Постанова № 54224138, 30.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30.11.2015 р. № 820/6564/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності щодо нереєстрації права власності та зобов'язання зареєструвати право власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 щодо нереєстрації права власності на 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Свідоцтва про придбання майна незаконною;

- зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 зареєструвати за позивачем право власності на 1/3 частині трикімнатної квартири АДРЕСА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 року по справі 820/6564/15 адміністративний позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності щодо нереєстрації права власності та зобов'язання зареєструвати право власності - залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 року по справі №820/6564/15 скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до свідоцтва про придбання майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 25.09.2009 року, позивача визнано власником 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_3. Зазначена нотаріальна дія зареєстрована вказаним нотаріусом в Державному реєстрі правочинів. 22.01.2014 року позивачем подана заява до приватного нотаріуса ОСОБА_3, як державному реєстратору, з проханням здійснити державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно. Також позивач зазначив, що до вказаної заяви ним додано відповідні документи. Проте, вказаний нотаріус листом від 07.03.2014 року №4/01-16 запропонувала звернутися до реєстраційної служби ХМУЮ. При цьому будь - яких рішень про відмову позивачу у реєстрації в Державному реєстрації речових прав на нерухоме майно позивач не отримував. Також позивач повторно звертався з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно до вказаного нотаріусу у березні 2015 року. Таким чином, враховуючи викладене, а також положення чинного законодавства позивач вважає, що бездіяльність приватного нотаріуса ОСОБА_3 є незаконною.

Відповідач - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 проти позову заперечувала, через канцелярію суду подала письмові пояснення, в яких зазначила, що під час звернення з заявою позивача про державну реєстрацію діяла у відповідності до чинного законодавства. Також просила розгляд справи проводити без її участі.

Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно абз. 2, 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" визначено, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про придбання майна, виданого 25.09.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, посвідчено право власності на майно, яке складається з 1/3 частки трикімнатної квартири №23 в м. Харкові, пров. Орський,21, загальною прощею 66,4 кв.м. за ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до матеріалів справи, 21.01.2014 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з письмовою заявою, в якій позивач просив зареєструвати (здійснити державну реєстрацію) речових прав на нерухоме майно в державному реєстрі за позивачем згідно наданого вказаним нотаріусом свідоцтва про право власності - право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_4, про що надати позивачу витяг (а.с.12).

На зазначену заяву приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надано відповідь листом від 07.03.2014 року №4/01-16 (а.с.13), в якому роз'яснено позивачу, що для реєстрації права власності за позивачем на вказане нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання майна, виданого 25.09.2009 року, необхідно звернутися до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за адресою: м. Харків, вул. Короленка,16.

Відповідно до ч.1 ст. 46-1 Закону України "Про нотаріат України", нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд зазначає, що вказані функції як державного реєстратора покладено на відповідача як приватного нотаріуса Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" від 04.07.2012 № 5037-VI. Зазначені функції покладені на приватного нотаріуса як державного реєстрація по взаємовідносинам, які виникли після 01.01.2013 року.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.9 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Отже, положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріуса наділено окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті нотаріальних дій, а саме: нотаріус здійснює державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких була проведена раніше, тобто до 01.01.2013 року, а також здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в результаті нотаріальних дій об'єкта, одночасно з вчиненням нотаріальної дії.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом ХМУЮ ОСОБА_3 було посвідчено право на придбання нерухомого майна за ОСОБА_2 в 2009 році. На той час державним реєстратором права власності згідно Типових положень про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 - було визначено Бюро технічної інвентаризації.

При цьому в ході судового засідання, представником позивача підтверджено той факт, що право власності не було зареєстровано за позивачем, відповідно до чинного законодавства, що діяло до 01.01.2013 року.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави здійснювати державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2, оскільки реєстрація зазначеного права не була проведена раніше, а також на момент звернення з відповідною заявою відповідачем як приватним нотаріусом не вчинялися будь - яких нотаріальні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.

Стаття 34 Закону України "Про нотаріат України" визначено нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живо; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Отже, враховуючи положення ч.9 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо того, що відповідач вправі здійснити державну реєстрацію одночасно з вчиненням нотаріальної дії (надання відмови в ній), проте при зверненні позивача до приватного нотаріуса 2014 році з заявою про державну реєстрацію - ніяких нотаріальних дій у розумінні ст. 34 Закону України "Про нотаріат України" не здійснювалося.

Таким чином, в даному випадку приватний нотаріус не вправі здійснювати функції державного реєстратора, оскільки у спірних правовідносинах приватний нотаріус фактично не є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно за позивачем.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що приватний нотаріус правомірно не вчинила дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною девятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Зазначений перелік підстав для відмови в державній реєстрації є виключними. З урахуванням того, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус фактично не вправі здійснювати функції державного реєстратора, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу рішення про відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно позовних вимог позивач не оспорює бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про відмову в державній реєстрації, а навпаки, оскаржується бездіяльність щодо нереєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 щодо нереєстрації права власності на 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Свідоцтва про придбання майна, та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 зареєструвати за позивачем право власності на 1/3 частині трикімнатної квартири АДРЕСА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вимог.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем не стягується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання бездіяльності незаконною про визнання незаконною бездіяльності щодо нереєстрації права власності та зобов'язання зареєструвати право власності відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.