Ухвала суду № 54226243, 01.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2495/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника третьої особи ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, Державної реєстраційної служби України за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 10335172,-

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними дії та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4, Державної реєстраційної служби України за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 10335172.

В обґрунтування позову зазначено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_4 без належних правових підстав зареєстрував обєкт нерухомого майна, визначивши інший тип цього майна, а також вийшов за межі рішення суду, встановивши відповідну площу у розмірі 6261,30 кв. м, яка не була визначена у резолютивній частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 року по справі №2/1519/2011, тобто реєстраційною службою внаслідок проведення реєстраційних дій на власний розсуд визначено обєкт нерухомого майна, при цьому власниками даного девятиповерхового корпусу будови заводоуправління залишились фактично ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» набуло право власності на нежитлові приміщення, розташовані у наведеному корпусі заводоуправління. Також, згідно технічного паспорту від 01.02.2013 року площа будівлі заводоуправління за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, складає 6665,9 кв. м, з яких 283 кв. м побудовані самочинно, а тому у звязку з допущенням низки порушень, відповідачем протиправно прийнято рішення щодо реєстрації обєкту, площа якого не відповідає обєкту будівлі заводоуправління, тобто Реєстраційною службою зареєстровано право власності на неіснуючий обєкт нерухомого майна, а тому такі дії є протиправними, а прийняте рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника третьої особи ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.11.2007 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №660/198-302, який забезпечений порукою ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Наше дело».

В якості забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, 28.11.2007 року укладено іпотечний договір про передачу в іпотеку девятиповерхового корпусу, будови заводоуправління, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21 (а.с. 73-81).

Відповідно до Відомостей про інші речові права, 29.11.2007 р., на підставі вищенаведеного договору іпотеки, приватним нотаріусом ОСОБА_8 внесено запис до Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 6123981 щодо обєкту обтяження девятиповерхового корпусу будови заводоуправління загальною площею 6261,30 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21 (а.с. 178).

У звязку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Наше діло», ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 р. по справі №2/1519/2011, залишеним без змін у частині рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.01.2013 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Наше діло», ОСОБА_5, ОСОБА_3 задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за договором не відновлювальної кредитної лінії №660/198-302 від 23.11.2007 року в розмірі 31415475,98 грн. заборгованості за кредитом, 10553013,84 грн. заборгованості за відсотками, 2225417,99 грн. сума пені, а всього 44193907,81 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки девятиповерховий корпус будови заводоуправління, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, будинок №21, шляхом визнання права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (а.с. 164-174).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2013 р. касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_9, відхилено, вищенаведені рішення суду залишено без змін (а.с. 175-177).

23 лютого 2015 року ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі представника ОСОБА_10 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 10335172 щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок №21. Поряд з заявою, представником третьої особи подано додаткові документи: рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 року по справі №2/1519/2011, рішення Апеляційного суду Одеської області від 29.01.2013 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2013 року, технічний паспорт від 25.11.2002 року, квитанція та довіреність від 05.02.2012 року (а.с.136-177).

За розглядом вищенаведеної заяви та доданих документів, Державною реєстраційною службою України в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності форма власності приватна, на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, за субєктом Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019 (а.с. 186).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4 1 цього Закону.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону передбачено, що право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 13 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пункту 20 вказаного Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 17 вказаного Закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили (п. 5 ч. 1 ст. 19 закону).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 року по справі №2/1519/2011, залишеним без змін у частині рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.01.2013 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Наше діло», ОСОБА_5, ОСОБА_3 задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за договором не відновлювальної кредитної лінії №660/198-302 від 23.11.2007 року в розмірі 31415475,98 грн. заборгованості за кредитом, 10553013,84 грн. заборгованості за відсотками, 2225417,99 грн. сума пені, а всього 44193907,81 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки девятиповерховий корпус будови заводоуправління, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, будинок №21, шляхом визнання права власності на зазначене нерухоме майно за ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.164-174).

Відповідно до пп. 10 п. 37 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності дій державного реєстратора при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки 29.01.2013 року з моменту набрання законної сили рішенням апеляційного суду Одеської області відбулось припинення права власності позивача та іпотекодавців ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на предмет іпотеки девятиповерховий корпус будови заводоуправління, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, будинок №21, та перехід права власності на зазначене нерухоме майно до ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно п. 42 Порядку, для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги доводи позивача щодо невідповідності площі нерухомого майна та назви обєкту нерухомості, оскільки відповідно до технічного паспорту, складеного КП «ОМБТІ та РОН» 29.11.2002 року, на підставі якого укладений договір іпотеки, ідеальна частка майна девятиповерхового корпусу будови заводоуправління становить 6261,3 кв. м та в цілому складається, з нежитлових приміщень (а.с.143-163).

Наведені обставини встановлені також у мотивувальні частині рішення Апеляційного суду Одеської області від 29.01.2013 року, а факт передачі в іпотеку саме наведеного нерухомого майна площею 6261,3 кв. м, право власності на яке зареєстровано оскаржуваним рішенням державного реєстратора, не заперечувався представником позивача у судовому засіданні.

Також, слід враховувати, що девятиповерховий корпус будови заводоуправління площею 6261,3 кв. м, є тим самим обєктом нерухомості, на яке зареєстровано право власності за ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України, головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки припинення права власності позивача на обєкт нерухомості відбулось саме на підставі рішення суду, державна реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» не порушує законні права та інтереси позивача.

Крім того, суд правильно виходив з того, що підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлені ст. 24 Закону.

Так, згідно наведеної статті Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5- 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5- 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 -2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5- 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5- 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5- 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5- 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вирішив, що відповідач, на підставі вищенаведених приписів законодавства, у звязку з відсутністю обставин, що зумовлюють відмову у проведенні державної реєстрації, та встановленою відповідністю поданих документів вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв правомірне рішення за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 10335172, яку подано ОСОБА_10 від 19.02.2013 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не наведено та з матеріалів справи не вбачається, які саме права позивача були порушені оскаржуваним рішенням відповідача, адже, згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав осіб від протиправних дій органів владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов