Ухвала суду № 54211050, 30.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5336/13-к Головуючий у 1 інстанції: Лєсной С. Є.

Провадження № 11-кп/783/150/15 Доповідач: Михалюк В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді Михалюка В.О.,

суддів Кобзара В.М., Вовка А.С.,

при секретарях Луціву М.С., Щур Т.В., Мазур-Іванько Ж.В., Гнідь А.Ю.,

з участю прокурора Буфана Н.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

виправданого ОСОБА_2,

захисників адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого директором ТОВ «Сталь-Центр», згідно з ст. 89 КК України судимості немає,

визнано винуватим за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 366 КК України два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на два роки;

- за ч. 3 ст. 358 КК України один рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання - два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов`язків, строком на два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком один рік шість місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов`язання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, маючого неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_8, ФОП, працює менеджером ПП «Саша», судимості немає,

у предявленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч .5 ст. 191 КК України визнано невинуватим та виправдано.

Запобіжний захід ОСОБА_2 особисте зобов`язання - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави витрати на залучення експертів в загальній сумі 1730,4 грн.

В задоволенні цивільного позову ПАТ «Кредобанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в його користь матеріальної шкоди в сумі 462000 грн. відмовлено.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи відповідно до наказу № 33 від 25 лютого 2010 року на посаді директора ТзОВ «Бізнес-Центр «ОСОБА_2», яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою товариства, в квітні 2010 року вчинив службове підроблення, що спричинило для ПАТ «Кредобанк» тяжкі наслідки та використав завідомо підроблений документ. Дані злочини обвинувачений вчинив за таких обставин: так, ОСОБА_1, діючи на підставі укладеного між ТОВ «Бізнес-Цент «ОСОБА_2» та ПАТ «Кредобанк» договору про співпрацю від 03.02.2010 року, відповідно до якого зобов'язався за винагороду вчиняти дії, направлені на стягнення простроченої заборгованості з фізичнихтаюридичнихосіб - боржників банку, в тому числі боржника ОСОБА_5 Проте, обвинувачений, отримавши від ПАТ "Кредобанк" реєстри боржників та достовірно знаючи про наявну заборгованість ОСОБА_5 перед банком, фактично не вчиняє усіх, передбачених договором про співпрацю, дій, які спрямовані на погашення боржником заборгованості, а 01 квітня 2010 року укладає договір про надання консультаційно-юридичних послуг з погашення заборгованості ОСОБА_5 із ПП "Інтех-сервіс". В той же час боржник ОСОБА_5 з ОСОБА_1 чи іншими працівниками ТОВ "Бізнес-Центр "ОСОБА_2" або ПП «Інтех-сервіс" не співпрацював, з приводу погашення його заборгованості не спілкувався, жодних пропозицій чи відомостей з даного питання від них не отримував, лише декілька разів зустрічався з ОСОБА_1 в присутності представників ПАТ «Кредобанк», а з ОСОБА_2 спілкувався по телефону, як з представником банку. Кредитну заборгованість ОСОБА_5 сплачено лише внаслідок проведення переговорів та отримання пропозицій від представників ПАТ «Кредобанк" та після прийняття банком рішення про прощення частини несплаченого кредиту. Після цього, ОСОБА_1 з метою отримання незаконної винагороди склав та підписав завідомо неправдивий документ-звіт про проведення нібито робіт з повернення заборгованості ОСОБА_5 та передав його в ПАТ «Кредобанк» для підтвердження проведення таких робіт. В подальшому ОСОБА_1 безпідставно підписав від імені ТОВ «Бізнес-Центр «ОСОБА_2» рахунок-фактуру № СФ-0026 від 13.04.10 р. на суму 462000 грн. та акт про надані послуги за квітень 2010 року на вищевказану суму, чим створив підстави для проведення даною банківською установою розрахунків з ТОВ «Бізнес-Центр «ОСОБА_2» за нібито проведену роботу. 27 квітня 2010 року на підставі підписаних ОСОБА_1 рахунку-фактури та акту виконаних робіт з ПАТ «Кредобанк» на рахунок ТОВ «Бізнес-Центр «ОСОБА_2» були перераховані гроші в сумі 462000 грн., які в подальшому обвинувачений перерахував на рахунок ПП «Інтех-Сервіс». Отже, ОСОБА_1, будучи службовою особою, вчинив службове підроблення - склав завідомо неправдивий документ та подав його у відділення ПАТ «Кредобанк» для отримання винагороди, що спричинило для ПАТ «Кредобанк» тяжкі наслідки.

