увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“13” березня 2007 р. Справа № 11/440
к/с № К-20930/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.І.
Нечитайла О.М.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: Третьяк С.Ю.
відповідачів: 1) ДПА України: Шилова А.К.
2) ДПІ у Солом'янському районі м. Києва: Поповіченка О.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року
та постанову Господарського суду м. Києва від 10.02.2006 року
у справі № 11/440
за позовом Фірми «Хокер ГмбХ» в особі Представництва в Україні
до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Фірма «Хокер ГмбХ» (далі - позивач, Представництво) в листопаді 2005 року звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом (враховуючи зміни позовних вимог від 18.01.2006 року та 31.01.2006 року) про визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 07.09.2005 року за №8588/6/25-0315, рішення від 05.04.2005 року за №7081/10/25-010 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги глави Представництва фірми «Хокер ГмбХ»; визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 19.09.2005 року за №0001061701/3 на суму 74 973, 77 грн. та акту від 06.04.2005 року №40/23-0311/2676.
Постановою Господарського суду м. Києва від 10.02.2006 року позов задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19.09.2005 року №0001061701/3; визнано недійсним рішення від 05.04.2005 року за №7081/10/25-010 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги глави Представництва фірми «Хокер ГмбХ»; визнано недійсним рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 07.09.2005 року за №8588/6/25-0315.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року постанову Господарського суду м. Києва від 10.02.2006 року у справі №11/440 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна податкова адміністрація України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду від 10.02.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року у справі №11/440 та ухвалити нове судове рішення, яким в позові Фірми «Хокер ГмбХ» відмовити повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме пп. 2.8.11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 1.1 ст. 1, п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Представники відповідачів підтримали в судовому засіданні вимоги касаційної скарги та просили їх задовольнити.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні вимог даної скарги, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Таку ж позицію представник позивача підтримав в судовому засіданні.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001061701/0 від 07.04.2005 року, яким позивачу відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV та ст.ст. 2, 8, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 76 006, 37 грн. (основний платіж - 25 335, 46 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50 670,91 грн.).
За результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та ДПА у м. Києві спірне повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивач подав повторно касаційну скаргу до ДПА України, за результатами розгляду якої, прийнято рішення №8588/6/25-0315 від 07.09.2005 року, яким скасоване податкове повідомлення-рішення №0001061701/0 від 07.04.2005 року в частині сплати 344,20 грн. прибуткового податку з громадян і податку з доходів фізичних осіб та 688, 40 грн. штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Рішенням ДПА України скасовано нарахування податкових зобов'язань щодо відносин Представництва з громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які не є працівниками даного Представництва.
На підставі вказаного рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001061701/3, яким позивачу відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.ст. 2, 8, 11, 12 Декрету №13-92 від 26.12.1992 р. визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 74 973,77 грн., з яких 24 991,26 грн. - основний платіж та 49 982,51 грн. - штрафні санкції.
Спірне податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі висновків Акта від 06.04.2005 року №40/23-0311/26112676 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництвом фірми «Хокер ГмбХ» за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2005 р.
Даним актом встановлені порушення: ст.ст. 2, 8, 11, 12 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року; ст. 9 ЗУ «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94-ВР від 22.12.94 та ст. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України №451 від 29.09.2003 року.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ДПА України не підлягає задоволенню з наступних підстав
Суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень виходили з того, що Представництво Фірми «Хокер ГмбХ» (ФРН) зареєстроване в Україні і здійснює свої функції згідно з законодавством України. Воно не є юридичною особою.
Представництво не є платником податків на прибуток (за відсутності діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку, про що зазначено в акті перевірки).
Підприємством були понесені витрати на придбання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування для проведення презентацій, виставок.
Як встановлено судами, підприємство надало докази на підтвердження понесених ним витрат саме на презентації та виставки, але не надало первинних документів, оскільки останні були викрадені після проведеної відповідачем перевірки, про що зазначено в матеріалах справи та порушено кримінальну справу.
Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Згідно з цим положенням, у випадку відсутності у платника податку оподаткованого прибутку не забороняють такому платнику податків здійснювати витрати на представницькі цілі, а лише виключають можливість віднесення таких витрат до складу валових витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не є платником податку на прибуток, отже суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку що дії позивача щодо не включення таких витрат до складу валових витрат є правомірними. Крім того, в акті перевірки прямо зазначено відсутність порушення по формуванню валових витрат.
Відповідно до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» не включаються до сукупного оподатковуваного доходу компенсаційні виплати, зокрема витрати, які співробітники юридичної особи отримали для проведення заходів, які пов'язані з виробничою діяльністю такої особи.
Пунктом 4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Пунктом «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 даного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатного отримання товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошово, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Пунктом «а» п. 17.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, для оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Згідно пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 згаданого Закону у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Відповідно до п. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, до фонду оплати праці включаються виплати працівникам соціального характеру у грошовій і натуральній формі, зокрема виплати, що мають індивідуальний характер.
З матеріалів справи та акта перевірки неможливо визначити конкретний розмір додаткових благ, які могли бути спожиті саме співробітниками Представництва, оскільки вони не мали індивідуального характеру.
Суди попередніх інстанцій визначили, що дії позивача були правомірними і покладення на нього відповідальності є незаконним.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій; не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року та постанова Господарського суду м. Києва від 10.02.2006 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №11/440.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 10.02.2006 року по справі № 11/440 - без змін.
Справу №11/440 повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
