Постанова № 54206316, 09.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа № 906/805/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Грязнов В.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 12.10.2015 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 13.08.15 р. у справі № 906/805/15

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату

про стягнення 4 242,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.08.2015 р. у справі № 906/805/15 (суддя Машевська О.П.) позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про стягнення 4 242,78 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 242,78 грн. збитків завданих внаслідок переплати пенсії; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що представники відповідача видали довідки, які містили недостовірні дані стосовно розміру грошового забезпечення пенсіонеру ОСОБА_3, тобто наявний склад порушення умов пенсійного законодавства з боку відповідача, внаслідок чого завдано шкоди державі від імені якої виступають органи Пенсійного фонду України та, на момент розгляду спору по суті, відповідач не надав доказів сплати матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок видачі недостовірних документів стосовно вищевказаної особи, у зв'язку з чим, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування шкоди внаслідок переплати по пенсії підлягають задоволенню в сумі 4 242,78 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат звернувся з апеляційною скаргою від 12.10.2015 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.08.2015 р. повністю і прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Положення статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачають можливість стягнення з пенсіонера суми пенсії, виплаченої надміру навіть у випадку подання страхувальником недостовірних даних. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що правомірним рішенням комісії по розгляду питань щодо відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення № 48 від 27.01.2014 р. за наслідками розгляду пенсійної справи громадянина ОСОБА_3 вирішено повернути суму переплати 4 242,78 грн. в розмірі 20 % пенсії останнього до повного погашення та не вірно визначено підвідомчість і підсудність справи. ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат є державною установою, місцевим органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, і не здійснює будь-якої підприємницької діяльності. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Посадові особи Управління Пенсійного фонду, повинні були знати, дізнатися про необхідність стягнення збитків, спричинених переплатою пенсії з 01.01.2008 р. Строк звернення до суду, встановлений Цивільним кодексом України - 3 роки, позивачем пропущений.

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на апеляційну скаргу, яка була повернута апеляційним судом без розгляду, але є аналогічною тій, що є предметом розгляду, просив рішення господарського суду Житомирської області від 13.08.2015 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 21.08.2015 р. - без задоволення, посилаючись на те, що дане рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин у даній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Мотиви апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам, що дослідженні під час судового розгляду, та наявним у справі доказам. Згідно частини 1 статті 50 ЗУ "Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Тобто, суми пенсій, виплачені надміру підлягають поверненню пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішення територіальних органів пенсійного фонду України виключно вразі зловживань з боку пенсіонера. Оскільки, надання достовірних відомостей, що спричинило безпідставну виплату пенсії не пов'язане із зловживаннями з боку пенсіонера, для проведення стягнення з ОСОБА_3 відсутні правові підстави. Подібна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. у справі № 295/10201/14-а. Законність рішення комісії від 27.01.2014 р. № 48 (на яке посилається апелянт) про стягнення сум надміру виплаченої пенсії саме з ОСОБА_3 була предметом судового розгляду у справі № 295/10201/14-а. Вищезазначеною постановою дії ГУ ПФУ щодо винесення вказаного рішення визнанні неправомірними, а саме рішення скасоване. При цьому, судом було зроблено однозначний висновок, що для стягнення сум безпідставно виплаченої пенсії з ОСОБА_3 відсутні правові підстави, оскільки вказані збитки спричинені неправомірними діями ЖОВК при формуванні грошового забезпечення для обчислення пенсії. Місцевим господарським судом розгляд справи та винесення рішення проведено з дотриманням правил підсудності та підвідомчості, визначених чинним законодавством. Спірні відносини за своєю природою є цивільно/господарсько правовими, а не адміністративно-публічними, а тому повинні розглядатися спеціалізованими господарськими судами в порядку цивільно/господарського процесуального судочинства. Безпідставним є посилання ЖОВК на те, що він не може бути стороною у справі оскільки будучи державною установою не здійснює підприємницької діяльності. ЖОВК за своєю організаційно-розпорядчою складовою є юридичною особою. ЖОВК в даній справі є в якості відповідача, звернення до суду відбулося із чітким дотриманням норм чинного законодавства. Заподіяння збитків державі в особі органу Пенсійного фонду України розпочинається виникненням права пенсіонера на перерахунок пенсії - з 01.01.2008 р. та закінчуються відновлення порушеного права - 01.07.2012 р. Про існування обставин, що спричинили виникнення вказаних збитків Пенсійного фонду стало відомо лише після отримання довідки від 05.06.2012 р. № Х361606. Тобто, про порушення своїх законних прав та інтересів орган Пенсійного фонду міг дізнатися не раніше дати видачі відповідної довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії - 05.06.2012 р. Твердження відповідача про те, що ГУ ПФУ мало дізнатися про порушення свого права з 01.01.2008 р. є необґрунтованим. Довідка про грошове забезпечення для перерахунку від 07.03.2008 р. була сформована та направлена до ГУ ПФУ відповідно до вимог чинного законодавства і не викликала сумнівів щодо її достовірності. Про те, при надходження до ГУ ПФУ довідки від 05.06.2012 р., ГУ ПФУ були виявлені певні розбіжності (щодо розміру грошового забезпечення). Отже, про достовірність відомостей, що містила довідка від 07.03.2008 р. стало відомо не раніше 05.06.2012 р. (дати видачі вторинної довідки). Оскільки ГУ ПФУ звернулося до суду за відновленням порушеного права 28.05.2015 р., таке звернення відбулося із додержанням загального строку позовної давності визначеної статтею 257 ЦК України.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.127-128).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 р. "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" затверджено "Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", яким визначено механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", функцій з призначення і виплати пенсій.

Згідно статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок) та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. (далі - Порядок), при виникненні підстав для перерахунку пенсій згідно статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уповноважені структурні підрозділи повідомляють органи Пенсійного фонду України про зміну розмірів та нові види грошового забезпечення. В свою чергу, органи Пенсійного фонду України після отримання даних про розмір грошового забезпечення здійснюють відповідний перерахунок пенсії.

В порядку частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із набранням чинності 01.01.2008 р. постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" № 1294 від 07.11.2007 р., виникли підстави для перерахунку пенсій.

Згідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

На виконання пунктів 1-3 Порядку ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом до Головного управління ПФУ в Житомирській області була надана довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № ХЗ-61606 від 07.03.2008 р. на ім'я ОСОБА_3, яка мала кутовий штамп, підписана посадовими особами військкомату та скріплена печаткою (а.с.20).

З даної довідки вбачається, що посада пенсіонера ОСОБА_3, яку він займав на день звільнення зі служби (старший спеціаліст спецзв'язку арсеналу), віднесена до категорії "наземного складу авіації".

На підставі вказаної довідки позивачем проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_3 та враховано надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі у розмірі 20 % (137,00 грн.) та за кваліфікацію у розмірі 11 % (75,35 грн.).

У зв'язку із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до Головного управління ПФУ в Житомирській області від ОСОБА_2 обласного військового комісаріату надійшла довідка № 61606 від 05.06.2012 р. (станом на 01.04.2012 р.) для проведення відповідного збільшення розміру пенсії пенсіонеру ОСОБА_3 починаючи з 01.07.2012 р. (а.с.21).

Згідно вищевказаної довідки № 61606 від 05.06.2012 р. посада пенсіонера, яку він займав на день звільнення зі служби (старший спеціаліст спецзв'язку арсеналу), віднесена до категорії "інші військовослужбовці" (а.с.21).

На підставі довідки управлінням пенсійного забезпечення ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії за вислугу років. Розмір пенсії з надбавками склав 1 549,72 грн. (а.с.28).

Однак, на твердження позивача, при проведенні аудиту в грудні 2013 року Головним управлінням ПФУ в Житомирській області було виявлено розбіжності віднесення посади пенсіонера до відповідних категорій посад військовослужбовців, які містилися в довідках відповідача від 07.03.2008 р. № ХЗ 61606 та від 05.06.2012 р. № 61606.

Листом № 11828/03 від 27.12.2013 р., направленим на адресу ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, управління ПФУ просило комісаріат для усунення недоліків, виявлених за результатами ревізії, терміново провести тарифікацію грошового забезпечення пенсіонера та надати відповідні довідки станом на 01.01.2008 р. та 01.04.2012 р. (а.с.22).

У відповідь на даний лист, ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом надано довідки про грошове забезпечення за посадою пенсіонера - ОСОБА_3 № Х З-61606/54 від 10.01.2014 р. станом на 01.01.2008 р. та № ХЗ-61606/54 від 10.01.2014 р. станом на 01.04.2012 р., згідно яких грошове забезпечення для обчислення пенсії становило 1 886,68 грн. та 2 674,43 грн. відповідно (а.с.23-25).

На підставі додатково отриманих довідок про грошове забезпечення пенсіонера, розмір щомісячної пенсійної виплати пенсіонера зменшився з 1 471,71 грн. до 1 396,14 грн.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2012 р. пенсіонеру було виплачено пенсію в більшому розмірі на суму 4 242,78 грн. (1471,71 грн. - 1396,14) х 54 (а.с.19).

Рішенням Комісії по розгляду питань щодо відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення Головного управління ПФУ в Житомирській області від 27.01.2014 р. № 48, було встановлено, що у зв'язку із неправомірним встановленням ОСОБА_2 ОВК розміру грошового забезпечення з 01.01.2008 р. утворилася переплата пенсії за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 4 242,78 грн., яка підлягає поверненню пенсіонером ОСОБА_3 (а.с.26).

Однак, постановою ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. у справі № 295/10201/14-а скасовано постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2015 р. та прийнято нову, якою задоволено позов ОСОБА_3, визнано незаконними дії Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо прийняття рішення про утримання з ОСОБА_3 переплати пенсії в розмірі 4 242,78 грн.; рішення Комісії № 48 від 27.01.2014 р. скасовано; зобов'язано Головне управління ПФУ в Житомирській області повернути ОСОБА_3 безпідставно утримані з його пенсії кошти в сумі 4 242,78 грн. та припинити утримання сум пенсії позивача по 20% від її розміру. В обґрунтування даного рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що суми безпідставно виплаченої пенсії виникли внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, яка полягала у наданні недостовірної інформації про розмір грошового забезпечення за посадою пенсіонера для перерахунку пенсії (а.с.29-30).

На виконання даної постанови суду, позивачем було проведено повернення безпідставно стягнутих сум на рахунок пенсіонера, що вбачається з довідки Філії - Житомирське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 56/461-2995 від 25.05.2015 р., згідно якої на рахунок ОСОБА_3 18.05.2015 р. було зараховано пенсію в сумі 4 242,78 грн. (а.с.27).

29.05.2015 р. Головне управління ПФУ в Житомирській області звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про стягнення збитків, завданих внаслідок переплати пенсії ОСОБА_3 за період з січня 2008 року по червень 2012 року у розмірі 4 242,78 грн. (а.с.3-13).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1,2,3 статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів складу правопорушення цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За правилами згаданої статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь - яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Як вбачається з постанови ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. у справі № 295/10201/14-а, судом встановлено, що ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом при первинній подачі довідки про грошове забезпечення № ХЗ 61606 від 07.03.2008 р. для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2008 надано недостовірні дані про розмір цього грошового забезпечення (а.с.30).

Тобто, під час розгляду адміністративної справи № 295/10201/14-а встановлено, що винною особою в заподіянні збитків - майнової (матеріальної) шкоди позивачу є саме ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат, тобто відповідач.

Згідно частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт заподіяння шкоди визначається наявним в матеріалах справи розрахунком надмірної виплати коштів ГУПФУ в Житомирській області за даними наданими відповідачем (а.с.19), а тому, вказані обставини знаходяться в причинному зв'язку між протиправними діями та результатом таких дій - настанням негативного наслідку - переплати пенсії.

Протиправні дій ОСОБА_2 військового комісаріату призвели до нарахування ОСОБА_3 пенсії в більшому розмірі, ніж потрібно було нарахувати згідно розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсійних виплат.

На підставі викладеного, за завдану шкоду, спричинену поданням органу Пенсійного фонду України недостовірного документа, відповідач відповідно до наведених вище положень чинного законодавства має нести матеріальну відповідальність, оскільки відповідач відповідав за правильне складання розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку наявний склад порушення з боку відповідача, внаслідок чого завдано шкоди державі від імені якої виступають органи Пенсійного фонду України.

За наведених обставин, враховуючи наявні матеріали справи, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підставними, ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 4 242,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, про існування обставин, що спричинили виникнення збитків, органу Пенсійного фонду стало відомо після отримання довідки ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 05.06.2012 р. № ХЗ61606, тобто, 05.06.2012 р.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки Головне управління ПФУ в Житомирській області звернулося до суду 29.05.2015 р., строк позовної давності ним не пропущений.

Доводи апеляційної скарги щодо не вірного визначення підвідомчості і підсудності справи спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам (стаття 13 ГПК України).

Згідно частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 16 постанови Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю Пенсійного фонду України та його органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Позивачем у даній справі заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків спричинених переплатою пенсії.

Виходячи з аналізу даних норм права та предмету спору, спірні правовідносини є господарськими, суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті 1 ГПК України, позовні вимоги про відшкодування збитків заявлені позивачем за відсутності публічно-правового спору, даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.08.2015 р. у справі № 906/805/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 12.10.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді В.В. Грязнов

ОСОБА_1