Крім того, він же 27 квітня 2010 року з метою незаконного отримання винагороди, використавши завідомо підроблений звіт про проведення робіт з повернення заборгованості ОСОБА_5, подав його у відділення ПАТ «Кредобанк», що на вул. Луганській в м. Львові, згідно з яким отримав від ПАТ «Кредобанк» гроші в сумі 462000 грн., які були перераховані на рахунок ТОВ «Бізнес-Центр «ОСОБА_2».

І ці дії обвинуваченого ОСОБА_1 районним судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 та ч. 3 ст. 358 КК України, перекваліфікувши їх з ч. 5 ст. 191 КК України, за якою його дії були кваліфіковані органом досудового слідства, зазначивши, що таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді.

Також, місцевим судом зазначено, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому по даному обвинуваченню його визнано невинуватим та виправдано.

На вирок суду прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в які вважає даний вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що кваліфікація дій обвинувачених органом досудового слідства знайшла своє об`єктивне підтвердження фактичними даними, отриманими під час досудового розслідування, які повністю підтверджені належними доказами, отриманими у встановленому законом порядку, та які в ході їх дослідження під час проведення судового слідства прямо засвідчили про винність обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих їм органами досудового слідства дій. І такі їх дії вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України.

Просить даний вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винними та засудити:

- ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на 3 роки з конфіскацією майна;

- ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, строком на 3 роки з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який просив задоволити його апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 та виправданого ОСОБА_2, а також їх захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Так, згідно вимог ст. 373 КПК України обвинувальний вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно ж до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд обґрунтовує вирок лише на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а саме - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим же є вирок суду, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виправдувальний же вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього ж Кодексу.

При цьому, висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній частині вироку повинні бути узгоджені між собою і не можуть містити суперечностей. Висновки, викладені в резолютивній частині, повинні логічно випливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині.

Однак, колегією суддів встановлено, що даний вирок суду першої інстанції містить істотні суперечності, не дано повного аналізу та оцінку зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, не зазначено у вироку, чому судом прийнято до уваги одні докази та відкинуто інші.

І, виправдовуючи ОСОБА_2 у предявленому йому обвинуваченні, районний суд не зазначив підстав його виправдання.

Також, вирішуючи цивільний позов ПАТ «Кредобанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної злочином, місцевий суд відмовив в задоволенні такого, мотивуючи тим, що ПАТ «Кредобанк» предявив позов до неналежної особи.

Однак, як вбачається з описової частини вироку суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 27 квітня 2010 року з метою незаконного отримання винагороди, використавши завідомо підроблений звіт про проведення робіт з повернення заборгованості ОСОБА_5, подав його у відділення ПАТ «Кредобанк», що на вул. Луганській в м. Львові, згідно з яким отримав від ПАТ «Кредобанк» гроші в сумі 462000 грн.

При цьому, питання заволодіння ОСОБА_1 даними коштами чи то в законний спосіб, чи у спосіб, за вчинення якого передбачена та чи інша відповідальність, районним судом не досліджено та не обґрунтовано.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім цього, відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 27, ч. 4 ст. 107, ст. 376 КПК України під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом в порядку, передбаченому КПК України. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

А колегією суддів встановлено, що текст зафіксованої на технічному носії інформації та проголошеного після виходу суду з нарадчої кімнати вироку (вступна, мотивувальна та резолютивна частини вироку) суттєво відрізняється від письмового тексту вироку, який виготовлений і знаходиться в матеріалах справи.

Зокрема, текст проголошеного вироку не містить в повному обємі мотивувальної частини, а саме частини обвинувачення, визнаного судом доведеним, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, частини формулювання обвинувачення, яке предявлене особам і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання одного з обвинувачених з зазначених мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, та підстав перекваліфікації дій іншого обвинуваченого, відомостей, які помякшують або обтяжують покарання, мотивів призначення покарання. Також текст проголошеного вироку не містить в повному обємі резолютивної частини вироку.

А тому, на переконання колегії суддів, оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними та перешкоджають перевірці апеляційних доводів, то вирок районного суду відповідно до ст.ст. 412 та 415 КПК України слід скасувати, та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції, частково задоволивши тим самим апеляцію прокурора.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418 та 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, задоволити частково.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий судовий розгляд Сихівським районним судом м. Львова кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: