Постанова № 54167391, 07.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 922/4187/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю:

прокуратура ОСОБА_1 (посвідчення № 032167 від 11.02.2015 р.);

представників

1-го відповідача не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №5370 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2015 р. по справі № 922/4187/15,

за позовом прокурора Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

до 1. ТОВ агрофірма "Агрокомплект", смт. Золочів Харківської області, 2. Золочівської районної державної адміністрації, смт. Золочів Харківської області,

про визнання недійсним розпорядження та договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року прокурор Золочівського району Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 р. № 470 "Про надання дозволу ТОВ агрофірма "Агрокомплект" на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на території Удянської сільської ради; визнання недійсним розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 01.06.2007 р. № 302 "Про внесення змін до Розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.09.2007 р."; визнання недійсним розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 24.07.2007 р. № 430 про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду площею 44,9663 га ТОВ АФ "Агрокомплект" за межами населеного пункту та території Удянської сільської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Золочівською районною державною адміністрацією та ТОВ АФ "Агрокомплект" від 25.07.2007 р., зареєстрованого 26.07.2007 р. за № 040769500403; зобов'язання ТОВ АФ "Агрокомплект" повернути у відання держави спірну земельну ділянку, судові витрати прокурор просив стягнути з відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2015 року по справі № 922/4187/15 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги прокурора Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ агрофірма "Агрокомплект" звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2015 року по справі № 922/4187/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Харківської обласної державної адміністрації надав відзив (вх. №16428 від 07.12.2015 р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Представник першого та другого відповідача у призначене судове засідання своїх представників не направили. Про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.144,146,147).

Згідно із пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників відповідачів не була визнана обовязковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 р. за № 470 Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Агрокомплект" було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 24,3 га, в тому числі: під водою - 24,3 га, для риборозведення, із земель державного водного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

01.06.2007 р. розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації № 302 було внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.09.2005 р. № 470 та надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Агрокомплект" на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 44,9663 га, в тому числі: під водою - 24,3 га, прибережною смугою - 20,17 га, гідротехнічною спорудою - 0,4963 га для рибогосподарських потреб з метою передачі її в оренду із земель водного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

Розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації від 24.07.2007 р. № 430 затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди TOB агрофірми "Агрокомплект" для рибогосподарських потреб із земель запасу земель водного фонду за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради Харківської області" та передано TOB АФ "Агрокомплект" в оренду земельну ділянку водного фонду загальною площею 44,9663 га, в тому числі: під водою - 24,30 га, пасовищами - 20,17 га, гідротехнічною спорудою - 0,4963 га, на території Удянської сільської ради за межами населеного пункту для рибогосподарських потреб строком на 25 років.

25.07.2007 р. на підставі вищевказаного розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 44,9663 га, в тому числі: під водою - 24,30 га, пасовищами - 20,17 га, під гідротехнічною спорудою - 0,4963 га, який 26.07.2007 р. був зареєстрований у Золочівському районному відділі реєстрації Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 040769500403 від 26.07.2007 р.

Відповідно до п. 8. зазначеного договору, даний договір укладено строком на двадцять п'ять років.

Пунктом 15 договору закріплено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Згідно довідки про правовий статус та кількісні характеристики земельної ділянки, виданої відділом земельних ресурсів Золочівського району, земельній ділянці, яка передається в оренду ТОВ АФ "Агрокомплект", площею 44,9663 га, присвоєно кадастровий номер 6322686000:01:002:0265.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені вище розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації: № 470 від 09.09.2005 р.; № 302 від 01.06.2007 р.; № 430 від 24.07.2007 р.; та укладений на їх підставі договір оренди від 25.07.2007 р. є незаконними і підлягають визнанню недійсними.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

У статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено, що місцеві державні адміністрації вирішують лише ті питання, які віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 24.07.2007 р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 24.07.2007 р.), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання, б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомої цієї статті, в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків визначених частиною сьомої цієї статті.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

З вищевикладеного вбачається, що Золочівська районна державна адміністрація станом на 24.07.2007 р. не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою із земель державної власності для рибогосподарських потреб.

Помилково ототожнивши два різних поняття "водне господарство" та "рибне господарство" (рибогосподарські потреби), Золочівська районна державна адміністрація незаконно взяла на себе повноваження які віднесені до обласної державної адміністрації.

Так, поняття "водне господарство" закріплено у Концепції розвитку водного господарства України, затвердженій Постановою Верховної Ради України № 1390-ХІУ від 14.01.2000р., в якій, зокрема, зазначено, що це - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Потребу у веденні водного господарства не слід ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об'єкти згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Спірним розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації від 24.07.2007р. № 430 1-му відповідачу була передана в оренду земельна ділянка водного фонду саме для рибогосподарських потреб.

Крім того колегія суддів зазначає, що статтею 25 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством, а тому не приймає доводи вказані в апеляційній скарзі стосовно відсутності ототожнення понять, на час надання спірної земельної ділянки.

Таким чином, поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними; надання земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до повноважень обласної державної адміністрації.

Отже, голова Золочівської районної державної адміністрації при винесенні розпоряджень № 470 від 09.09.2005 р., № 302 від 01.06.2007 р., № 430 від 24.07.2007 р. діяв з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності та за відсутності повноважень укладено договір оренди землі та фактично передано в оренду земельну ділянку, розпоряджатися якою станом на 24.07.2007 р. мала право виключно Харківська обласна державна адміністрація на підставі ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (що діяла на час спірних правовідношень), що є підставою для визнання їх недійсними.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 24.02.2015 р. за результатами перегляду рішення у справі № 913/1086/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як зазначалося вище, на підставі розпорядження голови Золочівської між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 44,9663 га, в тому числі: під водою - 24,30 га, пасовищами - 20,17 га, під гідротехнічною спорудою - 0,4963 га, який 26.07.2007р. був зареєстрований у Золочівському районному відділі реєстрації Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 040769500403 від 26.07.2007 р.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

У відповідності ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів пункту 2.25. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у спорах про визнання недійсними договорів оренди землі, судам належить з'ясувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписуються договір.

Враховуючи, що договір оренди землі від 25.07.2007 р. був укладений між відповідачами на підставі розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 24.07.2007 р. № 430 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ АФ "Агрокомплект", яке визнано судом недійсним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при укладанні даного договору сторонами не було дотримано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин, вимога прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Агрокомплект" повернути у відання держави земельну ділянку площею 44,9663 га вартістю 292720,47 грн., що використовується на підставі договору оренди землі від 25.07.2007 р., вважається законною та підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи 1-го відповідача стосовно того, що оскаржувані розпорядження за своєю природою є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після вичерпання дії, з оглядом на приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"

Так, згідно пункту 2.3. даної Постанови встановлено, що державні акти про право власності або договори на право користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим, господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене певними документами (державними актами або договором оренди), є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного договору або державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Крім того, колегія суддів вважає, що рішення Європейського суду з прав людини, на яке посилається 1-й відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки 1-й відповідач, як набувач майна від неналежного орендодавця - Золочівської районної державної адміністрації, не позбавлений права на звернення до Харківської обласної державної адміністрації, як законного розпорядника спірної земельної ділянки водного фонду, для укладання договору оренди землі, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора Золочівського району Харківської області законодавчо обґрунтовані, доведені та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого відповідача, є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки апелянт не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року у справі № 922/4187/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року у справі № 922/4187/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.12.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.