Ухвала суду № 54226090, 03.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 876/6285/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (далі УПФУ в Яворівському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі Шевченківський ВДВС) про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 34238250 від 26.11.2014 року з примусового виконання виконавчої вимоги № Ю-1438У від 01.09.2010 року та зобовязання державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчої вимоги № Ю-1438У від 01.09.2010 року про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в Яворівському районі оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивує тим, що платником сплачені кошти в сумі 4550,09 грн. пішли на погашення заборгованості згідно вимоги № Ю-273 від 01.02.2010 року на суму 13765,58, однак Шевченківським відділом ДВС Львівського міського управління юстиції цей факт не враховано і закінчено виконавче провадження всупереч чинному законодавству, (постанова від 26.11.2014 р.). Вимога Ю-273 від 01.02.2010 року передує вимозі Ю-1438У від 01.09.2010 року. У випадку погашення заборгованості згідно вимоги, управлінням ПФУ до органу Державної виконавчої служби, який здійснює примусове виконання вимоги направляється повідомлення про сплату боргу згідно конкретної вимоги. Повідомлення, щодо погашення вимоги № Ю-1438У від 01.09.2010 р. до Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції управлінням не направлялось.

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що УПФУ в Яворівському районі звернулось до Шевченківського ВДВС із заявою про стягнення в примусовому порядку з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн., відповідно до вимоги № Ю-1438У від 01.09.2010 року.

12.09.2014 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 34238250 та приєднано дане виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.

20.10.2014 року з розрахункових рахунків ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» стягнуто кошти в загальній сумі 22085,33 грн., з яких на виконання вимоги від № Ю-1438У 01.09.2010 року на розрахункові рахунки УПФУ в Яворівському районі перераховано кошти у сумі 4550,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2014 року № 6415.

22.10.2014 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ОСОБА_1 винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 34238250 із зведеного виконавчого провадження.

26.11.2014 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ОСОБА_1 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34238250 від 26.11.2014 року у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження № 34238250 від 26.11.2014 року, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця № 34238250 від 26.11.2014 року є законною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Вимогами ч. 1 та п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з ст. 25 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2012 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34238250 з примусового виконання вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн. (а.с. 22).

В листі УПФУ в Яворівському районі від 04.11.2014 року № 3277/06 стягувачем були зазначені банківські реквізити, на які необхідно нарахувати кошти по вимозі від 01.09.2010 року № Ю-1438У (а.с. 26).

Розпорядженнями від 05.11.2014 року № 34238250 /В-4/ головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 на зазначені банківські реквізити були перераховані грошові кошти в сумі 4550,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6415 від 13.11.2014 року.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно матеріалів справи, головний державний виконавець Шевченківського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», 26.11.2014 року було винесено постанову № 34238250 про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що боржником фактично виконано виконавчий документ - вимогу УПФУ в Яворівському районі від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення боргу в сумі 4550,09 грн.

Враховуючи наведене, державний виконавець діяв згідно чинного законодавства, та виконав у повному обсязі покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження» обовязки.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що сплачені кошти в сумі 4550,09 грн. пішли на погашення заборгованості згідно вимоги № Ю-273 від 01.02.2010 року на суму 13765,58, з огляду на наступне.

На виконанні у Шевченківського ВДВС ЛМУЮ знаходилося зведене виконавче провадження з виконання декількох виконавчих документів щодо стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» різних сум заборгованості (а.с. 23-25).

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею.

Частиною 2 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, дана норма встановлює черговість задоволення вимог за виконавчими документами, якщо стягнення здійснюється на користь різних стягувачів, або за різними видами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, УПФУ в Яворівському районі є лише одним стягувачем по зазначеному виконавчому провадженні, заборгованість одного виду, а тому відповідач, відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» мав право розподіляти кошти на виконання конкретного виконавчого документу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 813/1438/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_2

Повиний текст виготовлено 08 грудня 2015 року.