Постанова № 54206179, 07.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/24558/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.11.2015

у справі №910/24558/15 (суддя - Князьков В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва,

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал",

про стягнення 966 536,41 грн,

за участю представників:

від позивача: Максимова Я.С. - представник (довіреність №43-3826 від 08.09.2015);

від відповідача: Андрієвська О.В. - представник (довіреність №25 від 01.10.2015),

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва (надалі - КП «Дирекція», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал», відповідач) про стягнення 966 536,41 грн, з яких 792 815,16 грн основного боргу, 1 676,55 грн пені, 163 377,47 грн інфляційних втрат та 8 666,23 грн 3% річних, зумовлених неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 25.11.2014 №12/1198П-03.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 910/24558/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва заборгованість у розмірі 792 815,16 грн, 3% річних у розмірі 8 667,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 163 377,47 грн, пеню у розмірі 1676,55 грн та 14 498,05 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2015.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

07.12.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.11.2014 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району міста Києва (в тексті договору - виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в тексті договору - замовник) було укладено договір про надання послуг №12/1198П-03 (надалі - договір), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги з: ведення обліку споживачів (кількість зареєстрованих та проживаючих осіб, наявність пільг за пільговими категоріями, наявність в квартирі засобів обліку, їх кількість, типи, моделі та міжповіркові інтервали та інша інформація, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих споживачу комунальних послуг), підтримання бази даних замовника в актуальному стані (коригування даних споживачів у разі зміни); отримання від споживачів, а також облік та збереження документів, які необхідні для здійснення обліку пільг (за категоріями), компенсацій та субсидій, що надаються споживачам, внесення інформації до бази даних, оформлення відповідних документів (в тому числі довідок) для споживачів, замовника та державних органів, до функцій яких входить соціальний захист населення; визначення обсягу та вартості споживання комунальних послуг окремо взятого споживача, групи споживачів; ведення розрахунків зі споживачами комунальних послуг відповідно до тарифів на комунальні послуги, встановлених уповноваженим органом; розгляд, надання обґрунтованої відповіді споживачам на звернення, скарги, заяви, вимоги та претензії в установлені законодавством терміни, надання інформації та результатів розгляду звернень від споживачів або державних та громадських установ замовнику; надання замовнику або за дорученням замовника підприємству, що здійснює виготовлення рахунків на сплату комунальних послуг, доступу до бази даних (обліку) споживачів, необхідної для виготовлення рахунків на сплату комунальних послуг, а також надання замовнику інформації, звітів та документів, що стосуються надання послуг за цим договором; взяття лічильників на абонентський облік за дорученням замовника, ведення бази даних про інтервали повірки засобів обліку, зняття початкових показань з засобів обліку для визначення обсягу споживання комунальних послуг споживачем, подальше оформлення необхідних документів, а також внесення до облікової бази початкових показників квартирних засобів обліку; інформування споживачів за письмовим завданням замовника про перерви в наданні комунальних послуг, терміни проведення аварійно-відновлювальних та ремонтних робіт, робіт із реконструкції обладнання замовника; доставка споживачам рахунків та квитанцій на оплату комунальних послуг за розрахунковий період щомісячно за письмовим завданням замовника та у визначені ним строки. Виконавець в ході виконання цього договору може надавати додаткові послуги за згодою замовника, умови яких надання узгоджуються сторонами в додаткових угодах (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору вартість послуг за цим договором визначається в розмірі 12,7 коп., в т.ч. ПДВ 2,12 коп., що включає 7,15 коп. за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з холодного водопостачання, 5,56 коп. за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з водовідведення холодної води. Вартість послуг за місяць визначається в акті здачі-приймання наданих послуг, що підписується сторонами щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця з урахуванням відсотку сплати споживачів, в т.ч. з урахуванням боргових платежів за послуги водопостачання та водовідведення, протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та до 31 грудня 2014 року (пункт 9.1. договору).

За умовами пункту 9.3. договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Сторонами було підписано Додаткову угоду від 29.04.2015 про внесення змін до договору, відповідно до пункту 1. якої ними погоджено продовжити строк його дії до 30 червня 2015 року у зв'язку з існуванням у сторін недовиконаних зобов'язань щодо надання та оплати послуг на визначену договором суму (а.с.34).

Місцевий господарський суд дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення між КП «Дирекція» та ПАТ «АК «Київводоканал» договору надання послуг було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 792 815,16 грн, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг №45 від 21.01.2015 на суму 95 539,79 грн, №44 від 21.01.2015 на суму 118 935,69 грн, №43 від 21.01.2015 на суму 123 752,17 грн, №42 від 21.01.2015 на суму 95 258,65 грн, №720 від 03.06.2015 на суму 93 455,21 грн, №1988 від 03.06.2015 на суму 86 335,12 грн, №1992 від 03.06.2015 на суму 92 485,00 грн та №74 від 27.01.2015 на суму 87 053,53 грн, підписаними представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.35-42).

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, послуги у визначений строк не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт надання позивачем послуг у повному обсязі підтверджується підписанням сторонами актів здачі-приймання без зауважень і заперечень, а тому оскільки у матеріалах справи відсутні докази їх оплати, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 792 815,16 грн є законною та обґрунтованою.

В апеляційній скарзі, як і під час розгляду справи судом першої інстанції апелянт зазначав, що акти здачі-приймання наданих послуг від 03.06.2015 №720, №1988 та №1992 підписані не уповноваженими особами, а тому не можуть бути належними доказами фактичного надання послуг за договором.

Колегія суддів дані твердження скаржника находить безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно пункту 1.2. Положення про розрахунковий департамент ПАТ «АК «Київводоканал» Департамент є відокремленим структурним підрозділом Товариства без права юридичної особи та в своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом Товариства, рішеннями вищого та виконавчих органів Товариства, а також Положенням.

Пунктом 8.9.10. вказаного Положення встановлено, що директор Департаменту підписує від імені Товариства документи на виконання договорів (заявки, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, акти звіряння взаєморозрахунків тощо) за правочинами (договорами, угодами), вчиненими Товариством та пов'язаними із виробничо-господарською діяльністю Департаменту.

Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-приймання наданих послуг підписані зі сторони ПАТ «АК «Київводоканал» директором розрахункового центру Каплуненком В.С., що діяв на підставі довіреності від 12.01.2015 №5 та завірені печаткою Розрахункового департаменту ПАТ «АК «Київводоканал».

Відповідно до вищевказаної довіреності ПАТ «АК «Київводоканал» в особі Голови правління - генерального директора Білика Андрія Олексійовича уповноважив директора розрахункового департаменту ПАТ «АК «Київводоканал» Каплуненка Станіслава Васильовича діяти від імені товариства, у тому числі, укладати з підприємствами договори про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж), а також підписувати усі документи, необхідні для укладання та виконання договорів та додаткових угод до них (додатки до договорів, листи, заявки, графіки, акти тощо), (а.с.86).

Оскільки спірний договір було укладено сторонами з метою практичного впровадження змін до системи житлово-комунального господарства та для надання послуг із систематизації та обліку спожитих послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що директор Каплуненко С.В. діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю та пунктом 8.9.10. Положення про розрахунковий департамент ПАТ «АК «Київводоканал».

Твердження апелянта про відсутність повноважень у заступника директора КП «Дирекція» на підписання спірних актів спростовуються наявним у матеріалах справи наказом від 12.05.2015 №105 про надання права підпису документів, відповідно до пункту 1 якого заступнику директора Кириченко Р.Я. надано право підпису на документах, що пов'язані з роботою відділу по веденню правової роботи, відділу обліку житлово-комунальних послуг та документах щодо оренди комунальної власності (а.с.108).

Таким чином, спірні акти здачі-приймання наданих послуг підписані уповноваженими на це посадовими особами сторін, а отже є належними та допустимими доказами надання послуг за договором.

Апелянт також зазначив, що спірний договір було укладено позивачем з порушенням господарської компетенції та відсутністю в останнього законних підстав для надання послуг, які є предметом даного договору, а тому таке господарське зобов'язання, на його думку, мало бути визнано недійсним повністю або в частині на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Дані твердження відповідача колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 3.3.6. пункту 3.3. Статуту КП «Дирекція» основними напрямками діяльності підприємства є, у тому числі, організація надання додаткових платних послуг споживачам, в тому числі, юридичним особам, з утримання, обслуговування та ремонту квартир, приміщень, благоустрою прибудинкових територій та інших послуг, не передбачених складом витрат підприємств житлового господарства, що входять до плати за утримання будинків, споруд та прибуткових територій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що КП «Дирекція» під час укладення та виконання спірного договору діяло в межах своєї господарської компетенції.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем неправильно визначено розмір заборгованості за договором, колегія суддів зазначає, що згідно актів здачі-приймання наданих послуг, форма яких відповідає встановленій сторонами у додатку №2 до договору, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за спірний період саме на суму 792 815,16 грн. При цьому, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги виправлення в зазначених актах, які вчинені невідомими особами.

Судовою колегією також відхиляються твердження апелянта про те, що акти здачі-приймання наданих послуг від 03.06.2015 №1988 та №1992 за надані послуги в січні та лютому 2015 року складені після закінчення строку дії договору, а тому умови договору на них не поширюються, оскільки згідно пункту 9.3. він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Доказів розірвання договору чи пропозицій про відмову від даного договору суду надано не було, а тому колегія суддів дійшла висновку про поширення дії договору на спірні правовідносини.

Крім того, 29.04.2015 сторонами підписано Додаткову угоду до договору, згідно якої термін його дії було продовжено до 30.06.2015.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати отриманих ним послуг не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований доводами апелянта, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 792 815,16 грн.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару, крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 12.02.2015 по 09.08.2015, розмір якої згідно розрахунку, долученого до позовної заяви, складає 206 859,24 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором Відповідно до статті

У відповідності до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 6.7. договору встановлено, що у разі порушення замовником строків розрахунку за надані виконавцем послуги, передбачені договором, замовник сплачує виконавцеві пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Колегія суддів, здійснивши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги у розмірі, заявленому позивачем - 1 676,55 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 12.02.2015 по 09.08.2015 в розмірі 8 667,23 грн та інфляційних втрат за лютий-липень 2015 року в розмірі 163 377,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано розміри 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення цих позовних вимог у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/24558/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/24558/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/24558/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24558/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук