накладними, податковими накладними; постачання придбаного позивачем товару здійснювалось на умовах СРТ («ІНКОТЕРМС» 2000) залізничним транспортом за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», що підтверджується залізничними накладні та зі змісту яких вбачається, що відправником паливного мазуту є Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Конкорд», постачальником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», власником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс», а одержувачем - СЕ Кураховська ТЕС Товариство з обмеженою відповідальністю «Східенерго». Факт передачі та поставка товару підтверджується також квитанціями про приймання вантажу.

Судами також встановлено, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» товар було оприбутковано в бухгалтерському обліку підприємства та в подальшому поставлено на виконання умов договору поставки паливного мазуту Товариству з обмеженою відповідальністю «Східенерго», що підтверджується матеріалами справи, зокрема договором поставки, специфікаціями до договору, видатковими накладними, податковими накладними та актами приймання-передачі товару, як доказ використання позивачем придбаного товару у подальшій господарській діяльності.

Оплата за отриманий товар була проведена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Досліджені в процесі розгляду справи документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та не ставлять під сумнів фактичне виконання умов договорів.

До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» на момент вчинення спірних правовідносин було зареєстровано у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності проведених операцій та правомірності формування ним податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим».

Натомість податковим органом не наведено доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказано на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту, а наведені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 №0000572302 є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 у справі №0870/3122/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв