Ухвала суду № 54167212, 07.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.12.2015 Справа № 920/1635/14

Господарський суд Сумської області у складі у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів., ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя» б/н від 06.11.2015 року про відстрочку виконання рішення по справі № 920/1635/14 за позовом: Публічного акціонерного товариства Банк «Київська Русь», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя», смт. Низи, Сумський район, Сумська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Альба Україна», м. Бориспіль, Київська область, про стягнення 465 540 грн. 17 коп.,

Представники сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: представник ОСОБА_3 (довіреність б/н від 14.10.2015 року);

Від третьої особи на стороні позивача: не прибув,

Від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_4

За участю секретаря судового засідання: Кириченко-Шелест А.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року по справі №920/1635/14 позов було задоволено. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя» (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Шлях, буд. 21, код 32891622) на користь Публічного акціонерного товариства Банку «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код 24214088) 372 632 грн. 24 коп. основного боргу, 45 042 грн. 56 коп. пені, 5 757 грн. 93 коп. 3% річних, 42 107 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань та 10 026 грн. 80 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року по справі № 920/1635/14 рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року у справі № 920/1635/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України по справі № 920/1635/14 від 16.07.2015 року рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року у справі № 920/1635/14 змінено в частині стягнення судового збору; в решті судові рішення залишено без змін.

11.08.2015 року на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України було видано відповідний наказ по справі № 920/1635/14.

6 листопада 2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя» до господарського суду надійшла заява б/н від 06.11.2015 року про відстрочку виконання судового рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 року по справі № 920/1635/14 до 1 березня 2016 року.

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що заходи примусового виконання судового рішення призведуть до блокування рахунків підприємства, від так і до зриву виробничих процесів, що матиме наслідком порушення зобовязань перед контрагентами та нарахування додаткових штрафних санкцій. Крім того, заявник вказує, що фінансова нестабільність підприємства може негативно відобразитись та своєчасності виплати заробітної плати та інших обовязкових платежів, що зачіпає інтереси не лише підприємства, а і його працівників, серед яких є соціально незахищені категорії громадян. Також зазначив, що за 1 квартал 2015 року збитки підприємства склали 46 900 грн. 00 коп., а за 1 півріччя 2015 року 167 000 грн. 00 коп.. Залишок коштів на рахунках відповідача становить 894 грн. 94 коп., а дебіторська заборгованість ТОВ «Сумський центр здоровя» станом на 05.11.2015 року становить 312 713 грн. 17 коп. Відповідач вказує, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, приведе до припинення господарської діяльності підприємства, що в подальшому потягне за собою його банкрутство. Також відповідач зазначає, що ним укладені договори на поставку лікарських препаратів та виробів медичного призначення, відповідно до яких необхідні кошти будуть отримані відповідачем.

13 листопада 2015 року від представника заявника надійшло письмове доповнення до заяви про відстрочку, в якому заявник додатково обґрунтовує свою позицію по справі, а саме зазначає, що боржник не володіє рухомим та нерухомим майном, а здійснює свою господарську діяльність у орендованому в Управлінні майна комунальної власності приміщенні, транспортує лікарські засоби на орендованих транспортних засобах, а заходи примусового виконання судового рішення способом арешту рахунків призведуть до неможливості здійснення господарської діяльності та сплати за зобовязаннями перед постачальником, орендодавцем та працівниками товариства.

26 листопада 2015 року до суду від представників відділу ДВС надійшло пояснення № 8383-02-6 від 25.11.2015 року, в якому зазначено, що з метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем 18.09.2015 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Також в процесі примусового виконання рішення господарського суду державному виконавцю стало відомо про те, що відповідно до постанови Правління НБУ від 16.07.2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк «Київська Русь» почата процедура ліквідації даного банку, тому державним виконавцем направлено запит до Управління НБУ в Сумській області та в ПАТ Банк «Київська Русь» про надання інформації чи проводилась процедура ліквідації та хто є правонаступником даного банку, проте відповідь на запит до цього часу до відділу не надходила.

4 грудня 2015 року від позивача до суду надійшло заперечення щодо надання відстрочки б/н від 02.12.2015 року, в якому позивач вказує, що боржник неодноразово, подаючи до суду заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення зловживає своїми процесуальними правами та, на думку позивача, ухиляється від виконання судового рішення. Також позивач вказує, що за весь період, починаючи з дати підписання договору відступлення права вимоги 05.06.2014 року по даний час від відповідача не надходило жодної, навіть часткової оплати боргу, що призводить до нанесення матеріальної шкоди ПАТ «Банк «Київська Русь». Обставини, на які посилається заявник, на думку позивача, не є винятковими, в звязку з чим позивач просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення.

Уповноважений представник позивача в судове засідання 07.12.2015 року не прибув.

В судовому засіданні 7 грудня 2015 року представник відповідача наполягав на задоволенні заяви про відстрочку.

Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання 07.12.2015 року не прибув.

В судовому засіданні 07.12.2015 року представник ДВС не заперечував проти відстрочки виконання рішення суду.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року).

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до приписів пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість у відповідача виникла в 2014 році за порушення останнім взятих на себе зобов'язань за договором купівлі продажу № 356ХФ/11 від 18.02.2011 року, а відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що викладені у заяві про відстрочку обставини та посилання заявника на тяжкий фінансовий стан, не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано в розумінні вищезазначеної норми належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховано матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя» б/н від 06.11.2015 року про відстрочку виконання рішення по справі № 920/1635/14 суд відмовляє за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоровя» б/н від 06.11.2015 року про відстрочку виконання рішення до 01.03. 2016 року по справі № 920/1635/14 - відмовити.

Головуючий суддя Н.П. Лугова

Судді Ю.О. Зражевський

ОСОБА_2