Ухвала суду № 542258, 06.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2007 р. № К-9362/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

Суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача: Кожевникова О.С., дов. № 01 від 31.01.2007 р.

відповідача: Богданова С.Є., дов. № 1443/10/23-1 від 02.02.2007 р.

Москвіна І.С., дов. № 124/10/10-0 від 10.01.2007 р.

за участю прокурора: Чубенко В.В., посвідчення № 123 від 18.10.2006 р.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Судосервіс» Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід 08.06.2005 р.

та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005 р.

у справі№ 2-15/523.2-2005

за позовомДочірнього підприємства «Судосервіс» Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

за участю Прокурора Автономної Республіки Крим

провизнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Автономної Республіки Крим звернулось Дочірнє підприємство «Судосервіс» Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі від 26.03.2002 р. № 387/23-2/25138248.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість вимогам підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Факт надання послуг нерезиденту, на думку позивача, підтверджується належними доказами актами приймання-передачі суден після ремонту. Доводи відповідача про те, що судна належать Ялтинському морському торговому порту позивач вважає безпідставними, так як діючим законодавством не передбачено вимагання від іншої сторони документів про право власності на судна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005 р. у справі № 2-15/523.2-2005 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у позивача відсутні підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ремонтні роботи були виконані для Ялтинського морського торгового порту, який є резидентом України і власником суден та останні не здавались на термін ремонту в оренду грецьким компаніям, знаходились на його балансі, отже здійснені позивачем роботи були призначені для використання та споживання не за межами митної території України, а на її території.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, Дочірнє підприємство «Судосервіс» Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищевказані судові рішення з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На думку скаржника, судами неправильно застосований підпункт 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за обсягом його дії, так як право платника податку на його застосування поставлено судом в залежність від права власності на судна.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну відповідача у справі Керченської МДПІ на її правонаступника ДПІ в м. Керчі АР Крим. Згідно наказу ДПА в АР Крим № 162 від 30.03.2006 р., наказу Керченської МДПІ № 155 від 31.03.2006 р. юридична особа - Керченська МДПІ припинена (реорганізована) шляхом поділу. В результаті поділу з 20.06.2006 р. створена Державна податкова інспекція в м. Керчі АРК з правами юридичної особи.

З наданої суду касаційної інстанції довідки Головного управління статистики в АР Крим № 34-01-22-54/365 від 21.06.2006 р. вбачається, що 21.06.2006 р. ДПІ в м. Керчі АР Крим внесена до ЄДРПОУ.

В звязку з наведеним, суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 55 КАС України, здійснює заміну відповідача - Керченської МДПІ на її правонаступника - ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

20.03.2002 р. Державною податковою інспекцією м. Керчі була проведена повторна позапланова документальна перевірка ДП «Судосервіс» з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад 1999 р. та червень 2000 р.

За результатами перевірки був складений акт № 23-2/15 від 20.03.2002 р., в якому встановлено необґрунтоване завищення платником податку податкового кредиту за вище вказані місяці в результаті неправомірного застосування нульової ставки ПДВ за операціями, повязаними з провадженням ремонту теплоходів, що призвело до заниження ПДВ в сумі 552774 грн., у тому числі за листопад 1999 р. в сумі 272558 грн. та за червень 2000 р. в сумі 280216 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Керчі було прийнято рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 552774 грн. та штрафних санкцій в сумі 276387 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.11.1999 р. позивачем здійснювався ремонт теплоходу «Иван Лесовиков»відповідно до контракту № 43/0999 від 01.09.1999 р., укладеного з компанією «PrimosMaritimeLimited» (Греція). По факту виконання робіт щодо ремонту теплоходу, сторонами був підписаний приймально-здавальний акт від 23.11.1999 р.

16.06.2000 р. позивачем також був здійснений ремонт теплоходу «Петр Лидов» відповідно до контракту № 8/0200 від 11.02.2000 р., укладеного з компанією «KRYMSHIPYARDLTD» (Греція). По факту виконання робіт щодо ремонту теплоходу, сторонами був підписаний приймально-здавальний акт від 16.06.2000 р.

По здійсненим роботам позивачем була застосована нульова ставка податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що власником вищевказаних теплоходів є Ялтинський морський торговий порт, який передав судна грецьким компаніям на ремонт. Проте, останні самостійно не виконали ремонтні роботи, а уклали контракти на виконання ремонтних робіт з позивачем.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин щодо реалізації прав за яким виник спір між сторонами) обєктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податок по нульовій ставці обчислюється за операціями щодо продажу товарів (робіт, послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Тобто, Закон повязує правові наслідки у вигляді застосування нульової ставки ПДВ за операціями щодо виконання робіт, послуг з місцем споживання та використання останніх, під яким розуміється територія, що знаходиться за межами митної території України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що оскільки ремонтні роботи були виконані для Ялтинського морського торгового порту, який є резидентом України і власником суден та останні не здавались на термін ремонту в оренду грецьким компаніям, знаходились на його балансі, отже здійснені позивачем роботи були призначені для використання та споживання не за межами митної території України, а на її території.

Вихід за межі митної території України теплоходів «Иван Лесовиков» та «Петр Лидов» не повязаний з операцією по виконанню позивачем ремонтних робіт, так як є самостійною господарською операцією Ялтинського морського торгового порту як власника суден. Причинний звязок між виходом теплоходів за межі митної території України та використанням грецькими фірмами «PrimosMaritimeLimited» та «KRYMSHIPYARDLTD» робіт, наданих позивачем, якими є відремонтовані теплоходи, відсутній.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Судосервіс» Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.