Постанова № 54206190, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/6136/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Груєнко С.О., довіреність № б/н від 22.12.2014; Ніколаєв О.С., довіреність №б/н від 22.12.2014;

від відповідача - Москальова - Поліщук М.В., довіреність № 1/06-14/840 від 25.05.2015,

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" та державного підприємства "Київпассервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/6136/15-г (суддя Ярмак О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" до державного підприємства "Київпассервіс" про визнання договору укладеним та стягнення боргу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Київпассервіс" про встановлення договору від 20.06.2013 року № 86-13, чинним та таким, що діє до 31.12.2015 року, а також стягнення з відповідача 820 069,27 грн. заборгованості за надані послуги, 22 724,62 грн. пені, 18 667,76 грн. інфляційних втрат, та 1 857,25 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №910/6136/15-г позов задоволено частково; у задоволенні вимоги про встановлення договору від 20.06.2013 року № 86-13, чинним та таким, що діє до 31.12.2015 року відмовлено з огляду на отримання позивачем листа відповідача про припинення дії договору; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 773 417 грн. 54 коп., 3 % річних в сумі 1619,52 грн. та інфляційні в сумі 15 730,52 грн.

Крім цього, судом було припинено провадження у справі підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення заборгованості в сумі 52 411,07 грн.

При ухваленні рішення в частині задоволення позову суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №910/6136/15-г скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення договору від 20.06.2013 року № 86-13, чинним та таким, що діє до 31.12.2015 року та вимоги про стягнення пені, прийнявши нове, яким вказані вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на не припинення договору у зв'язку з направленням відповідачем листа за неналежною позивачу адресою.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №910/6136/15-г скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт зазначає про неправомірність стягнення з нього заборгованості за послуги надані після припинення дії договору.

Представники позивача в судовому засіданні 07.12.2015 надали пояснення, якими підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення скарги відповідача.

Представник відповідача також підтримав подану ним скаргу та заперечив проти вимог позивача.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між державним підприємством "Київпассервіс" (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" (автомобільний перевізник) 20.06.2013 укладено договір № 86-13 про надання послуг автостанціями та автовокзалом "Київ" автомобільному перевізнику, за умовами якого підприємство надає автомобільному перевізникові на території автостанцій м.Києва та області та автовокзалу "Київ", підпорядкованих ДП "Київпассервіс", комплекс обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом автомобільного перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил, під час здійснення регулярних пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування.

У додатку до договору № 86-13 від 20.06.2013р. сторони визначили перелік маршрутів, кількість місць, які відповідач реалізовує на автобусні рейси позивача через каси Центрального автовокзалу "Київ" по договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п.8.2 договору, зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. За відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання даного договору за 30 днів до закінчення його дії, договір вважається продовженим на один рік, і так кожного разу.

Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною та оформлюється додатковою угодою. Якщо сторона, що одержала пропозицію внести зміни та доповнення у цей договір, не надала відповіді про відмову в прийнятті цієї пропозиції, пропозиція вважається нею прийнятою (п.8.3 договору).

Листом № 1/06-31/1838 від 27.11.2014р. відповідач повідомив позивача про припинення договору (а.с. 39).

Вказаний лист відправлено відповідачем - 27.11.2014р. та отримано позивачем - 04.12.2014р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом представника позивача, фіскальним чеком № 4655 від 27.11.2014р. (том 1, а.с.79,80).

Таким чином, вказане повідомлення про припинення договору № 86-13 у відповідності до п.8.2 договору, було надіслано відповідачем у встановлений строк.

Крім цього, у додаткових поясненнях, відповідач вказує, що копія листа №1/06-31/1838 від 27.11.2014р. того ж дня була передана заступником начальника юридичного відділу ДП "Київпассервіс" ОСОБА_5 начальнику автовокзалу "Київ" ОСОБА_6 для передачі представнику ТОВ "Гюнсел".

В свою чергу, 28.11.2014р. представник ТОВ "Гюнсел" ОСОБА_7 отримав копію вказаного листа, що підтверджується його підписом на примірнику листа та доповідними записками вказаних осіб (копії у матеріалах справи).

Отже, внаслідок отримання позивачем листа № 1/06-31/1838 від 27.11.2014р., вказаний договір є припиненим відповідно до п.п.8.1, 8.2 договору з 01.01.2015р.

Заперечення позивача щодо надсилання відповідачем вказаного листа не на юридичну адресу ТОВ "Гюнсел", не спростовують факт отримання позивачем вказаного повідомлення та своєчасне вираження волі відповідача про припинення спірного договору.

Крім цього, на підтвердження обставини отримання позивачем 28.11.2014 повідомлення про припинення договору, слід зазначити наступне.

Згідно пояснень Начальника автовокзалу "Київ" ОСОБА_6 та Заступника начальника автовокзалу "Київ" ОСОБА_8, представником ТОВ "Гюнсел" ОСОБА_7 саме 28.11.2014р. отримано лист відповідача про припинення дії договору.

Також, відповідачем були надані до суду першої інстанції Табелі обліку робочого часу працівників автовокзалу "Київ" ДП "Київпассервіс" (т.1, а.с. 100-112).

Згідно вказаних Табелів Заступник начальника автовокзалу "Київ" ОСОБА_8, яким було передано лист представнику ТОВ "Гюнсел" ОСОБА_7, 28.11.2014 працював, тоді як 04.12.2014 (дата, за доводами позивача, коли ОСОБА_7 було передано лист відповідача) у вказаної особи був вихідним днем.

Вказаних доказів позивачем не спростовано.

Отже, відповідачем підтверджено обставини отримання позивачем саме 28.11.2014 вказаного листа.

З огляду на викладене, доводи апелянта - позивача у справі в наведеній частині відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Таким чином, враховуючи відмову відповідача від продовження строку дії договору він є припиненим з 01.01.2015р.

Наведені обставини, виключають можливість задоволення вимог позивача про встановлення договору від 20.06.2013 року № 86-13 чинним та таким, що діє до 31.12.2015 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 820 069,27 грн. заборгованості за надані по договору послуги у грудні 2014р., січні-лютому 2015р.

З розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 820 069,27 грн. складається з: 46 651,73 грн. боргу за грудень 2014р., 385 469,73 грн. боргу за січень 2015р., 387 947,81 грн. боргу за лютий 2015р.

У ході розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем оплачено позивачу суму коштів у розмірі 52 411,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 26.05.2015р.

Вказана сума складається з 46 651,73 грн. заборгованості за надані у грудні 2014р. послуги по договору, 2 584,37 грн. пені, 237,73 грн. 3% річних та 2 937,24 грн. інфляційних.

Враховуючи те, що оплата вказаної суми була здійснена відповідачем вже після подання позову, місцевий господарський суд на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 52 411,07 грн.

Вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у січні 2015р. на суму 385 469,73 грн. та у лютому 2015р. на суму 387 947,81 грн., позивач обґрунтовує, як спірним договором, так і посиланнями на Закон України "Про автомобільний транспорт", Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Порядок регулювання діяльності автостанцій.

Разом з тим, у даному випадку, враховуючи припинення строку дії договору 01.01.2015р., сума заборгованості за послуги надані після його припинення не може заявлятися на підставі такого правочину. Відповідно положеннями договору не може обґрунтовуватися стягнення вказаних сум.

При задоволенні вказаних вимог суд керується Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Порядком регулювання діяльності автостанцій.

Актом наданих послуг від 31.01.2015р., який підписано відповідачем, погоджено надання послуг відповідачу за січень 2015р. на суму 428 299,71 грн., що з урахуванням умов оплати 90% від суми продажу квитків становить 385 469,73 грн.

Відповідно до реєстру проданих квитків за лютий 2015р. та розрахунку позивача, касами автостанції "Київ" було продано квитків в кількості 2487 штук, на суму 431 053,12 грн., за послуги належить до оплати 90% - 387 947,81 грн.

Таким чином, між позивачем та відповідачем склались відносини, аналогічні відносинам за договором надання послуг, та у відповідача відповідно виникло грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується актом наданих послуг від 31.01.2015р. за січень 2015р., відомостями касового продажу квитків (форма 20-АСС) та реєстром проданих квитків за лютий 2015р.

При цьому, строк оплати наданих послуг визначається у відповідності до Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010р.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, у зв'язку з припиненням договору порядок проведення розрахунків між сторонами не врегульовано, відхиляється колегією суддів.

Пунктом 4.4 Порядку регулювання діяльності автостанцій встановлено обов'язок власника перераховувати перевізникові сумарну вартість проїзду за реалізовані через каси автостанцій квитки та вартість перевезення багажу (за вирахуванням плати за обов'язкові послуги) у строк, передбачений договором між ними, але не пізніше п'яти банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу.

Отже, неперерахування відповідачем, кожні п'ять днів після відправлення відповідного рейсу перевізника, коштів з проданих квитків є порушенням виконання грошового зобов'язання, встановленого пунктом 4.4 Порядку.

Статтею 36 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено перелік обов'язкових послуг, що надаються автостанцією автомобільному перевізнику.

До таких послуг належать:

- продаж квитків;

- організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ;

- інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Розділом IV Порядку регулювання діяльності автостанцій передбачено проведення розрахунку вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові.

Вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, визначається у відсотках від загальної суми вартості за тарифом від реалізованих через каси автостанцій власника квитків та вартості перевезення багажу на автобуси відповідного перевізника (п. 4.1 Порядку).

Відповідно до вказаного розділу IV Порядку регулювання діяльності автостанцій, 17.03.2014 ДП "Київпассервіс" було затверджено відповідний Розрахунок вартості обов'язкових послуг, що надаються автостанціями перевізникам ДП "Київпассервіс" на 2014 рік (наданий на вимогу апеляційного суду).

Вказаний Розрахунок є чинним і на даний час.

Представник відповідача наведене підтвердив.

Згідно цього Розрахунку вартість обов'язкових послуг перевізникам в цілому для автостанцій встановлено у розмірі 10 % (п. 12 Розрахунку).

Таким чином, позивачем було обґрунтовано використано встановлену ДП "Київпассервіс" 10 % ставку вартості обов'язкових послуг і під час визначення суми боргу відповідача.

Отже, визначена сума боргу ДП "Київпассервіс" у розмірі 90% від загальної суми вартості за тарифом від реалізованих через каси автостанцій власника квитків та вартості перевезення багажу, була розрахована позивачем відповідно до діючого на даний час Розрахунку вартості обов'язкових послуг, які надаються автостанціями перевізникам ДП "Київпассервіс" на 2014 рік, що відповідає вимогам п. 4.2 Порядку регулювання діяльності автостанцій.

Відповідачем грошове зобов'язання у встановлений наведеним нормативним актом строк виконано не було.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності боргу в сумі 773 417 грн. 54 коп. підтверджується матеріалами справи, про що зазначено вище.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 22 724,62 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено.

Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову у задоволенні вказаної вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Оскільки, позивачем здійснено нарахування пені на підставі п.7.4 договору №86-13 від 20.06.2013р., який припинив свою дію з 1 січня 2015р., вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Позивачем також було заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1 857,25 грн. та інфляційні в сумі 18 667,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1619,52 грн. та інфляційних в сумі 15 730,52 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" та державного підприємства "Київпассервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №910/6136/15-г - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників.

3. Матеріали справи № 910/6136/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко