Ухвала суду № 54226143, 02.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/11818/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в адміністративній справі за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до ОСОБА_1 Управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій і зобовязання вчинити дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки,

встановив:

У вересні 2014 року позивач ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 Управління Міндоходів у Львівській області (на даний час Головне Управління ДФС у Львівській області), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, результати якої оформлені у вигляді акту перевірки № 13/93/2100/37199618 від 17.07.2014 р. та зобовязати відповідача відкликати даний акт перевірки; 2) визнати протиправним та скасувати акт перевірки № 13/93/2100/37199618 від 17.07.2014 року.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що висновки оскарженого Акту перевірки № 13/93/2100/37199618 від 17.07.2014 року про порушення позивачем вимог ч.6 ст.14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. пост. КМУ № 1266 від 29.08.2002 р., є безпідставними і незаконними. Інформація у цьому акті не підтверджує наявність правопорушення в діях позивача, а саме вивезення спирту етилового з території акцизного складу без відмітки представника органу ДПС на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску. Крім цього, акт перевірки складений з численними порушеннями чинного законодавства і став підставою для винесення податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 24.11.2014 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено, що відповідачем ГУ Міндоходів у Львівській області проведено фактичну перевірку позивача ДП «Укрспирт» за аресою місця провадження діяльності: Львівська область, Золочівський район, с.Струтин, вул.Солтівського,2. За результатами перевірки складено Акт № 13/93/2100/37199618 від 17.07.2014 року (а.с. 9-11).

У висновках вказаного Акту перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги ч.6 ст.14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. пост. КМУ № 1266 від 29.08.2002 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з врахуванням наступного.

Права контролюючих органів передбачені ст.20 ПК України, до яких, згідно пп.20.1.4, 20.1.6, 20.1.13, належать права: - проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; - запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; - доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.61.1, п.61.2 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковим кодексом України передбачено проведення документальних позапланових перевірок та камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок, які передбачають дотримання певної процедури їх проведення. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.3 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1, п. 80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції вірно враховано, що вказана вище перевірка була проведена на підставі наказу ГУ Міндоходів у Львівській області № 514 від 09.07.2014 року «Про проведення фактичної перевірки ДП «Укрспирт» та направлень від 09.07.2014 року № 191 та № 192, копії яких вручено 17.07.2014 року уповноваженим представникам позивача (а.с. 71-74).

Така перевірка проведена головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_2 та головним державним ревізором інспектором відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_3, в межах їх повноважень та у визначений законом спосіб. (а.с. 9). Представники відповідача були допущені до проведення перевірки, зауважень щодо підстав проведення такої у позивача не було.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, належним способом захисту від таких порушень є недопуск посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого перевірялось контролюючим органом. При цьому, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як відкликання акту перевірки.

Таким чином, відсутні підстави для тверджень про незаконність дій відповідача при проведенні перевірки та про наявність підстав для відкликання акту перевірки.

Відносно позовної вимоги про скасування Акта перевірки № 13/93/2100/37199618 від 17.07.2014 року, то суд апеляційної інстанції враховує, що такий акт перевірки являється задокументованим носієм інформації, містить суб'єктивні висновки перевіряючого органу. Такий акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не носить зобов'язального характеру і самостійно не зумовлює для позивача настання правових наслідків. Висновки цього Акту не мають наперед встановленої сили, підлягають оцінці уповноваженим органом при перевірці обставин щодо наявності відображених у ньому порушень податкового чи іншого законодавства у справі щодо правомірності рішень органу ДФС прийнятими за наслідками перевірки.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 24.11.2014 року прийнята за результатами повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в адміністративній справі за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до ОСОБА_1 Управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій і зобовязання вчинити дії, визнання протиправним та скасування акту перевірки залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.12.2015 року.