Ухвала суду № 54205621, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9961/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Саадулаєва А.І.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кабанченко О.А., Желепа О.В.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" заборгованість за договором від 23.08.2012 року в загальному розмірі 30 488 грн. 09 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 21382,88 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7177,21 грн., штрафу (фіксована частка) - 500.00 грн., штрафу (процентна складова) - 1428,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" судовий збір у розмірі 304 грн. 88 коп.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У листопаді 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.08.2012 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ПАТ КБ "Приват Банк" надав ОСОБА_1 кредитні кошти згідно з умовами договору, проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач не виконує свої зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем в загальному розмірі 30488,09 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Також, просив стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 23.08.2012 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 20000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік (а.с. 8).

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно договору, ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі по тексту - Умови), "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Як вбачається з п. 2.1.1.5.5. Умов, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов, позичальник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Згідно з п. 2.1.1.7.6. Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якому-небудь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Встановивши, що відповідач не виконує зобов'язання за договором суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, банком зобов'язання за договором виконано, а відповідач в свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов'язувався погашати кредит та проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором кредиту.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

У зв'язку з простроченням відповідачем платежів за кредитним договором, згідно з розрахунком станом на 30.09.2014 року загальна заборгованість відповідача становить 30488,09 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 21382,88 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7177,21 грн., штрафу (фіксована частка) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 1428,00 грн. (а.с. 5).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання по кредитному договору №б/н від 23.08.2012 року, протягом тривалого часу не розраховується з позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту в загальному розмірі 30488,09 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що довгий час хворів, на даний час влаштувався на роботу, докладає максимум зусиль, щоб здійснити реструктуризацію боргу, однак йому не вистачає коштів.

Наявність заборгованості у визначеному банком розмірі не заперечує, просить відкласти стягнення.

Доводів порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення навести не може.

Доводи апеляційної скарги про неможливість погасити заборгованість за кредитом із - за тяжких обставин, що склались у житті відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не передбачені нормами матеріального та процесуального права, як підстава для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді