Постанова № 54226094, 30.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/7791/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на постанову від 25.06.2015р. по справі № 809/1920/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про стягнення коштів за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 30759,96 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн.

В С Т А Н О В И В:

13.05.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про стягнення коштів за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 30759,96 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн. Позов обгрунтовує тим, що наказом Управління МВС України на Південно-західній залізниці № 75 о/с від 29.04.2014 року позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі п.64 «в» ( через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Даним наказом при визначенні розміру одноразової грошової допомоги в звязку із звільненням позивачу було враховано вислугу років - 8 років 6 місяців 21 день. Не погоджуючись із наказом № 75 о/с від 29.04.2014 в частині визначення розміру вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач оскаржив даний наказ в судовому порядку. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року наказ № 75 о/с від 29.04.2014 року визнано нечинним в частині визначення позивачу розміру одноразової грошової допомоги у звязку із звільненням та зобовязано Управління МВС України на Південно-західній залізниці при визначенні розміру виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 врахувати вислугу років 14 років 6 місяців 19 днів. Однак відповідачем в порушення вимог чинного законодавства перерахунок та виплату коштів позивачу було проведено лише 23.04.2015 року, тобто через 7 місяців після набрання законної сили вищевказаним судовим рішенням, а тому позивач вважає, що у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України відповідач зобовязаний виплатити на його користь 30759,96 грн. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Разом з тим зазначає, що несвоєчасною виплатою розрахункових йому спричинено моральну шкоду, в звязку із неможливістю своєчасно розпорядитися вказаними коштами, які були необхідні для проведення лікування, санаторно-курортного відпочинку та інших потреб. Розмір моральної шкоди позивач визначає в сумі 20000 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 26869 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят девять) грн. 08 коп. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці за № 75 о/с від 29.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі п.64 «в» ( через обмежений стан» здоровя) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. При цьому в даному наказі вказано, що вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 08 років 06 місяців 21 день.

Позивач, вважаючи наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75о/с від 29.04.2014 року «По особовому складу», в частині визначення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги 08 років 06 місяців 21 день протиправним, оскаржив такий до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі 809/1683/14 відмовлено в задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправним наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75о/с від 29.04.2014 року «По особовому складу» в частині визначення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги - 08 років 06 місяців 21 день .

Однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року (справа №7934/14) вищевказану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі № 809/1683/14 скасовано, визнано частково незаконним наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 75 о/с від 29.04.2014 року « По особовому складу» в частині обчислення вислуги років для одноразової грошової допомоги при звільненні 8 років 6 місяців 21 день, та зобовязано Управління МВС України на Південно-Західній залізниці при визначенні розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні врахувати вислугу - 14 років 6 місяців 19 днів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. В даній правовій нормі вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч. 1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вищевказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 7934/14 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплату позивачу донарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні повинно було провести 02.10.2014 року. Проте, згідно матеріалів справи вказану виплату відповідачем здійснено лише 23.04.2015 року.

Колегія суддів приходить до висновку про наявність в Управління МВС України на Південно-Західній залізниці обовязку щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 02.10.2014 по 23.04.2015 року.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Керуючись вищевказаними приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати судом першої інстанції проведено розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, згідно з яким встановлено, що до виплати на користь позивача підлягає 26869,08 грн.

Щодо задоволення судом першої інстанції позову в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статтею 1167 ЦК України, в якій визначені підстави відповідальності за моральну шкоду. Частиною першою даної статті встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Суд першої інстанції не дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи і необґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем доведено вину відповідача у заподіянні моральної шкоди. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували спричинення матеріальної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями і діями відповідача.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується та прийняття нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 809/1920/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути із Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 26869 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят девять) грн. 08 коп. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

ОСОБА_3