Ухвала суду № 54216406, 04.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/6159/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2037/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

23 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19 грудня 2000 року в м. Світловодськ, Кіровоградської області померла його мати ОСОБА_5, після якої відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в якій продовжував проживати її другий чоловік, відповідач по справі, ОСОБА_4

Посилаючись на те, що він, тобто позивач, пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2015 року відмовлено позивачу ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Вказане заочне рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин положень чинного Цивільного кодексу України щодо визначення додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини з огляду на те, що на момент набрання чинності цим кодексом жодний зі спадкоємців не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5

Відтак, позивач вважає, що він надав суду докази про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: з етичних міркувань по відношенню до відповідача його вітчима він не подавав заяви про прийняття спадщини, так як вітчим продовжував проживати у спірній квартирі, а також через свою юридичну необізнаність з цього питання, тому, на його погляд, апеляційна скарга має бути задоволена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_6, отримані в режимі відеоконференції, про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2000 року у м. Світловодську, Кіровоградської області, за місцем проживання позивача ОСОБА_3 померла його мати ОСОБА_5, яка на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, вітчимом позивача, і була зареєстрована у належній їй квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_4, який і після її смерті продовжував там проживати (а.с.6, 7, 8, 9, 10, 20, 21).

ОСОБА_7 міської державної нотаріальної контори від 16 липня 2015 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у звязку з тим, що відсутній факт прийняття ним спадщини (а.с.22).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.1272 ЦК України з огляду на те, що спадщина після смерті матері позивача відкрилась ще до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому мають бути застосовані норми діючого на той час цивільного кодексу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, положеннями ч.3 ст.1272 якого передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, як зазначено в п.п.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного на даний час ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Також, як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що положення ч.3 ст.1272 ЦК України, якою визначається право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України з 01 січня 2004 року (п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, в тому числі і щодо прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За положеннями ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Вимогами ст.549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

У ст.550 ЦК УРСР йдеться про те, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Виходячи з матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась 19 грудня 2000 року і за положеннями ч.2 ст.549 ЦК УРСР строк на її прийняття закінчився через півроку з дня відкриття спадщини, тобто 19 червня 2001 року, враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті дружини, так як продовжував проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми ЦК України, оскільки спадщина відкрилась до набрання чинності цим кодексом і строк для її прийняття закінчився також до набрання чинності новим ЦК України.

Отже, спірні правовідносини врегульовані діючими на той час нормами Цивільного кодексу Української РСР, серед яких не було передбачено такого правила прийняття спадщини, як визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, про що просив у своїй позовній заяві ОСОБА_3

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини з прийняття спадщини не припинились з набранням чинності ЦК України, враховуючи, що відповідач, як один із спадкоємців, фактично прийняв спадщину за нормами діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо вирішення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив заочне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -