Рішення № 5421248, 09.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/11109.06.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл",

2) Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації,

3) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна"

провизнання права власності

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідачівХименко Л.В. представник

не зявились В судовому засіданні 09.06.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" (далі - відповідач) про визнання права власності позивача на нежиле приміщення в осях А-Г, 2-6 на першому поверсі площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна,3: офіс № 1- 40,35 кв.м. 1 поверх, вісях Б-В; офіс № 2 72,79 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 3-6; офіс № 3 -52,22 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 2-5; офіс Аптечний кіоск 38,93 кв.м. 1 поверх.

В судовому засіданні 19.05.2009 представник позивача подав суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" на нежиле приміщення в осях А-Г, 2-6 на першому поверсі площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3: офіс № 1- 40,35 кв.м. 1 поверх, в вісях Б-В; 4-6; офіс № 2 72,79 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 3-6; офіс № 3 - 52,22 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 2-5; офіс Аптечний кіоск 38,93 кв.м. 1 поверх. Також позивач просить зобовязати Святошинську районну державну адміністрацію присвоїти номер будинку, який знаходиться у м. Києві по вул. Бударіна, 3 (будівельна адреса) та зобовязати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" зареєструвати вказані нежилі приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу належить спірне нежиле приміщення згідно Інвестиційного договору № 1-23/2006 від 29.11.2006. Позивачем здійснено стопроцентну попередню оплату за інвестиційним договором. На спірне нежиле приміщення поширюється режим нерухомої речі, а отже і право власності підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідачі відзиву на позов не подали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. У звязку з незявленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та незявлення в судове засідання відповідачі суду не надали. Заявлені позовні вимоги не заперечили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

26.01.2005 на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-6/1829 між Київською міською радою та Святошинською районною у місті Києві радою було укладено договір оренди земельних ділянок по вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва для будівництва житлових будинків.

29.01.2005 Київська міська рада орендодавець передала Святошинській районній у місті Києві раді у володіння і користування земельні ділянки по вул. Бударіна, 3.

04.11.2005 Спеціалізованою державною організацією "Київська міська служба української інвестиційної експертизи" видано Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту "Житлові будинки на вулиці Бударіна, 3 у м. Києві" у Святошинському районі.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано Святошинській районній у місті Києві раді Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1825-Св/С від 02.02.2006 з будівництва будинків за адресою: вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва.

З даного дозволу вбачається, що будівельні роботи проводить, у тому числі, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

Листом-погодженням проектної документації на будівництво № 07-1408 від 18.02.2006 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища погоджено архітектурне рішення проекту будівництва житлових будинків по вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва.

29.12.2005 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" було укладено Інвестиційний договір № 407/2005 на проектування та будівництво шістнадцятиповерхового 90-сто квартирного житлового будинку на земельній ділянці в м.Києві по вул. Бударіна, 3, що погоджений рішенням Київської ради від 09.10.2001 за № 11/1445.

Згідно з п. 3.1 та п. 3.6 Інвестиційного договору № 407/2005 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл", як генінвестор, має право залучати до участі у будівництві кошти українських та іноземних юридичних осіб та укладати угоди з цими інвесторами.

29.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" (інвестор) було укладено Інвестиційний договір № 1-23/2006 (далі Інвестиційний договір).

За умовами вказаного договору виконавець зобовязався своїми силами і засобами, за рахунок коштів інвестора, збудувати і передати інвестору нежитлове приміщення на першому поверсі, загальною площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3, а інвестор зобовязується забезпечити відповідне фінансування зазначеного приміщення та прийняти його у свою власність.

Відповідно до п. 4.2 Інвестиційного договору інвестор перераховує на рахунок фінансування будівництва виконавця кошти у розмірі 1123595,00 грн. до 12.12.2006, чим сплачує 204,29 кв.м.

Додатковою угодою № 1 до Інвестиційного договору № 1-23/2006 сторони погодили запланований термін здачі будинку в експлуатацію 2 квартал 2008 року.

У відповідності з п. 3.4.1 Інвестиційного договору відповідач зобовязаний надати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності на приміщення в державних органах: акт прийому-передачі приміщення інвестору, довідку про оплату вартості приміщення, копію витягу з експлікації (заміру БТІ) по даному приміщенню.

Згідно Довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" № 29 від 13.10.2007 позивачем 01.12.2006 перераховано суму інвестиційних коштів у розмірі 1123595,00 грн. за нежиле приміщення загальною площею 204,29 кв.м. в осяг А-Г, 2-6 за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3 за умовами Договору 1-23/2006 від 29.11.2006 та заборгованості за даним договором не має.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" здійснило фінансування будівництва нежилого приміщення загальною площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3 за рахунок власних коштів і є правомірним володільцем майна.

Позивач неодноразово звертався з листами до Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл", в яких вимагав повідомити про дату завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію (належним чином засвідчені копії листів містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи будівництво будинку не завершене, обєкт будівництва в експлуатацію не зданий.

Станом на день звернення позивача з даним позовом наявні Дозвіл на виконання будівельних робіт №182-Св/С від 02.02.2006, Договір оренди земельної ділянки по вул. Бударіна, 3 від 26.01.2005, План 1 поверху будинку по вул. Бударіна, 3 та технічна справа БТІ на нежитловий будинок (приміщення) за будівельною адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3, житловий будинок № 1.

Проте у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які б прямо підтверджували його право власності на спірне приміщення, що не дає можливості позивачу зареєструвати своє право власності, а також створює ситуацію, за якої треті особи можуть заперечувати право власності позивача на спірний обєкт, що унеможливлює використання позивачем своїх повноважень власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права субєкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Поряд із цим в ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України зазначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність позивачу на праві власності спірного обєкту підтверджується Інвестиційним договором № 1-23/2006 від 29.11.2006, Довідкою № 29 від 13.10.2007 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл", яка підтверджує перерахування позивачем 100 процентів попередньої оплати за будівництво приміщень, передбачених Інвестиційним договором, в технічному паспорті міститься опис спірного обєкта незавершеного будівництва, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на нежиле приміщення в осях А-Г, 2-6 на першому поверсі площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3: офіс № 1- 40,35 кв.м. 1 поверх, в вісях Б-В; 4-6; офіс № 2 72,79 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 3-6; офіс № 3 - 52,22 кв.м. 1 поверх в вісях А-Б; 2-5; офіс Аптечний кіоск 38,93 кв.м. 1 поверх є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Чинним законодавством передбачено інститут права власності на об'єкт незавершеного будівництва та встановлено обов'язок компетентних органів реєструвати таке право, видавати відповідні правовстановлюючі документи.

Міністерство юстиції листом від 10.05.2006 № 19-32/1 довело до відома бюро технічної інвентаризації інформацію стосовно порядку державної реєстрації прав власності на обєкти незавершеного будівництва.

У відповідності з положеннями вказаного листа документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій", є наданий інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт.

Як встановлено вище судом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1825-Св/С від 02.02.2006.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обовязковою і засвідчує факт визнання державою виникнення такого права.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003 державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них проводиться на підставі правовстановлювальних документів.

Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3 Тимчасового положення).

У пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" зазначено, що названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобовязання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на спірне нежиле приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про зобовязання Святошинської районної державної адміністрації присвоїти номер будинку, який знаходиться у м. Києві по вул. Бударіна, 3 (будівельна адреса).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заявляючи вимоги про зобовязання Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації присвоїти номер будинку, позивачем не наведено жодної правової норми, що є підставою для заявлення такої позовної вимоги, а в судовому засіданні представник зазначив, що просить присвоїти номер будинку у відповідності з чинним законодавством.

Суду не надано доказів, що договором або законом встановлено обовязок відповідача-2 присвоїти номер будинку.

Суд також не вбачає порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, оскільки позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача-2 з вимогою про присвоєння номеру будинку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобовязання Святошинської районної державної адміністрації присвоїти номер будинку необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача за його усним клопотанням, заявленим в судовому засіданні.

Крім цього, суд відзначає, що загальний розмір сплаченого позивачем державного мита складає 11150,95 грн. (платіжне доручення № 2404 від 16.02.2009). Вимоги що розглядались судом у справі 11/111 мали бути оплачені державним митом в загальному розмірі 11 320,95 грн. (1 відсоток ціни позову за розгляд вимог майнового характеру (визнання права власності) у відповідності до п.п. „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за розгляд вимог немайнового характеру (зобовязання зареєструвати нежиле приміщення та зобовязання присвоїти номер будинку) відповідно до п.п. “б” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”).

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України” у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 170,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 8-Б, ідентифікаційний код 21521513) на нежиле приміщення в осях А-Г, 2-6 на першому поверсі площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3: офіс № 1- 40,35 кв.м. 1 поверх, в осях Б-В; 4-6; офіс № 2 72,79 кв.м. 1 поверх в осях А-Б; 3-6; офіс № 3 - 52,22 кв.м. 1 поверх в осях А-Б; 2-5; офіс Аптечний кіоск 38,93 кв.м. 1 поверх.

3. Зобовязати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, ідентифікаційний код 03359836) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 8-Б, ідентифікаційний код 21521513) право власності на нежиле приміщення в осях А-Г, 2-6 на першому поверсі площею 204,29 кв.м. у м. Києві по вул. Бударіна, 3: офіс № 1- 40,35 кв.м. 1 поверх, в осях Б-В; 4-6; офіс № 2 72,79 кв.м. 1 поверх в осях А-Б; 3-6; офіс № 3 - 52,22 кв.м. 1 поверх в осях А-Б; 2-5; офіс Аптечний кіоск 38,93 кв.м. 1 поверх.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ-ФАРМ" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 8-Б, ідентифікаційний код 21521513, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:17.06.2009