Постанова № 54206020, 09.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 року Справа № 912/667/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Джихур О.В., Чус О.В. ( зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 08.12.2015 року)

При секретарі Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 30.07.2015 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комунальник-96»

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19 червня 2013 року у справі № 912/667/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кіровоградлітмаш»

до Комунального підприємства «Комунальник-96»

про стягнення 104 000 грн. 96 коп.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19 червня 2013 року (суддя Болгар Н.В.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кіровоградлітмаш» задоволені частково.

Суд стягнув з комунального підприємства «Комунальник-96» на користь приватного акціонерного товариства «Кіровоградлітмаш» 101 676 грн. 96 коп. боргу та судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Комунальне підприємство «Комунальник-96» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати, та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач - Комунальне підприємство «Комунальник-96», посилається на те, що суд визнав доведеними обставини, які не були встановлені, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що висновки суду щодо не направлення відповідачем повідомлення про звільнення приміщення, спростовуються наданими відповідачем актами списання товарно-матеріальних цінностей та актом про відмову в прийнятті орендованого приміщення.

Крім того, поза увагою суду залишився факт укладання договору оренди з іншою особою, а не позивачем, тому висновки суду про існування між сторонами правовідносин з приводу оренди нерухомого майна, є безпідставними.

Всі ці обставини, як вважає апелянт, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 9 грудня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 08 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів , у зв»язку з відпусткою судді Дарміна М.О., визначено для розгляду справи № 912/667/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. ( доповідач), судді Чус О.В., Джихур О.В.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою представника.

Колегія суддів вважає, що означене клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки ним не надано доказів хвороби представника, а також не доведено належними доказами неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки про інше відповідачем не було зазначено, а правом надати письмові пояснення відповідач до судового засідання не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 червня 2009 року між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" ( Орендодавець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Кіровоградлітмаш», та Комунальним підприємством «Комунальник-96» ( Орендатор) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2, за умовами якого орендодавець передав, а Підприємство орендар, прийняло у тимчасове користування нежиле приміщення площею 192,57 кв. м у м. Кіровограді, селищі Новому по вул. Металургів, 21. Розмір орендної плати сторони узгодили у сумі 4 236 грн. 54 коп. (з ПДВ) за один календарний місяць. Суму за користування майном Підприємство зобов'язалося перераховувати щомісячно на рахунок орендодавця до 25 числа поточного місяця згідно з виставленим на передплату рахунком.

Строк дії Договору сторонами обумовлений з дня його підписання до 11.06.10, а у випадку, якщо одна із сторін у 10-денний термін до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про його розірвання, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

Звертаючись до Комунального підприємства «Комунальник-96» із позовом про стягнення 104 000 грн. 96 коп., позивач - Приватне акціонерне товариство «Кіровоградлітмаш» посилався на те, що означена сума є боргом відповідача по орендній платі з 12.06.09 по 10.06.11 за договором оренди нежилого приміщення № 2 від 12.06.09 року

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобовязання за договором оренди, оскільки передав відповідачу за актом прийому передачі нежитлове приміщення, в той час як відповідач свої зобовязання з оплати орендованого приміщення не виконав, відмову від договору не підтвердив.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, є власником будівлі гуртожитку загальною площею 4695,6 кв. м. у м. Кіровограді, смт. Нове по вул. Металургів, 21.

Відповідно до п. 1.1 Статуту приватного акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", воно є правонаступником закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш".

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору оренди № 2 від 12 червня 2009 року, позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення по вулиці Металургів 21 у селищі Нове міста Кіровоград площею 192,57 кв.м. ( л.с. 18)

Листом за № 125 від 8 червня 2010 року відповідач просив продовжити термін дії договору № 2 оренди нежилого приміщення від 12 червня 2009 року, укладений між КП «Комунальник-96» та ЗАТ «Кіровоградлітмаш» до 10 червня 2011 року.

Згідно з ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу оплати ним орендної плати за період з червня 2009 по червень 2011 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 101 676 грн. 96 коп., оскільки у червні 2009 р. та червні 2011 р. майно використовувалося не повний місяць, тому орендна плата обґрунтована стягнута за період з 12.06.09 по 10.06.11 року.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, оскільки не взяв до уваги акти списання товарно-матеріальних цінностей та акти про відмову в прийнятті орендованого приміщення, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на акт від 04.09.2009 року про відмову позивача в прийнятті орендованого офісного приміщення та підписання акту приймання-передачі.

Проте, зазначений акт не є належним доказом, оскільки він складений в односторонньому порядку, доказів повідомлення позивача про необхідність участі у складанні акта або направлення такого акта для підпису позивачу, відповідач не надав.

Акти списання товарно-матеріальних цінностей від 30.06.2009 року, який підтверджує використання відповідачем в червні 2009 року товарно-матеріальних цінностей - конвертів та марок, для надіслання листа позивачу, не є належним доказом відправлення поштової кореспонденції, оскільки згідно з Правилами надання послуг поштового звязку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, належним доказом направлення листів є опис вкладення, складений та завірений відповідним відділенням поштового звязку або касовий (фінансовий) чек чи квитанція про направлення поштових відправлень.

Проте, таких доказів відповідач не надав, тому вищезазначені доводи є неспроможними.

Той факт, що відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 147,97 кв. м у м. Кіровограді, сел. Нове по вул. Металургів, 21 за № 2 від 02.01.09 з житлово-експлуатаційним відділом ВАТ "КЛЗ" не є підставою для відмови у позові, оскільки судом встановлено не виконання відповідачем своїх зобов»язань саме за спірним договором оренди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 6 липня 2015 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Комунальник-96» до Приватного акціонерного товариства « Кіровоградлітмаш» про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 12.06.2009 року відмовлено.

Таким чином, судовим рішення, що набрало законної чинності, встановлено наявність правовідносин сторін з приводу оренди, тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і обєктивно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комунальник-96» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19 червня 2013 року у справі № 912/667/13 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 грудня 2015 року.

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяО.В.Джихур

Суддя О.В.Чус