Рішення № 54218849, 04.12.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2960/15-ц

2/405/658/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі: Фришко А.Ю.

з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Кіровоградська державна нотаріальна контора № 1 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування від 04.11.2003 року квартири АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнати недійсними договори купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 18.12.2003 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і від 30.01.2004 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Позов обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_5 являється її матір»ю, яка 06.01.1967 року зареєструвала шлюб з її батьком ОСОБА_9. В період проживання в зареєстрованому шлюбі батьки, 16.07.1997 року за договором купівлі-продажу, придбали вищезазначену квартиру. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений на ім»я відповідачки ОСОБА_5. 06.10.2001 року помер батько ОСОБА_9 Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаної квартири, спадкоємцями померлого за законом були вона та мати, а тому вона успадкувала 1/4 частину вказаної квартири, так як дана квартира була спільною сумісною власністю подружжя і після смерті батька була заведена спадкова справа із її заявою та заявою матері про прийняття спадщини. На даний час нотаріус відмовив їй видати свідоцтво про спадщину, так як з 29.09.2005 року власником квартири є друга особа ОСОБА_8

В зв»язку з тим, що строк на отримання свідоцтва про право на спадину не встановлено, відповідач ОСОБА_5 скористалась цією обставиною та подарувала квартиру разом з її часткою спадщини своєму сину відповідачу ОСОБА_6, який, в свою чергу, продав квартиру відповідачці ОСОБА_7, а вона продала квартиру відповідачці ОСОБА_8 Вказані договори були вчинені протягом трьох місяців. Відповідач ОСОБА_5 продала квартиру з метою позбавити її спадщини, а тому посилаючись на вимоги статей 203,215, 1296 ЦК України, просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду заперечення та посилаючись на викладені в них обставини просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові пояснення відповідача та заяву про застосування строків позовної давності до даних правовідносин та просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась через засоби масової інформації - газету «Народне слово», причини неявки суду не сповістила.

Представник відповідача ОСОБА_12 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду заяву про застосування строків позовної давності до даних правовідносин та просила відмовити в задоволенні позову.

Представник тертої особи Кіровоградської державної нотаріальної контори № 1 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений, надав суду повідомлення про розгляд справи без участі представника.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідачки, представників сторін, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Приписами ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім цього ст. 16 цього ж Кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що 13.03.2015 року позивач ОСОБА_4 звернулась до державного нотаріуса Кіровоградської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер 06 жовтня 2001 року на 1/2 частину квартири № 24, що знаходиться в м. Кіровограді по проспекту Комуністичному, 12 та отримала відмову у вчинення нотаріальної дії. Дана відмова мотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (пп. 4.15 п.4 глави 10. Розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п. п. 4.18 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки) нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз»яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, та не оспорюється сторонами у справі, що квартира АДРЕСА_2 була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_9, шлюб між якими зареєстрований 06.01.1967 року, на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.1997 року за № 1578. Після смерті ОСОБА_9, померлого 06.10.2001 року (актовий запис № 2764), Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою 22.10.2001 року заведена спадкова справа № 654, яка містить заяви про прийняття спадщини двох спадкоємців: доньки спадкодавця позивачки ОСОБА_4 та дружини померлого відповідачки ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємцями першої черги за законом у рівних частках після смерті ОСОБА_14 є його донька позивач ОСОБА_4 та дружина відповідач ОСОБА_5

Реєстрація у держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру за ОСОБА_9 відсутня, а тому нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину на частку квартири, яка є часткою у спільному майні подружжя. Право позивачки на 1/4 частину спірної квартири не оспорюється сторонами по справі.

Як чинне на час прийняття спадщини позивачкою законодавство (статті 560, 561 ЦК УРСР 1963 року) та і норми діючого на цей час законодавства (статті 1296-1298 ЦК України) не обмежують спадкоємців терміном, протягом якого вони мали право одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до норм ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, на яку посилаються представники відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8, дійсно на спадкоємця покладено обов»язок звернутись за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, проте нормами даної статті, так само як і іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов»язку. Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину (позиція Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Судом встановлено та підтверджується сторонами у справі, що 04.11.2003 року між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що цивільні відносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, суд вважає необхідне при вирішенні даної справи застосувати положення Цивільного кодексу УРСР за від 18.07.1963 року, які також кореспондують вищезазначені норми. Зокрема, ст. 243 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування є реальним і вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Статтею 153 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в у потрібній у належних випадках формі за всіх істотних умов досягнуто згоди. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що в момент посвідчення договору не враховано право позивачки на її частку, як спадкоємця померлого ОСОБА_9

З довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» від 04.03.2015 року вбачається, що відповідно до матеріалів інвентарної справи ОСОБА_5 подарувала квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_15 (договір дарування від 04.11.2003 року № 3-2893); ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу від 18.12.2003 року № 3954), ОСОБА_7 продала вказану квартиру ОСОБА_8 (договір купівлі-продажу від 30.01.2004 року № 256). На підставі рішення Кіровоградського виконкому міської ради від 28.09.2005 року № 1325 видане свідоцтво про право власності від 29.09.2005 року № 773 в обмін договору купівлі-продажу від 30.01.2004 року № 265, на підставі якого власником даної квартири на даний час є ОСОБА_8.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України та згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір дарування від 04.11.2003 року квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недійсним в частині відчуження 1/4 частини вищезазначеної квартири.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, а тому позовні вимоги позивачки в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (договір купівлі-продажу від 18.12.2003 року № 3954), між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (договір купівлі-продажу від 30.01.2004 року № 256).

Щодо заявлених представниками відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 клопотань про застосування строків позовної давності до даних правовідносин, суд відмічає наступне: згідно з вимогами ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Позивач звернулась до нотаріальної контори 13.03.2015 року, а тому суд приходить до висновку, що саме з цього часу вона дізналась про порушення свого права і заява про застосування строку позовної давності до даних правовідносин задоволенню не підлягає.

Ці обставини не спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_13 щодо того, що позивач знала обставини відчуження квартири.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційної до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, надану позивачкою квитанцію про понесення судових витрат в сумі 243,60 грн., суд присуджує на користь позивачки судові витрати в розмірі 60,90 грн. з відповідача ОСОБА_5

На підставі викладеного і ст. ст. 153, 243, 529 ЦК УРСР, ст. ст. 203, 215, 256, 638, 1268. 1297 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа Кіровоградська державна нотаріальна контора № 1 про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними задовольнити частково.

Визнати договір дарування від 04.11.2003 року квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частково недійсним , а саме щодо відчуження ? частини вказаної квартири.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт ЕА № 374158, виданий Ленінським МВ УМВС України в Кіровоградській області 19.12.1997 року) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 60,90 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко