Ухвала суду № 54175582, 10.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/77/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3712/15Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.

при секретарі - Філоненко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Чевельчанської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево», Головного управління Держземагенства у Полтавській області, за участі третіх осіб Оржицької районної державної адміністрації у Полтавській області, про встановлення факту членства у колгоспі та у колективному сільськогосподарському підприємстві, визнання права власності на земельну ділянку (пай) у розмірі земельної частки (паю) та зобовязання її виділення із земель запасу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням наданих уточнень, остаточно прохав встановити факт його членства у колгоспі «Зоря» та КСП «Агрофірма »Зоря» Оржицького району Полтавської області з 07.07.1993 року; визнати за ним право власності на земельну ділянку як члену когоспу «Зоря», КСП «Агрофірми »Зоря» у розмірі земельної частки (паю) вартістю 22047,71 грн. на ділянці рільних земель запасу, що знаходиться на території Чевельчанської сільської ради Оржицького району Полтавської області; зобов»язати Головне управління Держземагенства у Полтавській області виділити належну йому земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) зазначеною вартістю на ділянці рільних земель запасу, що знаходиться на території Чевельчанської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року клопотання позивача ОСОБА_2 задоволено. Залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, СТОВ «Агрофірма «Зоря» Оржицького району (а.с.54).

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 14.09.2015 року замінено відповідача сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зоря» на належного сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» (а.с.126).

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 02.10.2015 року залучено до участі у розгляді справи у якості співвідповідача Головне управління Держземагенства в Полтавській області. Змінено статус сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» із третьої особи на співвідповідача, а статус Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області із співвідповідача на третю особу (а.с.142).

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 26.10.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити факт, що він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, є членом колгоспу «Зоря», КСП «Агрофірма «Зоря» Оржицького району Полтавської області з 07.07.1993 року; визнати за ним, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку, як члену колгоспу «Зоря», КСП «Агрофірма «Зоря» Оржицького району Полтавської області, у розмірі земельної частки (паю) вартістю 136483,10 грн., станом на 29.01.2015 року з урахуванням коефіцієнта 1,756 та коефіцієнта індексації 3,997, на ділянці рільних земель запасу, що знаходяться на території Чевельчанської сільської ради Оржицького району Полтавської області; зобовязати Головне управління Держземагенства в Полтавській області виділити йому, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, належну йому земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) вартістю 22047,71 грн. на ділянці рільних земель запасу, що знаходиться на території Чевельчанської сільської ради Оржицького району Полтавської області, яка з урахуванням коефіцієнта 1,756, коефіцієнта індексації 3,997, становить 136483,10 грн; стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору при поданні позову.

Вважає, що, судом протиправно були застосовані наслідки пропуску строку позовної давності, зазначені в Цивільному Кодексі України, в редакції 1963 року. На думку апелянта, строк позовної давності не пропущено, оскільки він довідався про порушення його прав лише у серпні 2014 року.

Зазначає, що суд належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, застосувавши до встановлених фактів нормативні законодавчі акти, які їм не відповідають.

У наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник СТОВ «Агрофірма «Куйбишево» зазначає, що Агрофірма не може бути відповідачем по даній справі, оскільки не наділена жодними повноваженнями, які б надавали право на виділення позивачу в натурі земельної ділянки.

Вказують, що рішення про виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів приймають сільські, селищні та міські ради, а поза межами населених пунктів-районні державні адміністрації, як це передбачено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», та, у відповідності до ч.1 ст.9 якого розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи-районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв),

У судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду в основному відповідає.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_2, встановлено, що він 20.07.1993 року був прийнятий у члени КСП «Агрофірма »Зоря» та направлений на навчання у Хорольський технікум механізації сільського господарства, а 15.09.1999 року звільнений з членів КСП «Агрофірма »Зоря» (а.с.11).

За даними архівної довідки від 28.08.2014 року у протоколі №5 від 07.07.1993 року рекомендовано зборам уповноважених колгоспників прийняти ОСОБА_2 в члени колгоспу та направити на навчання (а.с.12).

За інформацією відділу Держземагенства у Оржицькому районі №795 від 20.08.2014 року Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря» виданий 03.04.1996 року Чевельчанською сільською радою Оржицького району Полтавської області. Виходячи зі змісту списку громадян, яким передано у приватну власність земельні частки (паї), прізвище позивача там відсутнє (а.с.13).

З архівного витягу №01-39/Ш-47 від 21.08.2014 року із протоколу звітних загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Зоря» від 01.03.1997 року №2 вбачається, що збори ухвалили затвердити Положення про розподіл колективної власності колгоспу «Зоря» і передачі її співвласникам. Затверджено список осіб, що мають право на земельну частку (пай). Одночасно вказується, що самі списки осіб відсутні (а.с.14).

Згідно довідки №796 від 20.08.2014 року, виданої начальником відділу Держземагенства у Оржицькому районі, станом на 01.07.2014 року на території Чевельчанської сільської ради обліковується 349,6037 га рільних земель запасу, не наданих у власність та користування (а.с.15).

Зі змісту архівної довідки від 31.03.2015 року №01-41/Ш-4 вбачається, що у протоколі №1 від 14.02.1998 року є рішення про реорганізацію колгоспу «Зоря» у колективне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма »Зоря» (а.с.95).

Розпорядженням голови Оржицької РДА №127 від 05.03.2000 року визначено, що КСП «Агрофірма »Зоря» перереєстровано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма »Зоря» (а.с.37).

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців у ході реорганізації правонаступником СТОВ «Агрофірми «Зоря» є СТОВ «Агрофірма «Куйбишево» (а.с.123-125).

Згідно листа Чевельчанської сільської ради від 03.03.2015 року №91/02-24 сільська рада не є розпорядником земель запасу за межами населеного пункту (а.с.64).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності та не доведено, що ОСОБА_2 було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Також судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про виділення земельної ділянки, оскільки не дотримана процедура, передбачена ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Такі висновки суду в основному відповідають встановленим по справі обставинам.

За змістом ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У силу ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших,передбачених законом, способів.

Пунктом а) ч.1 ст.121 ЗК України установлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

Відповідно до ч.2 ст.122 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст. 3 Закону передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно п.2 Указу Президента України « Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Пунктом 5 Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час паювання,

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю,

- одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Згідно п.24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 член колективного сільськогосподарського підприємства (далі- КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Враховуючи вищевказане, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про встановлення факту членства у колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря» доведено даними трудової книжки позивача та даними архівного витягу Оржицької РДА від 28.08.2014 року №001-39/Ш-51, згідно якого рекомендовано позивача прийняти у члени колгоспу та направити на навчання.

Проте, посилання в резолютивній частині рішення на пропущення строку позовної давності та не зазначення позивачем причин поважності його пропуску колегія суддів вважає помилковими, та приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, виникли з моменту передачі землі від держави у колективну власність КСП «Агрофірма «Зоря» та продовжують існувати донині, так як позивачем нереалізоване його право та про дані правовідносини, які склались, він дізнався лише у 2014 році.

Відповідно до Указу Президента "Про порядок паювання земель..." сертифікати на земельну частку (пай) видають районні державні адміністрації, які і є належними відповідачами за такими вимогами.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на субєктний склад сторін у справі, позовна вимога про встановлення факту членства у колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря», не підлягає до задоволення за безпідставністю.

З урахуванням наведених вище норм права, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, оскільки місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позовна вимога про визнання права власності за позивачем на земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) задоволенню не підлягає, оскільки вирішення вказаного питання можливе лише за наявності документа, що підтверджує право позивача на таку земельну частку (пай), який апелянтом не надано. А у відповідності до Указу Президента "Про порядок паювання земель..." таким правоустановлюючим документом є сертифікат на земельну частку (пай), який може бути виданий лише районною державною адміністрацією, позовні вимоги до якої не предявлені.

Позовна вимога про виділення земельної частки (паю), правомірно не була задоволена місцевим судом, оскільки така процедура проводиться відповідно до положень ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», та, зокрема, на підставі рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), що не є можливим, оскільки право власності за позивачем не визнано.

Посилання апелянта на положення Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 04 лютого 2004 р. №122 судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до матеріалів справи, розпаювання земель КСП «Зоря» здійснювалося до прийняття та затвердження даного порядку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

За таких обставин рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, ч.1 ст.308, ст.ст. 314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2015 року, - залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на відмову у позовній вимозі за пропуском строку позовної давності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1