Ухвала суду № 54225746, 09.12.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року справа № 812/1811/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року по справі № 812/1811/14 (головуючий у І інстанції Матвєєва В.В.) за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-14-17 від 07.02.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Антрацит» (далі позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-14-17 від 07.02.2014. (арк. справи 2-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року було відмовлено у задоволені позову. (арк. справи 83-86).

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги (арк. справи 91-93).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 30.04.2003 (арк. справи 9).

Матеріалами справи підтверджується, що відокремленим підрозділом «Автобаза» Державного підприємства «Антрацит» було подано до Антрацитівської ОДПІ звіти, якими визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за жовтень 2013 року на суму 293073,36 грн., за листопад 2013 року - на суму 255936,87 грн., за грудень 2013 року - на суму 285649,43 грн. (арк. справи 43-45, 49-51, 54-56).

Згідно платіжних доручень № 6 від 18.11.2013, №№ 8, 36 від 29.11.2013, № 39 від 17.12.2013, №№ 25, 26 від 24.12.2013, №№ 42, 190 від 20.01.2014, №№ 2, 3 від 31.01.2014 ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за жовтень-грудень 2013 року на загальну суму 834659,66 грн. (арк. справи 46-48, 52-53, 57-59).

Антрацитівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області на адресу ДП «Антрацит» було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2014 № Ю-14-17 на суму 823958,70 грн. (арк. справи 5).

Відповідно до п. п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з п. п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону №2464, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що кошти ВП «Автобаза» ДП «Антрацит», сплачені в рахунок погашення зобов'язань з єдиного внеску, зараховуються в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості незалежно від напряму сплати та зазначення призначення платежу.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження в справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 6).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до п. 5 ст. 19 Закону № 2343, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України висловив у постановах від 4 липня 2011 року в справі № 21-144а11, 7 травня 2012 року в справі № 21-289а11, 11 червня 2012 року в справі № 21-179а12, 1 жовтня 2012 року в справі № 21-298а12, 26 лютого 2013 року в справі № 21-34а13, 9 липня 2013 року в справі № 21-178а13 правову позицію з питань застосування у правовідносинах, пов'язаних з дією мораторію у справі про банкрутство. Так, статті 1, 12 Закону № 2343 регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Тобто, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі. Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343 лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегією суддів встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року припинено провадження в справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит» (а. с. 28-29).

Зважаючи, що на час формування відповідачем оскаржуваної вимоги провадження в справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит» було припинено, та до оскаржуваної вимоги про сплату боргу було включено суму боргу з єдиного внеску за поточні платежі, на які відповідно до ст. 19 Закону № 2343 не поширювалася дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, то колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні вимоги про сплату боргу від 07.02.2014 № Ю-14-17 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Антрацит» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-14-17 від 07.02.2014.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року по справі № 812/1811/14 (головуючий у І інстанції Матвєєва В.В.) за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-14-17 від 07.02.2014 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року по справі № 812/1811/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_2