Постанова № 54224291, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 грудня 2015 року №826/14136/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_2провизнання протиправним та скасування припису від 23.06.2015,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування припису від 23.06.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при складанні акту перевірки та оскаржуваного припису відповідачем не враховано ту обставину, що усі перепланування на перевіряємому об'єкті були здійснені без відома позивача та за ініціативи співвласника даного об'єкту - ОСОБА_2.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на правомірність оскаржуваного припису, складеного у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Третьою особою щодо заявлених позовних вимог зазначено, що розпорядження перевіряємим об'єктом співвласники (позивач та третя особа) здійснювали сумісно, всі дії відносно квартири проводились виключно за погодженням обох співвласників.

Справу №826/14136/15 розглянуто у порядку письмового провадження на підставі положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 при реконструкції квартири АДРЕСА_1 на підставі звернення гр. ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 23.06.2015.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що перевіряючими зроблено висновок про виконання власниками даної квартири - гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 - робіт з реконструкції шляхом перебудови з влаштуванням окремої вхідної групи та об'єднанням з квартирою АДРЕСА_2, власником якої є гр. ОСОБА_3, без документів, що надають право на виконання таких робіт, чим порушено частину 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначена квартира після виконання будівельних робіт експлуатується без прийняття в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі викладеного, департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.06.2015, яким з метою усунення виявлених порушень від гр. ОСОБА_1 вимагається таке:

1. з 23.06.2015 заборонити експлуатацію об'єкта будівництва до усунення порушення відповідного до вимог чинного законодавства;

2. усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 07.12.2015.

Вважаючи вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Так, згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 3 Указу Президента України від 08.04.2011 №439/2011, яким затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, визначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки, у тому числі щодо дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень (підпункти 10, 11 пункту 4 вказаного Положення).

Приписами пункту 6 Положення передбачено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

У свою чергу, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

У силу пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (пункт 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

При цьому, у силу пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Так, позивачем наголошено, що останній, а також його представник, не були присутніми під час проведення відповідачем перевірки, чим порушено право позивача.

Разом з тим, участь суб'єктів містобудівної діяльності у разі здійснення перевірки є виключно правом, а не обов'язком (абзац 4 пункту 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю). Суду також не надано доказів перешкоджання відповідачем реалізації прав позивача (у тому числі представників останнього) бути присутніми у момент проведення перевірки, а тому відсутність позивача при здійсненні перевірки не є порушенням процедури її проведення, внаслідок чого можна стверджувати про наявність підстав для не визнання наслідків такої перевірки.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Як вбачається зі змісту акту перевірки та оскаржуваного припису, перевіряючим встановлено порушення позивачем положень частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виконання власниками квартири АДРЕСА_1 - гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 - робіт з реконструкції шляхом перебудови з влаштуванням окремої вхідної групи та об'єднанням з квартирою АДРЕСА_2, власником якої є гр. ОСОБА_3, без документів, що надають право на виконання таких робіт.

Так, у відповідності до частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

При цьому, суд звертає увагу, що факт реконструкції квартири АДРЕСА_1 шляхом перебудови з влаштуванням окремої вхідної групи та об'єднанням з квартирою АДРЕСА_2 позивачем не оскаржується та не заперечується, іншого з матеріалів справи не вбачається, а, отже, вказане дослідженню судом у даній адміністративній справи не підлягає.

Разом з тим, позивачем наголошено, що останній не має жодного відношення до здійсненої реконструкції вказаної квартири, що, за його твердженням, виключає складання щодо нього оскаржуваного припису.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 27.11.2004, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли у рівних частках квартиру АДРЕСА_1. Доказів на підтвердження припинення у позивача права власності на вказане нерухоме майно як станом на момент проведення перевірки, так і станом на момент розгляду даної адміністративної справи, позивачем не надано, а з матеріалів справи не вбачається. Також, суд звертає увагу, що надана останнім копія рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у справі №14/327 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень», третя особа ОСОБА_2 про виділення учаснику в натурі частки майна товариства не стосується предмету спору в даній адміністративній справі.

Суд наголошує на тому, що перевірка, за наслідами якої винесено оскаржуваний позивачем припис, здійснювалась відповідачем за заявою ОСОБА_1 від 03.06.2015, як співвласника квартири АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу, що у відповідності до основних положень права власності, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власність зобов'язує (частина 4 статті 319 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи факт наявності у позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, який став об'єктом перевірки з боку відповідача, що не спростовано належними та допустимими доказами під час судового розгляду справи, у позивача наявний законодавчо обумовлений обов'язок щодо належного отримання вказаного майна, у тому числі, шляхом дотримання публічного порядку в частині виконання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відтак, враховуючи встановлення відповідачем порушення позивачем, як співвласником квартири АДРЕСА_1, положень частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у відповідача були наявні підстави щодо складення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.06.2015 відносно позивача.

Водночас, у силу пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Аналогічні положення викладено у підпункті 6 пункту 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженому Указом Президента України від 08.04.2011 №439/2011, згідно з якими Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку видавати обов'язкові до виконання приписи щодо:

а) усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

в) усунення порушень вимог законодавства у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, викладеними вище правовими нормами встановлена можливість у разі виявлення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності винесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України приписів, які можуть містити вимоги лише щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Натомість, з огляду на викладене, приписи Державної архітектурно-будівельної інспекції України не можуть містити вимогу про «заборону експлуатації», а, відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.06.2015 в частині пункту 1 заключної частини останнього, в якому міститься вимога про заборону з 23.06.2015 експлуатації об'єкта будівництва до усунення порушення відповідного до вимог чинного законодавства, складено з порушенням наведених положень чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню у цій частині. В іншій частині припису (пункт 2 заключної частини останнього) суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасуванню, з урахуванням висновків, викладених судом вище.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.06.2015 в частині пункту 1 заключної частини останнього, в якому встановлюється вимога про заборону ОСОБА_1 з 23.06.2015 експлуатації об'єкта будівництва до усунення порушення відповідного до вимог чинного законодавства.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кротюк О.В.

Мазур А.С.