Ухвала суду № 54214613, 10.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10033/15 Справа № 205/7298/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_4, зацікавлені особи: Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій державного виконавця неправомірними, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року у задоволені скарги ОСОБА_4 про визнання дій державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 по виселенню ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 Петровського в м. Дніпропетровську за виконавчим листом від 01 липня 2015 року по справі №2/205/304/14 та бездіяльність по поверненню виконавчого документа заявнику неправомірними - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою скаргу задовольнити, визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення, відповідно до ч.2ст. 387 ЦПК України, обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 14 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 третя особа: Ленінський РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на майно, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку - задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 02 квітня 2008 року, яка становить 301175,66 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк». Виселено ОСОБА_4 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення суду першої інстанції наступним абзацом: «рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

01 липня 2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано ПАТ КБ«Приватбанк» виконавчий лист про виселення ОСОБА_4 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 03 вересня 2015 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листі №2/205/304/14 виданого 01 липня 2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про виселення ОСОБА_4 та в цей же день направлена для виконання ОСОБА_4

21.09.2015 року ОСОБА_4 звернувся до Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області про повернення виконавчого листа.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції посилався на безпідставність скарги ОСОБА_4, зазначивши, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року вирішено питання щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В іншій частині рішення суду набрало законної сили і підлягає виконанню.

Проте, колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з оглядуна наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

З огляду на це, запроваджуючи Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, законодавець унеможливив також і виселення позичальника або майнового поручителя та членів їх сімї із житлових будинків, які є предметом іпотеки, за умови, що ці будинки використовуються як місце їх постійного проживання та за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно з метою недопущення залишення людей без житла. Інше тлумачення вказаного акта законодавства, на думку суду, не відповідатиме його меті регулювання відповідних суспільних відносин.

Відповідно до ст.. 386 ЦПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа держаної виконавчої служби не можуть зявитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

Як вбачається, справу розглянуто без державного виконавця або інша посадова особа держаної виконавчої служби, чи їх представників, заява про розгляд справи без їх участі не надходила

Відповідно до ч.3 ст.312 ЦПК, розглянувши скаргу на ухвалу чуду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: