Ухвала суду № 54171574, 23.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м. Київ К/800/1368/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року

у справі № 810/337/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03.09.2012 року № 0002741510.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток за півріччя 2012 року, за II-IV квартал 2011 року з додатками, відповідачем складено акт від 15.08.2012 року № 244/15-2/33587098, яким встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2012 року на 8 763 865, 00 грн.

Даний висновок податковим органом зроблено на підставі того, що позивач при складанні податкової декларації з податку на прибуток не врахував вимоги п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням змін до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 року № 0002741510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 10 954 831, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 8 763 865, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 190 966, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач, який має доход за 2011 рік більше 1 мільйона гривень, від'ємний фінансовий результат між витратами на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, та доходами, отриманими (нарахованими) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, міг перенести на зменшення фінансових результатів від таких операцій у 2012 році за правилом, установленим пунктом 150.1 статті 150, та з урахуванням вимог пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими обмежено включення від'ємного значення до витрат звітних податкових періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року розміром 25 відсотків суми такого від'ємного значення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Статтею 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України) запроваджено порядок оподаткування операцій особливого виду, зокрема пунктом 153.8 ПК України встановлено правила оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзацом четвертим пункту 153.8 ПК України встановлено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Абзаци другий та третій пункту 153.8 ПК України для цілей ведення такого відокремленого обліку фінансових результатів зазначених операцій визначає терміни «доходи» та «витрати».

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 153.8 ПК України якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

В свою чергу, стаття 150 ПК України визначає порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, зокрема п. 150.1 - порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування, що не враховує витрат на придбання цінних паперів, а пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» визначає умови застосування пункту 150.1 статті 150 Кодексу.

Таким чином, законодавець виокремив операції з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, як операції особливого виду, та передбачив окремий облік їх фінансових результатів, встановивши спеціальні правила його визначення.

Прибуток, одержаний від операцій з цінними паперами, включається до доходної частини податкової декларації платника податку, є складовою частиною доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування та від'ємний фінансовий результат між витратами та доходами за операціями з продажу цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, є різними за економічним змістом і значенням показниками при визначенні податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким обмежено включення від'ємного значення об'єкта оподаткування до витрат звітних податкових періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року розміром 25 відсотків суми такого від'ємного значення, не може бути застосовано до від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а відтак, не обмежує право платника податку враховувати всю суму від'ємного показника фінансових результатів від цих операцій в наступних податкових періодах.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно визначилися із тим, що від'ємний фінансовий результат з торгівлі цінними паперами за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів, що були понесені в минулих податкових періодах, та не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а відтак не включається до складу витрат платника податку у звітному податковому періоді і тим самим не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податку.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі № 810/337/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук