Рішення № 54164036, 27.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8637/15 Справа № 209/575/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.,

суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, представника неповнолітньої ОСОБА_5 ОСОБА_6, треті особи: Криничанська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції України в Дніпропетровській області, про визнання права власності на частину спільного сумісного майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, що знаходилося у спільній сумісній власності - садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, 2-й Молдавський провулок, будинок № 29"А"/17; визнати за нею, сином померлого ОСОБА_7, доньками померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також внучкою померлого ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину відкритої спадщини - садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, 2-й Молдавський провулок, будинок № 29"А"/17, в розмірі 1/10 частини кожному, що у грошовому еквіваленті складає 13056,20 грн. кожному; зобов'язати ОКП "Дніпродзержинське БТІ" та Реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції відмінити реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок № 29"А"/17 по 2-му Молдавському провулку в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області; стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на її користь витрати на незалежну експертизу оцінки майна у сумі 750 грн., а також суму сплаченого нею судового збору у розмірі 980 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та ухвалено: визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8, померлого 30 червня 2009 року, а саме домоволодіння № 29"А"/17 по 2-му Молдавському провулку в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., а також визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після померлого 30 червня 2009 року ОСОБА_8 на 1/10 частину вказаного домоволодіння. Цим же рішенням стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачену нею суму судового збору в розмірі по 261 грн. 12 коп. з кожного.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 30 листопада 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8, а також у них 05 липня 2006 року народилася син ОСОБА_7, а 28 червня 2009 року ОСОБА_8 помер (а.с. 8-10)

Також судом встановлено, після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді будинку № 29"А"/17 по 2-му Молдавському провулку в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, загальною площею 58,9 кв.м., житловою - 29,7 кв.м., який станом на 28 червня 2009 року, належав йому на праві власності, цей будинок виділений йому за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року із складу спільного нерухомого майна - домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, 2-й Молдавський провулок, будинок № 29/17 (а.с. 12).

12 вересня 2009 року було здійснено перехід права власності на цей будинок від ОСОБА_8 до ОСОБА_2, на підставі договору дарування посвідченого нотаріально 12 вересня 2009 року та зареєстровано в реєстрі за № 2305. Зазначений договір дарування був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_8, на підставі довіреності, посвідченої 27 вересня 2007 року, а відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2012 року зазначений договір дарування від 12 вересня 2009 року було визнано недійсним (а.с. 14-19).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок було набуто померлим ОСОБА_8 під час його шлюбу позивачкою, а тому цей будинок є їх спільною сумісною власністю, а тому 1/2 частина цього будинку належить дружині померлого, тобто позивачу, а інша 1/2 частина спадкується на загальних підставах.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Але цим вимогам рішення суду не відповідає.

Так, судом встановлено, що 23 січня 1973 року між виконкомом Дніпродзержинської міської ради та сестрою ОСОБА_8-ОСОБА_10 (в подальшому прізвище було змінено на Пастернак) було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власнсоті по провулку 2-й Молдавський 29/17 у м. Дніпродзержинську, а відповідно до договору, укладеного 19 липня 1977 року між цим виконкомом та ОСОБА_10Ф було змінено умови договору від 23 січня 1973 року щодо надання земельної ділянки та включено ОСОБА_8 до числа співзабудовників житлового будинку по провулку 2-й Молдавський, 29/17 у м. Дніпродзержинську. 16 серпня 1985 року зазначений житловий будинок був прийнятий до експлуатації, про що було складено акт прийомки індивідуального домоволодіння, а 22 листопада 1985 року цей житловий будинок був зареєстрований Дніпродзержинським БТІ за ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Ці обставини встановлені ішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 грудня 2007 року, яким також вирішено: виділити із складу спільного нерухомого майна, розташованого по провулку 2-й Молдавський 29/17 у м. Дніпродзержинську, в окремий самостійний обєкт нерухомого майно 1/2 частину цього будинку та визнано за ОСОБА_8 право власності в цілому на цю частину, а також зобовязано: Департамент містобудування Дніпродзержинської міської ради присвоїти цьому будинку окрему поштову адресу, а ОКП «Дніпродзержинське БТІ» зареєструвати за ОСОБА_8 право власності в цілому на самостійний обєкт нерухомого майна, тобто 1/2 частина будинку по провулку 2-й Молдавський 29/17 у м. Дніпродзержинську (а.с. 12, 13, 62).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене спірний житловий будинок, якому в подальшому було присвоєно нову адресу, а саме провулок 2-й Молдавський, 29«А»/17 у м. Дніпродзержинську, як самостійний обєкт нерухомого майна, належав на праві власності померлому ОСОБА_8 з 1985 року, а оскільки шлюб між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено було лише 30 листопада 2007 року то цей будинок не є обєктом спільної сумісної власності цього подружжя, у звязку з чим висновок суду першої інстанції про набуття померлим ОСОБА_8 за час шлюбу із ОСОБА_3 цього майна є безпідставним та таким, що не грунтується на законі.

Крім того, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, а статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_8 залишилося пять спадкоємців першої черги, а саме: дружина померлого ОСОБА_3, доньки померлого: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, внучка померлого ОСОБА_5 яка є дочкою його сина ОСОБА_11, який помер 30 вересня 2001 року та синОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Згідно спадкової справи №350/09 після смерті ОСОБА_8, померлого 28 червня 2009 року, яка зареєстрована у Криничанській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області, до нотаріуса у встановлений законом строк звернулися 09 вересня 2009 року ОСОБА_3 та 06 листопада 2009 року ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 із заявою про відмову від спадщини від 06 листопада 2009 року (а.с. 112-128).

Але колегія суддів не приймає заяву ОСОБА_2 про відмову від спадщини, оскільки на час подання цієї заяви за нею вже було зарестровано право власності за договором дарування від 12 вересня 2009 року, який лише 14 вересня 2011 року судом було визнано недійсним про що вона на момент подачі цієї заяви не знала не могла знати, а тому на неї розповсюджуються всі права спадкоємця першої черги після померлого батька.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, у звязку з недосягнення повнолітнього віку, але про них у своїх заявах інші спадкоємці повідомляли нотаріуса.

Так відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а частиною 1 ст. 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У звязку з чим ОСОБА_13 та ОСОБА_7 маєть право на спадкування як спадкоємці першої черги.

Враховуючи те, що по справі виник спір нотаріусом сторонам не було видано свідоцтво про право на спадщину після померлого, а тому колегія суддів вважає за необхідне визнати за кожним спадкоємцем після померлого ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом на спірне нерухоме майно в рівних частках по 1/5 частині, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що за нею на даний час залишається зареєстроване право власноті на спірний будинок, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2012 року договір дарування, укладений 12 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_8, на підставі довіреності, посвідченої 27 вересня 2007 року було визнано недійсним, а тому майно повернуто у первісний стан, тобто належить померлому ОСОБА_8, а тому це майно є спадковим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 218, 303,307,309, 313-317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2015 року скасувати.

Визнати за ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1), ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2), ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, за кожним окремо право власності в порядку спадкування за законом по 1/5 частині житлового будинку №28А/17 по провулку Молдавський в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що складається з 1/2 частина житлового будинку А-1, загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., який складається із приміщень: 1-1 площею 2,8 кв.м, 1-2-площею 3,7 кв.м., 1-3-площею 7,7 кв.м., 1-4-площею 5,7 кв.м., 1-5-площею 6,0 кв.м., 1-6-площею 18,0 кв.м., 1-7-площею 14,2 кв.м., а також господарських будівель та споруд: гараж В-1, літня кухня Б-1, вбиральня Г-1, ворота №6, огорожа №8, огорожа №11, водопровод №10, зливна яма №5, тротуар ІІ, частина тротуару І, який належав ОСОБА_8 на праві власності на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року та зареєстрованого в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, після смерті ОСОБА_8, який помер 28 червня 2009 року.

Стягнути із ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_2), ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3) та ОСОБА_12 (НОМЕР_4) з кожного судовий збір по 326 грн. 67 коп. на користь ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді