Постанова № 54206177, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/23890/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Ісаєв М.К. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Єлтишева С.Л. - за належним чином оформленою довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року

у справі № 910/23890/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 145622,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 145622,99 грн. заборгованості, з якої 108218,18 грн. основний борг та 37404,81 грн. пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/23890/15 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних в частині стягнення 36738,91 грн. за двома страховими випадками та договору № 886/N від 16.05.2014 року - 9611,79 грн. в іншій частині залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.12.2015 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку скаржника оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин та невідповідності висновків, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що договори № 864/№ від 14.10.2014 року на 27127,12 грн. та № 886/№ від 16.05.2014 року на 9611,79 грн. не були визнані в гарантійному листі та були порушені умови п. 3.2.5 генерального договору факультативного перестрахування № 109/ФП від 09.11.2006 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 27.11.2015 року відзивом, з апеляційною скаргою не погоджується, просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

09.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", як перестраховиком, та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна", як перестрахувальником, було укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (Генеральний договір факультативного перестрахування) № 109/ФП, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користування і розпорядженням майном згідно п. 1.1. договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2012 року.

Пунктом 1.2. договору на підставі цього договору сторони можуть укладати окремі договори перестрахування.

Згідно п. 3.2.5. договору перестрахувальник зобов'язаний сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 5 робочих днів з моменту одержання інформації про його настання, якщо інше не передбачено окремим договором перестрахування.

Відповідно п. 3.4.1. договору, перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов цього договору і окремого договору перестрахування, у термін, передбачений цим договором, якщо інше не передбачено в окремому договорі перестрахування.

За змістом п. 8.2. договору сторони погодили, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і окремим договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно до його обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 робочих днів (у випадку касового збитку - 10 робочих днів) після одержання від перестрахувальника наступного комплекту документів: копії страхового акту і документів, на підставі яких він складений; копії документів, що підтверджують факт настання і розмір збитку; копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з поточного рахунку перестрахувальника або видаткового касового ордера про сплату перестрахувальником повної суми збитку або власного утримання перестрахувальника. Даний пункт не застосовується у випадку касового збитку; розрахунку частини перестраховика в загальній сумі страхового відшкодування.

Умовами п. 11.1. договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2012 року даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє 1 рік. У разі якщо жодна із сторін, за 15 днів до спливу строку дії даного договору не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

Доказів припинення дії договору матеріали справи не містять, а отже судовою колегією встановлено, що договір є діючим.

Між сторонами у даній справі були укладені наступні окремі договори перестрахування: договір перестрахування №846/N від 24.01.2014, за яким: страхувальник - ТОВ "Епіцентр К"; договір страхування - Т3№001178 від 22.01.2014 року; предмет страхування - Mercedes Benz GL 550, д/н НОМЕР_1; відповідальність перестраховика - 400000,00 грн.; тариф перестрахування - 3%, загальна перестрахувальна премія - 12000,00 грн.; договір перестрахування №779/N від 08.05.2013 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_5; договір страхування - Т3№003000 від 08.05.2013 року; предмет страхування - Porsche Cayenne, д/н НОМЕР_2, відповідальність перестраховика - 500000,00 грн.; тариф перестрахування - 3,5%, загальна перестрахувальна премія - 17500,00 грн.; договір перестрахування №882/N від 07.05.2014 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_5; договір страхування - Т3№003068 від 07.05.2014 року; предмет страхування - Porsche Cayenne, д/н НОМЕР_2, відповідальність перестраховика - 300000,00 грн.; тариф перестрахування - 3%, загальна перестрахувальна премія - 9000,00 грн.; договір перестрахування №864/N від 14.03.2014 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_5; договір страхування - Т3№003002 від 14.03.2014 року; предмет страхування - Mercedes Benz S63 AMG, д/н НОМЕР_3; відповідальність перестраховика - 800000,00 грн.; тариф перестрахування - 3,3%, загальна перестрахувальна премія - 26400,00 грн.; договір перестрахування №887/N від 16.05.2014 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_6; договір страхування - Т3№003049 від 24.04.2014 року; предмет страхування - Lexus LX570, д/н НОМЕР_4; відповідальність перестраховика - 200000,00 грн.; тариф перестрахування - 3,3%, загальна перестрахувальна премія - 6600,00 грн.; договір перестрахування №819/N від 17.10.2013 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_7; договір страхування - Т3№001153 від 17.10.2013; предмет страхування - Toyota Highlander, д/н НОМЕР_5; відповідальність перестраховика - 110000,00 грн.; тариф перестрахування - 3,5%, загальна перестрахувальна премія - 3850,00 грн.; договір перестрахування №881/N від 25.04.2014 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_8; договір страхування - Т3№003030 від 08.04.2014 року; предмет страхування - Porsche Cayenne, д/н НОМЕР_6; відповідальність перестраховика - 200000,00 грн.; тариф перестрахування - 3%, загальна перестрахувальна премія - 6000,00 грн.; договір перестрахування №886/N від 16.05.2014 року, за яким: страхувальник - ОСОБА_9; договір страхування - Т3№003069 від 14.05.2014 року; предмет страхування - Mercedes Benz GL500, д/н НОМЕР_7; відповідальність перестраховика - 400000,00 грн.; тариф перестрахування - 3,3%, загальна перестрахувальна премія - 13200,00 грн.

Внаслідок настання страхових випадків за вищевказаними договорами, позивачем у відповідності до п.п. 3.2.5., 8.2. генерального договору були направлені на адресу відповідача повідомлення про настання страхових випадків з вимогою про сплату страхових відшкодувань на загальну суму 108218,18 грн., а саме: №65 від 27.03.2014 року; №115 від 26.05.2014 року; №118 від 03.06.2014 року; №150 від 22.07.2014 року; №152 від 24.07.2014 року; №188 від 30.09.2014 року; №191 від 13.10.2014 року; 193 від 15.10.2014 року; №205 від 03.11.2014 року; №42 від 25.02.2015 року та №107 від 30.03.2015 року. Вказані листи були отримані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

У відповідь Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" направило на адресу позивача гарантійний лист вих. №1269/0/17-14 від 13.10.2014 року, в якому повідомило, що ним прийнято рішення про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" у повному обсязі.

Втім, в порушення взятих на себе зобов'язань за генеральним договором, в частині перерахування перестрахувальнику своєї частини страхового відшкодування, відповідач так і не здійснив.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача суми у розмірі 145622,99 грн. заборгованості, з якої: 108218,18 грн. основний борг та 37404,81 грн. пеня.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (Генеральним договором факультативного перестрахування) № 109/ФП від 09.11.2006 року, що призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перестрахування.

Згідно ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Приписами ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати своєї частини страхового відшкодування підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 108218,18 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Так, п. 3.4.6. генерального договору сторони визначили, що перестраховик зобов'язаний сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 0,05% але не більше подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судовою колегією встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.4.6. генерального договору, перевіривши розрахунок позивача до стягнення пеню в загальній сумі 37404,81 грн., колегія суддів дійшла до висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 144 від 12.06.2015 року з пропозицію досудового врегулювання спору та погашення наявної заборгованості, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав претензію 17.06.2015 року.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Згідно ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, про результат розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

На порушення приписів господарського процесуального кодексу, відповідачем не було направлено жодної відповіді на претензію та відповідно платіжних доручень наявних в матеріалах справи, фактично визнав вимоги позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та вважає їх необґрунтованими, зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів відповідача, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на викладене позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" є обґрунтованими та такими, які вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/23890/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/23890/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/23890/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі № 910/23890/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23890/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала