Ухвала суду № 54226270, 01.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/548/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортехнологія» до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2014 р. №0000662201 та визнання протиправним акта від 05.10.2014 №83/14-09-22-01/39071042,-

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дортехнологія» (далі - ТОВ «Дортехнологія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Южноукраїнська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2014 року №0000662201 та визнання протиправним ОСОБА_2 перевірки від 05.10.2014 року №83/14-09-22-01/39071042, посилаючись на те, що висновки, які містяться в ОСОБА_2 перевірки, не відповідають дійсності, а прийняте відповідачем на підставі ОСОБА_2 перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Дортехнологія» задоволений частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.11.2014 року №0000662201. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

Позивач надав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.10.2014 року по 28.10.2014 року спеціалістами Южноукраїнської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дортехнологія» з питань достовірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Интбудпостач», результати якої було оформлено актом від 05.11.2014 року №83/14-09-22-01/39071042 (а.с. 9 - 38, далі ОСОБА_2 перевірки).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 102 880,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2014 року 21 316,00 грн., липень 2014 року 68 151,00 грн., серпень 2014 року 13 413,00 грн.

На підставі зазначеного ОСОБА_2 перевірки Южноукраїнською ОДПІ було оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 року №0000662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 102 880,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 720,00 грн. (а.с. 39).

Задовольняючи частково адміністративний позов ТОВ «Дортехнологія» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обовязковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону (п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, суд першої інстанції правильно виходив з того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.06.2014 року між позивачем та ТОВ «Инбудпостач» було укладено договір купівлі-продажу №1006-14, предметом якого є передання у власність покупця (ТОВ «Дортехнологія») товару в кількості, асортименті, згідно поданій заявці (а.с. 89 - 90).

За умовами договору №1006-14 від 10.06.2014 року, продавець здійснює відвантаження товару покупцю на умовах самовивозу в погоджені строки. Ціна кожної товарної одиниці зазначається в накладній на відпуск товару, рахунку-фактури та передбачає звичайне виконання, упаковку, маркування та включає ПДВ. Підставою для оплати за товар є рахунок-фактура продавця, який передається покупцю разом з накладною на товар або іншим способом (по пошті, електронними засобами звязку). Поставка товарів оформляється документами, передбаченими чинним законодавством (накладна на відвантаження товару, податкова накладна, рахунок-фактура на оплату товару).

За фактичними обставинами відвантаження товару здійснювалось згідно наступних видаткових накладних №РН-0000008 від 10.06.2014 року на суму 53 691,50 грн. у т.ч. ПДВ 8 948,548 грн. (а.с.55), № РН-0000017 від 11.06.2014 року на суму 55 199,51 грн. у т.ч. ПДВ 9 199,92 грн. (а.с. 57), № РН-0000018 від 13.06.2014 року на суму 19 003,20 грн. у т.ч. ПДВ 3 167,20 грн. (а.с. 59), № РН-0000019 від 16.06.2014року на суму 37 500,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 250,00 грн. (а.с. 61), № РН-0000043 від 07.07.2014 року на суму 50 268,00 грн. у т.ч. ПДВ 8 378,00 грн. (а.с. 63), № РН-0000044 від 09.07.2014 року на суму 39 030,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 504,99 грн. (а.с. 65), № РН-0000045 від 14.07.2014 року на суму 48 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 8 000,00 грн. (а.с. 67), № РН-0000046 від 16.07.2014 року на суму 22 272,00 грн. у т.ч. ПДВ 3 712,00 грн. (а.с. 69), № РН-0000051 від 21.07.2014 року на суму 28 826,00 грн. у т.ч. ПДВ 4 804,33 грн. (а.с. 71), № РН-0000052 від 22.07.2014 року на суму 56 640,00 грн. у т.ч. ПДВ 9 440,00 грн. (а.с. 73), № РН-0000053 від 23.07.2014 року на суму 24 960,00 грн. у т.ч. ПДВ 4 160,00 грн. (а.с. 75), № РН-0000054 від 24.07.2014 року на суму 52 800,00 грн. у т.ч. ПДВ 8 800,00 грн. (а.с. 77), № РН-0000055 від 25.07.2014 року на суму 56 640,00 грн. у т.ч. ПДВ 9 440,00 грн. (а.с. 79), № РН-0000056 від 28.07.2014 року на суму 46 292,00 грн. у т.ч. ПДВ 7 715,33 грн. (а.с. 81), № РН-0000057 від 29.07.2014 року на суму 13 340,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 223,32 грн. (а.с. 83), № РН-0000074 від 08.08.2014 року на суму 1 495,20 грн. у т.ч. ПДВ 249,20 грн. (а.с. 85), № РН-0000072 від 08.08.2014 року на суму 41 480,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 913,33 грн. (а.с. 87). Всього 647 437,41 грн. з ПДВ 102 880,00 грн.

На підтвердження здійснення операцій з постачання товарів ТОВ «Интбудпостач» було видано податкові накладні №7 від 10.06.2014 року (а.с. 56), №20 від 11.06.2014 року (а.с. 58), №21 від 13.06.2014 року (а.с.60), № 22 від 16.06.2014 року (а.с. 62), №21 від 07.07.2014 року (а.с. 64), №22 від 09.07.20014 року (а.с. 66), №23 від 14.07.2014 року (а.с. 68), №24 від 16.07.2014 року (а.с. 70), №26 від 21.07.2014 року (а.с. 72), №30 від 25.07.2014 року (а.с. 74), № 28 від 23.07.2014 року (а.с. 76), №29 від 24.07.2014 року (а.с. 78), №27 від 22.07.2014року (а.с. 80), №31 від 28.07.2014 року (а.с. 82), №32 від 29.07.2014 року (а.с. 84), №31 від 08.08.2014 року (а.с. 86) та №30 від 08.08.2014 року (а.с. 88) на загальну суму 647 437,41 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 102 880,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником Філією Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор з відвантаженням з бази ТОВ «Индбудпостач». розташованої в м. Миколаєві та с. Шестаківка з доставкою за місцезнаходженням ТОВ «Дортехнологія» в смт. Костянтинівка вул. Дзержинського, буд. 1. На дотримання умов пункту 2.1. договору купівлі-продажу №1006-14 від 10.06.2014 року відвантаження товару покупцю ТОВ «Дортехнологія» здійснювалось на умовах самовивозу. Вивезення товару відбувалось із залученням вищезазначеного перевізника Філією Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївоблавтодор на підставі договору №1905 від 19.05.2014 року на надання послуг машинами та механізмами (а.с. 122). Факт перевезення, відвантаження та одержання товару підтверджений товарно-транспортними накладними №11 від 10.06.2014 року на суму 53 691,50 грн., №12 від 11.06.2014 року на суму 55 199,51 грн., №13 від 13.06.2014 року на суму 19 003,20 грн., №14 від 16.06.2014 року на суму 37 500,00 грн., №15 від 07.07.2014 року на суму 50 268,00 грн., № 16 від 09.07.2014 року на суму 39 030,00 грн., №17 від 14.07.2014 року на суму 48 000,00 грн., №18 від 16.07.2014 року на суму 22 272,00 грн., №26 від 21.07.2014 року на суму 28 826,00 грн., №31 від 23.07.2014 року на суму 24 960,00 грн., №32 від 24.07.2014 року на суму 52 800,00грн., №34 від 25.07.2014 року на суму 56 640,00 грн., №36 від 28.07.2014 року на суму 46 292,00 грн., №39 від 29.07.2014 року на суму 13 340,00 грн., №44/1 від 08.08.2014 року на суму 1 495,20 грн. та №44 від 08.08.2014 року на суму 41 480,00 грн. (а.с. 106 - 121).

Колегія суддів , як і суд першої інстанції вважає, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 року №0000662201 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.06 р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Дортехнологія».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов