Ухвала суду № 541680, 13.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

______________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2007 р. № К-20980/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Бившевої Л.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача: Стецина І.В., дов. б/н від 11.12.2006 р.

відповідача: Радкевич С.О., дов. № 29 від 19.02.2007 р.

Несвятипасха Т.І., дов. № 165 від 25.10.2005 р.

Тягульський О.В., дов. № 14 від 02.02.2007 р.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р.

у справі № 29/11-25/240господарського суду м. Києва

за позовом Акціонерного товариства Фірма «Укргазбуд»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Фірма «Укргазбуд» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0001182210/1 від 15.11.2004 р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду м. Києва від 28.11.2005 р. в позові відмовлено повністю.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач порушив норми ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» відповідачем правомірно визначено до сплати позивачу суму пені у сфері ЗЕД в розмірі 264832903,39 грн.; не зважаючи на те, що вказана сума пені не є податковим зобовязанням підприємства, однак вона підлягає сплаті, оскільки її нарахування здійснено відповідачем правомірно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2005 р. скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що акт перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва складений з порушенням встановленого порядку оформлення, оскільки первинні документи відповідачем не досліджувались; станом на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення по відношенню до позивача було порушено провадження у справі про банкрутство та діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів і відповідач не мав права нараховувати позивачу пеню; відповідачем пеня як вид адміністративно-господарської санкції застосовано до позивача зі спливом строків її застосування; у відповідача не було законних підстав для визначення пені як податкового зобовязання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Соломянському районі м. Києва оскаржила її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. з мотивів порушення норм матеріального права та залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 28.11.2005 р.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги.

Позивач в поданому запереченні на касаційну скаргу, а також представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичною підставою для прийняття ДПІ у Соломянському районі м. Києва спірного податкового повідомлення-рішення № 0001182210/1 від 15.11.2004 р. слугував акт документальної перевірки № 117/23-0111/14277604 від 13.10.2004 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. та нарахована пеня на підставі ст. 4 даного Закону по експортному контракту № 4 від 17.08.1998 р. з ООО «ЕSA» (Білорусь), по експортному контракту № 77 від 05.07.1996р. з ЗАТ «Стройтрангаз» (Росія) та порушення вимог ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351 по контракту № 77 від 05.07.1996 р., по контракту № 007-29/7-170499 від 11.04.1997 р., по контракту № Т5-8-023 від 11.04.1997 р., по контракту № Т5-8-109 від 10.11.1998 р., відповідальність за яке передбачена ст. 3 Закону України «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті».

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до «Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із закінченням термінів зберігання документів», затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ № 41 від 20.07.1998 р. було складено Акт від 26.02.2004 р. про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню та знищено документацію, а саме, угоди та договори, акти приймання-здавання виконаних робіт та ін. Відповідачем перевірка проводилась з 26.06.2004 р., документи були знищені позивачем ще до початку перевірки, а тому перевірятись вони не могли.

Таким чином, апеляційним господарським судом зроблено висновок, що під час проведення перевірки відповідач використовував не первинні документи, а дані попереднього акту перевірки - Акт «Про результати вибіркової перевірки АТФ «Укргазбуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.1997 р. по 01.07.2000 р.».

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (у т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002 р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2002 р. за №1023/73211) Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.5-1.7).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що акт перевірки в частині встановлення порушення, зокрема ст. 1 Закону України «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті» складений з порушеннями встановленого порядку оформлення, оскільки первинні документи відповідачем не досліджувались.

Також є вірним висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності у відповідача права нарахування до сплати позивачу пені з огляду на те, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення по відношенню до АТФ «Укргазбуд» було порушено провадження у справі про банкрутство та діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Крім того, суди дійшли до обґрунтованого висновку щодо спливу строків застосування до позивача такого виду адміністративно-господарських санкцій як пені з огляду на вимоги ст. ст. 238, 250 ГК України.

Задовольняючи позов, апеляційний господарський суд відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вірно вказав на відсутність у відповідача права на застосування до позивача пені визначаючи її податковим зобовязанням, оскільки пеня застосована не за порушення правил оподаткування.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Бившева Л.І.

Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.