Ухвала суду № 54211034, 01.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/3630/14 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/6563/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про виселення,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку № 19 по вул. Житня у с. Муроване ГІустомитівського району Львівської області. Стягнуто з ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користі ПАТ КБ «Приватбанк» 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржили відповідачі, просять таке скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що рішення є незаконним. Зазначають, що суд порушив право одного із співвласників на його половину будинковолодіння. Суд не звернув увагу, що проти встановлених судом обставин про абсолютність права власності ОСОБА_6 на іпотечне майно відповідачі заперечували, вказували на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2014 року, яким встановлено, що спірний будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя. Дана справа на той момент знаходилась в провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На думку апелянтів, судом проігноровано норми процесуального права, не враховано відсутність згоди другого з подружжя ОСОБА_7 на укладення його дружиною ОСОБА_6 іпотечного договору, з чого вбачаються достатні та обґрунтовані докази для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 22.09.2008 року в частині ? частки житлового будинку та земельної ділянки. Суд вправі був вирішувати справу щодо правовідносин, які стосуються лише половини будинковолодіння та земельної ділянки, належної ОСОБА_6, для чого слід було позивачам реально визначити виділ 1/2 частки, а вже згодом вирішувати питання про виселення. Як зазначають апелянти, за розпорядженням другого співвласника будинковолодіння ОСОБА_7, останній поселив відповідачів у свою власну оселю і дав згоду зареєструвати відповідачів на його житловій площі. Суд першої інстанції, хоча і встановив ці обставини, однак не надав їм правової оцінки. Суд не витребував матеріали кримінального провадження з органів міліції з приводу фактів правопорушення ОСОБА_5 та банківських працівників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 в підтримання вимог апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_8, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.06.2011 року, ухваленому у цивільній справі №2-1316/371/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_9, третя - особа ОСОБА_5, про звернення стягнення, вирішено звернути стягнення на заставлене майно згідно Іпотечного Договору № LVNRGA0000000003 від 22.09.2008 року, а саме: житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 208,90 кв. м, який розташований за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Житня буд. 19, що належить ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVNRGA0000000003 від 22.09.2008 року, шляхом продажу вказаного майна, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень для здійснення продажу; виселено ОСОБА_6, яка зареєстрована та проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, на вул. Житня, в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі в справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Пустомити.

Також встановлено, що згідно з листом виконавчого комітету Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 37 від 12.03.2015 року (а.с.64), у будинку № 19 по вул. Житній в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області, який належить ОСОБА_6, ніхто не зареєстрований, однак проживають без реєстрації відповідачі: ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не мають жодних майнових прав на предмет іпотеки, на вимогу позивача у місячний строк відмовилися добровільно залишити займане приміщення, що перешкоджає виконанню рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.06.2011 року та реалізацію позивачем своїх прав на реалізацію предмета іпотеки, для задоволення грошових вимог. Крім того, зазначив про безпідставність вимог відповідачів щодо недоцільності прийняття рішення у даній справі до вирішення спору ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, який перебуває на розгляді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільнять жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.06.2011 року власника будинку предмета іпотеки, ОСОБА_6 виселено. Однак, у будинку, на який звернуто стягнення (Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Житня буд. 19) проживають з 1997 року відповідачі син власника ОСОБА_6 (яку виселено) ОСОБА_2 зі сім`єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується актом обстеження місця проживання (а.с.36). Про проживання без реєстрації підтвердив і в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2

Як видно з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 свою адресу проживання і реєстрації вказує: вул. Лукашевичів, 95 у с. Сороки, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., про що зазначено у довіреності (а.с. 38), окрім того, ОСОБА_2 у заяві до суду (а.с. 50) зазначає свою адресу: вул. Лукашевичів, 95 у с. Сороки, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., а тому у спірному житлі проживає без жодних правових підстав, чим порушує право позивача, пов`язане з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили.

Доводи апелянтів про те, що суд порушив право одного із співвласників на його половину будинковолодіння, в підтвердження чого посилаються на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2014 року, встановивши абсолютність права власності ОСОБА_6 на іпотечне майно, на увагу не заслуговують.

З огляду на розумність строків розгляду справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2014 рокуу справі яка розглядається, не позбавить сторін у разі встановлення Вищим спеціалізованим судом України у справі, яка ним розглядається, істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі суду на час розгляду справи, права звернутись до суду в порядку глави 4 розділу 5 ЦПК України.

Долучена відповідачами до матеріалів справи в апеляційному провадженні ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2015 року, відповідно до якої касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 20.04.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, вказує на відсутність підстав враховувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.08.2014 року, оскільки спір у даній справі не вирішений.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не витребував матеріали кримінального провадження з органів міліції з приводу фактів правопорушення ОСОБА_5 та банківських працівників при укладенні договору іпотеки на спірний будинок, то такі є безпідставними. На момент ухвалення рішення належних та допустимих доказів у підтвердження вчинення кримінального правопорушення вищезазначеними особами відповідачами не представлено. Відповідні обставини можуть бути враховані при розгляді справи про визнання іпотечного договору недійсним, такі не стосуються предмету спору про виселення.

Відтак, доводи апелянтів про відсутність підстав для виселення відповідачів на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення відсутні, тому апеляційну скаргу слід відхилити

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.ст. 308, 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4відхилити .

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_10