Постанова № 54167443, 01.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

01 грудня 2015 року Справа № 924/857/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. № 20 від 26.11.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р.

у справі № 924/857/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЧ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь"

про стягнення 15943,78 грн. заборгованості за договором поставки

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. у справі № 924/857/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЧ" до товариства з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь" про стягнення 15943,78 грн. -9967,80 грн. боргу, 242,49 грн. відсотків річних, 4727,71 грн. інфляційних нарахувань, 996,78 грн. пені та 1827,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/857/15 від 12.10.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно розглянуто обставини, що мають значення для справи.

Стверджує, що у 2014 році відповідачем не укладались, директором товариства ОСОБА_2 не підписувались та не скріплювались печаткою договори з ТОВ "СТАЧ". Пояснює, що відбиток печатки ТОВ "СГК Промінь" у договорі № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р. та накладній не є відбитком печатки відповідача, а підпис директора ОСОБА_2 вчинений третіми особами. Стверджує, що товарів від позивача товариство "СГК Промінь" не отримувало.

Пояснює, що господарським судом Хмельницької області відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи, висновки яких могли підтвердити обставини підробки печатки та підпису директора ОСОБА_2

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЧ" у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. прийнято судом із чітким дотримання норм матеріального права та у відповідності до вимог процесуального права, судом повно зясовано та досліджено усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Пояснює, що в процесі судового розгляду судом першої інстанції досліджено наявність первинних бухгалтерських документів та податкової звітності, що підтверджують факт продажу товару відповідачу.

Крім того, рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.09.2015 р. у справі № 921/695/15-г/17 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «СГК ПРОМІНЬ» до ТОВ «СТАЧ» про визнання недійсним договору поставки № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р. та підтверджено факт укладення сторонами даного договору.

З огляду на наведене, просить залишити апеляційну скаргу відповідача ТОВ «СГК ПРОМІНЬ» без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. у справі № 924/857/15 без змін.

Скаржник не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні 01.12.2015 р. Матеріалами справи підтверджено, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 01.12.2015 р. повернута поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання /а.с.141/. Ухвала направлена судом на адресу відповідача ТОВ «СГК ПРОМІНЬ», зазначену в апеляційній скарзі, а саме - 01011 АДРЕСА_1 /а.с.131/, і така адреса перевірена за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки ухвала від 09.11.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 01.12.2015 р. направлена судом за адресою, повідомленою суду скаржником в апеляційній скарзі, тому судом вжиті необхідні заходи для завчасного повідомлення сторони про час і місце розгляду апеляційної скарги у справі - за належною адресою.

Зважаючи, що судом явка представника відповідача в судове засідання обовязковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

03.04.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь"/покупець та товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЧ"/постачальник уклали договір поставки № 03/04/14 С-П н /а.с.8-10/.

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах СРТ Поле за адресою: Хмельницька область, Красилівський район (згідно правил INKOTERMS 2010) насіння (далі - товар), визначені у видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього договору.

Кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за одиницю визначаються у видаткових накладних, наданих до цього договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість товару, що постачається, становить суму усіх поставок, що відбулися за період дії договору та підтверджені видатковими накладними.

Оплата товару за даним договором сторонами визначена у розмірі 100% вартості товару на протязі 30 календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в банку (п.2.2. договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями згідно з усними заявками покупця. Поставка товару у повному обсязі, передбаченому цим договором, повинна бути здійснена не пізніше, ніж 31 грудня 2015 року.

Постачальник за власний кошт здійснює транспортування, навантажування та розвантажування товару за адресою, визначеною у п.1.1. договору або за іншою адресою, що погоджена сторонами (п. 3.2. договору) .

Згідно з п.5.1. договору приймання товару по якості та кількості здійснюється у місці поставки товару.

Відповідно до п.5.3. договору постачальник виписує та надає покупцю підсумкові видаткові та податкові накладні за місяць.

Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з 03.04.2014 р. та припиняється 31.12.2015 р., але не раніше дати повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

30 квітня 2014 року по видатковій накладній № 28 позивач як постачальник передав, а відповідач як покупець отримав товар кукурудзу Топмен в кількості 6,2 посівних одиниць по ціні за одиницю товару 1607,71 грн. на суму 9967,80 грн. /а.с.11/. Підставою поставки у видатковій накладній зазначено договір № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р.

Накладна підписана представниками сторін і скріплена їх печатками, що підтверджує повноваження осіб на підписання первинного документу. Доводи відповідача про те, що відбиток печатки ТОВ "СГК Промінь" у договорі № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р. та видатковій накладній № 28 від 30.04.2014 р. не є відбитком печатки відповідача, а підпис директора ОСОБА_2 вчинений третіми особами є необґрунтованими. Відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь", що проставлений на договорі та видатковій накладній № 28 від 30.04.2014 р., дає змогу ідентифікувати субєкта господарювання, який отримав товар та є свідченням участі такого товариства як юридичної особи, у здійсненні відповідної господарської операції (у даному випадку - прийнятті від відповідача товару за договором поставки).

Зазначена видаткова накладна містить необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (з подальшими змінами та доповненнями), зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704, - тому є належним доказом того, що господарська операція фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Крім того, іншими доказами у справі згідно зі ст.43 ГПК України є: податкова накладна № 74 від 30.04.2014 р. /а.с.83/; реєстр виданих та отриманих податкових накладних /а.с.84-91/; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних /а.с.93/. Отже, відповідно до норм ст.ст.186,198,201 Податкового кодексу України господарська операція на підставі договору поставки № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р.відображена у податковому обліку.

Відповідач грошове зобовязання в обумовлений умовами договору строк не виконав, докази розрахунків не надані суду першої інстанції та колегії суддів.

Отже, на умовах договору № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р. між сторонами склались правовідносини з поставки, які регулюються ст.712 ЦК України та пар.1 гл.30 ГК України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в установлений строк (строки) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу 9967,80 грн.

Колегія суддів враховує, що господарським судом Тернопільської області розглянута справа № 921/695/15-г/17 за позовом ТОВ "СГК Промінь" до ТОВ "СТАЧ" про визнання недійсним договору поставки № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р./а.с.96-104/. Обґрунтовуючи позовну вимогу у справі № 921/695/15-г/17 позивач ТОВ "СГК Промінь" доводив, що договір № 03/04/14 С-П н від 03.04.2014 р. є недійсним з підстав не підписання його тексту керівником товариства та засвідчення тексту договору підробленим відтиском печатки товариства.

Відповідно до рішення від 24.09.2015 р. у цій справі господарський суд Тернопільської області відмовив у позові товариству з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь" про визнання договору недійсним, і рішення суду набрало законної сили. Господарський суд Тернопільської області рішенням у справі № 921/695/15-г/17 встановив, що ТОВ "СГК Промінь" не довів факту укладення правочину поза волею товариства чи всупереч закону, зокрема ст.215 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Встановив також, що ТОВ "СГК Промінь" прийняло виконання договору шляхом підписання його керівником видаткової накладної № 28 від 30.04.2014 р., тобто встановив факт здійснення господарської операції з поставки.

Доказів протилежного ТОВ "СГК Промінь" судам не надає.

Відповідно до норм ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Заперечення відповідача у даній справі направлені на переоцінку обставин (щодо належного підписання та відбитку печатки, а тому - недійсності правочину), вже встановлених у господарській справі справі № 921/695/15-г/17.

При цьому колегією суддів звертається увага, що відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 921/695/15-г/17 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

За таких обставин доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, неприпустимими за існування судового рішення у справі № 921/695/15-г/17, оскільки суперечать фактам, вже встановленим судом, та направленими на ухилення від відповідальності.

Щодо клопотання відповідача від 15.06.2015 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи /а.с.37/, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив таке клопотання через ненадання відповідачем належних документів, в тому числі, оригіналів договору, видаткової накладної, зразків почерку та підписів, відбитку печатки юридичної особи тощо, що необхідні для проведення експертизи. Для проведення почеркознавчої експертизи, технічної експертизи експерту для дослідження необхідно надати зразки почерків, підписів, відбитків печаток юридичної особи тощо (ст.ст.33, 36-38 ГПК України), тому скаржник, як особа, яка ініціює проведення почеркознавчої експертизи не забезпечила надання (зібрання) суду матеріалів (пояснення та відібрання експериментальних зразків підпису), необхідних для проведення експертного дослідження, що виключає можливість задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої, технічної експертиз у даній справі.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав розрахунки у визначений договором строк у строк до 30.07.2014 р. не сплатив 9967,80 грн. за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції позовна вимога про стягнення 242,49 грн. відсотків річних, обрахованих за період прострочення з 30.07.2014 р. по 21.05.2015 р. (296 днів), а також - 4727,71 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з серпня 2014 року по квітень 2015 року. Колегія суддів звертає увагу, що за розрахунком суду інфляційні нарахування заявлені позивачем до стягнення у меншій сумі, ніж є належною за прострочку виконання грошового зобовязання за цей період.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобовязання має місце, також є підставною, відповідає нормам ст.ст.546, 549, 611-612 ЦК України, ст.ст.230-231 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» і п.6.4. договору позовна вимога про стягнення пені за зазначений вище період прострочення. При цьому позивачем застосовано обмеження стягнення суми пені до 10% від суми боргу - 996,78 грн., і в цій сумі позовна вимога правомірно задоволена судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. у справі № 924/857/15 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "СГК Промінь" залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015 р. у справі № 924/857/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 924/857/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.