Постанова № 54175049, 07.12.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5099/15-а

Провадження № 2-а/552/202/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2015 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 28 серпня 2015 року звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Посилався на те, що 20 серпня 2015 року постановою № 0056/80600/15 Полтавської митниці ДФС він притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України з накладенням штрафу в сумі 9 602 грн. 16 коп.

З постановою не погоджується, вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0056/80600/15 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали, надали письмові заперечення. Вважають, що позивачем вчинено дії, відповідальність за які передбачена ст. 485 МК України, а постанова про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення митних правил винесена в межах чинного законодавства. При цьому представники позивача посилались на те, що до витрат на транспортування товару не була включена вартість перевезення вантажу на території континентальної частини США, що до транспортних витрат також входять експедиційні послуги, що визначаючи вартість транспортного перевезення вантажу вони керувались ч. 10 ст. 58 МК та листом ОСОБА_5 від 05.11.2013 року № 14693/6/99-99-24-02-04-15, яким передбачено, що плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі і в разі надання послуги по всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань митної справи ( зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України) Податкового кодексу України (пункту 190 -1 статті 190) є обов»язковою для включення до бази оподаткування. Представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що якби на час нарахування нею розміру митного недобору по розмитненню контейнеру GLDU0698757 позивач надав довідку ТОВ « Лімко Логістік» щодо розмежування понесених ними витрат на перевезення вантажу здійснені за межами території України та на території України, то підстави нарахування митних недоборів по митній декларації щодо розмитнення цього контейнеру були б відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Як установлено судом, 05 травня 2015 року відносно позивача ОСОБА_4 складено протокол про пушення митних правил № 0056/80600/15 за ст. 485 МК України з якого убачається, що вина ОСОБА_4 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 485 Митного кодексу полягає у тому , що 12 березня 2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/002562 ПВКП «Агродеталь» проведено митне оформлення в режимі « імпорт» вантажу, декларування вантажу проведено ОСОБА_4 Проведеною перевіркою встановлено, що директору ПВКП «Агродеталь» ОСОБА_4 подав митну декларацію разом з якою подав довідку про транспортні витрати від 11.03.2013 року та довідку перевізника ТОВ « Лімко Логістик» від 11.03.2013 року із зазначенням суми цих витрат 4100 доларів США.

27.02.2015 року Полтавська митниця ДФС направила запит до Одеської митниці ДФС на отримання у ТОВ « Лімко-Логістик», які займались перевезенням вантажу на підставі договору з ТОВ « Агродеталь», копій первинних документів, актів надання послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, що підтверджують суму понесених витрат на транспортування сплачених ТОВ «Агродеталь» за отримання послуг по транспортуванню вантажу від ТОВ « Лімко-Логістик».

Отримавши з Одеської митниці ДФС акт надання послуг від 16.03.2013 року №35 та рахунок на оплату № 44 від 15.03.2013 року та у зв»язку з проведеним розрахунком встановлено загальну суму недоборів на суму 3200.72 грн.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення був складений одноособово головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків протидії митним правопорушення Полтавської митниці ДФС ОСОБА_6

Як на підтвердження вини ОСОБА_4 протокол містить посилання на зміст листа ОСОБА_5 від 05.11.2013 року № 14693/6/99-99-24-02-04-15 , а також на те, що на подання митної декларації ОСОБА_4 було відомо про фактичні витрати, понесені підприємством на транспортування вантажу , але при декларуванні товару зазначені витрати лише в сумі 4100 доларів США . , чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на суму 3200.72 грн..

Судом установлено, що на підставі вказаного протоколу постановою в справі про порушення митних правил № 0056/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС ОСОБА_7 від 20 серпня 2015 року позивача ОСОБА_4 за вчинення зазначених в протоколі дій визнано винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 9 602 грн. 16 коп.

Відповідно до частин 1,3 ст.7 МК України державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.

Відповідно ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч.2 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З наведених вище норм права вбачається, що згідно чинного законодавства України саме декларант є особою, яка несе відповідальність за достовірність зазначених у декларації даних.

Згідно зі ст. 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Частинами 1-3 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Стаття 58 Конституції України передбачає , що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Зміст ст. 268 КУпАП передбачає, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності, має право за які конкретно дії її притягають до відповідальності.

А зміст ст. 256 КУпАП передбачає обов»язкове зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Із протоколу про адміністративне правопорушення № 0056/80600/15 убачається, що вина ОСОБА_4 полягає у тому, що він визначив митну вартість товару не у відповідності до листа ОСОБА_5 від 05.11.2013 року № 14693/6/99-99-24-02-04-15.

ОСОБА_5 відповідно до вимог законодавства не є нормативним актом, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Навіть якщо вважати його таким, то на час подачі митної декларації позивачем 12 березня 2013 року , вказаного листа ще не існувало, а тому застосовувати положення вказаного листа до визначення митної вартості товару станом на 12 березня 2013 року з боку відповідача є безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що митних недоборів , з урахуванням довідки ТОВ « Лімко-Логістік» № 22/10-15 від 22.10.2015 року , щодо розмитнення контейнеру GLDU0698757 немає.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 4 ст. 58 МК України, на який посилаються сторони по справі, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пункт 5 ч. 10 ст. 58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Ч. 11 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Митні органи в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів повинні здійснювати у спосіб, визначений законом , отже єдиним законом визначення митної вартості товару є Митний Кодекс України , а не лист ОСОБА_5.

Прийнявши митну декларацію та додані до неї довідки про вартість транспортних послуг при розмитненні товару 1 2 березня 2013 року митний орган не звертався до позивача з вимогою надати додаткові документи, як це передбачає п.7 ч.3 ст.53 МК України, у разі якби мав сумніви щодо правильності визначення митної вартості .

У судове засідання позивач надав довідку ТОВ «Лімко-Логістик» від 22.10.2015 року , яка підтверджує, що витрати по організації доставки вантажу до території України складають 4100 доларів США, саме така сума задекларована позивачем при розмитненні товару.

Окрім того представник відповідача ОСОБА_2 підтвердила, що з урахуванням довідки ТОВ « Лімко Логістік» від 22.10.2015 року позивач вніс вірні відомості щодо витрат на доставку товару до митної території України.

При поданні митної декларації позивач надав відповідачу всі необхідні документи передбачені ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Надані до перевірки документі були прийнятті митним органом, а товар розмитнений.

Полтаська митниця ДФС не зверталася до позивача з вимогою надати додаткові документи, як це передбачає п.7 ч.3 ст.53 МК України.

Таким чином, слід дійти до висновку, що у позивача не було підстав для сумніву щодо достовірності інформації, яку він надає.

Вирішуючи питання про правовірність дій відповідача в частині притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, суд виходить з того, що в розумінні ст. 485 МК України документи, що містять неправдиві дані, це такі, в яких не відповідають дійсності вказані відомості щодо суті угоди (договору, контракту), найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо.

Належними та допустимими доказами на підтвердження транспортних витрат, які є складовою митної вартості є в даному випадку акт надання послуг № 35 від 15 березня 2013 року та рахунок на оплату № 44 від 15 березня 2013 року, в яких зазначена вартість міжнародних транспортних послуг, які відповідають вартості таких послуг, що зазначені в довідці ТОВ «Лімко - Логістікс» від 22.10.2015 року.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника Полтавської митниці ОСОБА_7 в справі про порушення митних правил № 0056/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення позивача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України винесена з порушенням вимог МК та відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення пов»язаного з недотриманням вимог МК.

Керуючись ст. ст. 2, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС № 056/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Л.М. Васильєва