Постанова № 54163018, 01.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року 17 год. 17 хв. Справа № 813/7224/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

суддів: Гулика А.Г., Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 фонду України та третьої особи Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області ОСОБА_5,

представника відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 фонду України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 фонду України, Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2014 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду. Зокрема ухвалами суду від 23.03., 31.06., 09.10.2015 року провадження у справі зупинялось, а відповідно ухвалами від 10.06., 09.10., 17.11.2015 року - поновлялось.

В судовому засіданні 01 грудня 2015 року, згідно ч. 3, ст. 160 КАС України, проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Позивач, з урахуванням уточнень від 16.02.2015 року, просить визнати протиправними дії ОСОБА_4 фонду України з підстав його цілковитої бездіяльності щодо відновлення порушених конституційних і соціальних прав позивача у пенсійному забезпеченні, що відображається у невирішені питань зазначених у його скаргах, в ненаданні фінансової довідки № 91/10288 станом на 01.04.2012 року УФЗБО ГУ МВС у Львівській області про розмір грошового забезпечення позивача у розмірі 2766, 46 грн., не виконання на законну вимогу позивача перерахунку його пенсії з урахуванням ІІ групи інвалідності із перепризначенням пенсії за віком у спосіб та на умовах викладених у скарзі позивача до ОСОБА_4 фонду від 13.09.2014 року, не реагування у належний спосіб ОСОБА_4 фонду України на скарги позивача від 20.08.2014 року, та 13.09.2014 року що все у сукупності впливає на розмір пенсії позивача, який є меншим ніж йому належить.

Просить зобовязати ОСОБА_4 фонд України надати вищезгадану фінансову довідку № 91/10288 станом на 01.04.2012 року УФЗБО ГУ МВС у Львівській області про розмір грошового забезпечення позивача у розмірі 2766, 46 грн., і за наслідками розгляду заяви позивача від 13.09.2014 року видати розпорядження Головному управлінню ОСОБА_4 фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії позивача.

Також просить визнати протиправними дії ГУ МВС України у Львівській області що відображаються в ухиленні від врахування наказу 78 о/с від 30.03.1989 року УВС Львівського облвиконкому, застосуванні протиправної на думку позивача виписки з наказу № 57 о/с УВС від 14.03.1989 року Львівського облвиконкому, наданні неправдивих даних щодо дати звільнення позивача з органів внутрішніх справ, незаконному заниженні фінансових показників за основними і додатковими видами грошового забезпечення позивача, що в сукупності впливає на розмір пенсії позивача, який є менший ніж йому належить.

Просить визнати протиправною і скасувати виписку з наказу № 57 о/с УВС від 14.03.1989 року Львівського облвиконкому про звільнення позивача з посади заступника начальника по оперативній роботі приймальника розподільника УВС Львівської області та призначення на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Залізничного РВВС м. Львова.

Просить визнати незаконним і скасувати, протиправний на думку позивача, грошовий атестат № 50 від 19.03.1990 року виготовлений з порушеннями фінансової дисципліни фінансово-плановим відділом УВС Львівської області і направлений листом № 9379/07 43 від 14.09.2012 року до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області.

Просить зобовязати ГУ МВС у Львівській області із врахуванням наказу 78 о/с від 30.03.1989 року УВС Львівського облвиконкому про проходження позивачем служби на посаді заступника начальника по оперативній роботі приймальника розподільника УВС Львівської області, сформувати повторну фінансову довідку розміру грошового забезпечення позивача з всіма належними фінансовими показниками за основним і додатковими видами за період з 01.03 1990 року по дату винесення судового рішення, яка скеровується до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області з метою перерахунку військової пенсії позивача.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Наказом УВС Виконкому Львівської облради народних депутатів від 30 березня 1987 року № 78 о\с призначено капітана міліції ОСОБА_2 на посаду заступника начальника приймальника-розподільника УВС Львівського міськвиконкому по оперативній роботі. Згідно листа ЛДУ ім. Івана Франко від 04.02.1999 року № 231-24 позивача викликано на додаткову оплачувану відпустку для підготовки та захисту дипломної роботи строком на 4 місяці з 01 березня по 30 червня 1989 року. Наказом ректора ЛДУ від 31 травня 1989 року № 3-436 він був допущений до захисту дипломної роботи. Дипломну роботу ним було захищено.

Проте, в цей час, без повідомлення позивача, та будь якого узгодження з ним, наказом УВС Виконкому Львівської облради народних депутатів від 14 березня 1989 року № 57 о\с майора міліції ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова, звільнивши його від посади заступника начальника приймальника-розподільника УВС Львівського міськвиконкому по оперативній роботі з 11 березня 1989 року, тим самим фактично понижено в посаді.

Зі змісту рапорту № 16/14-6с від 14. 12. 1989 року начальника відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова до начальника УВС Львівського міськвиконкому випливає що ОСОБА_2 за погодженням начальника приймальника-розподільника УВС Львівського міськвиконкому ОСОБА_7 був відпущений для здачі державних іспитів в ЛДУ ім. Івана Франко, в липні мав зявитися для проходження служби в Залізничний РВВС, але до роботи не приступив. Начальник відділу просить направити ОСОБА_2 на обстеження до ВЛК з метою вирішення питання про перебування в органах внутрішніх справ.

Наказом УВС Виконкому Львівської облради народних депутатів від 24 лютого 1990 року № 50 о/с звільнено по ст. 67 п. «Б» /по хворобі майора міліції ОСОБА_2 оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова з 1 березня 1990 року.

Позивач вважає, що перепризначення його на посаду оперуповноваженого є протиправним і безпідставним пониженням його в посаді при проходженні служби, з чим він не погодився і до виконання обовязків на нижчий і менше оплачуваній посаді так і не приступив. Зазначає, що фактично звільнився з посади заступника начальника приймальника-розподільника УВС Львівського міськвиконкому по оперативній роботі, а запис в наказі УВС Виконкому Львівської облради народних депутатів від 24 лютого 1990 року № 50 о/с, щодо звільнення його з органів внутрішніх справ з посади оперуповноваженого є незаконним.

Це у свою чергу породжує незаконні відомості у грошовому атестаті № 50 від 19.03.1990 року, виготовлений, на переконання позивача з порушеннями фінансової дисципліни фінансово-плановим відділом УВС Львівської області і направлений листом № 9379/07 43 від 14.09.2012 року до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області, що суттєво негативно впливає на пенсійне забезпечення позивача.

Вважає, що ГУ МВС у Львівській області має врахувати наказ 78 о/с від 30.03.1989 року УВС Львівського облвиконкому про проходження позивачем служби на посаді заступника начальника по оперативній роботі приймальника розподільника УВС Львівської області, і сформувати повторну фінансову довідку розміру грошового забезпечення позивача з всіма належними фінансовими показниками за основним і додатковими видами за період з 01.03 1990 року по дату винесення судового рішення, яка скеровується до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області з метою перерахунку військової пенсії позивача.

У скаргах до ОСОБА_4 Фонду України привертає увагу на те що згідно довідки МСЕК МОЗ України від 24.03.1995 року № 551 йому довічно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок професійного захворювання отриманого в період служби в органах внутрішніх справ. Станом на 01.05.1992 року йому було проведено перерахунок пенсії, згідно ст. 21 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-12, а саме встановлено щомісячний продовольчий пайок в сумі 960 крб., та підвищений розмір пенсії до 60 % .

З урахуванням наявності в його пенсійній справі № 91/10288 від 01.03.1990 року всіх відповідних документів та досягненням позивачем 60 річного віку він звернувся до ОСОБА_8 - начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців головного управління ОСОБА_4 Фонду України у Львівській області з проханням провести перерахунок пенсії.

Проте начальник управління пенсійного забезпечення військовослужбовців головного управління ОСОБА_4 Фонду України у Львівській області безпідставно, на думку позивача, відмовила йому у перерахунку пенсії.

Просив ОСОБА_4 Фонд України вжити заходів щодо перерахунку пенсії йому як інваліду МВС ІІ групи з урахуванням досягнення 60 річного віку, щодо зарахування до страхового стажу 16 років 05 місяців 04 дні у розмірі 30% щомісячної надбавки, страховий стаж з дати встановлення йому групи інвалідності 16.03.1990 року по дату досягнення 60 річного віку 02.11.2012 року у кількості 22 роки 07 місяців 17 днів та повідомити його у встановленому законом порядку.

Проте, листом ОСОБА_4 Фонду України від 25.09.2014 року, з посиланням на довідку уповноваженого структурного підрозділу МВС України про розмір грошового забезпечення станом 01.04.2012 року, йому фактично було лише повідомлено про розмір його пенсійного забезпечення, та рекомендовано з питання правильності визначення розміру грошового забезпечення звернутись до Головного Управління МВСУ у Львівській області, по суті до якого позивач вже звертався, і отримавши відмову поскаржився до ОСОБА_4 Фонду України.

Не погоджуючись з зазначеним, та довідавшись з посилання про довідку про розмір грошового забезпечення станом 01.04.2012 року і не отримавши її за своїми зверненнями до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області, позивач звернувся до суду.

ОСОБА_4 Фонд України, ОСОБА_9 управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області з позовними вимогами не погодились, просять у задоволенні їх відмовити повністю. Надали суду письмові заперечення, які представник вказаних відповідача та третьої особи підтримала у повному обсязі.

Правова позиція викладена в запереченнях зводиться до наступного.

ОСОБА_4 Фонд України зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про ОСОБА_4 фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі Положення № 280), ОСОБА_4 фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов' язковому державному соціальному страхуванню.

3 матеріалів справи вбачається. що позивач з 01.01.2007 перебуває на обліку в головному управлінні ОСОБА_4 фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону № 2262.

ОСОБА_4 фонд України не здійснює пенсійне забезпечення позивача, його пенсійна справа у Фонді відсутня, а отже ОСОБА_4 фонд України не може вчинити дії, вимоги щодо яких він заявляє у позовній заяві, зокрема, надати до суду документально завірену ксерокопію фінансової довідки від 01.04.2012 № 91710288 про розмір грошового забезпечення, виданої головним управлінням МВС України у Львівській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У відповідь на скарги позивача ОСОБА_4 фонд України, в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», направив лист-розяснення від 25.05.2014 № 9226/1-11, № 9931/1-11, в якому повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення скарг. Будь-якого рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_4 фондом України та головним управлінням ОСОБА_4 фонду України у Львівській області не приймалось.

Крім цього, лист ОСОБА_4 фонду України від 25.05.2014 № 9226/1-11, № 993И-11 не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії. Зазначений лист не встановлює будь-яких зобовязань та не змінює права позивача на пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене, ПФУ вважає заявлену позивачем вимогу зобовязати ОСОБА_4 фонд України видати розпорядження та зобовязати ОСОБА_9 управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області по матеріалах його пенсійної справи відновити його порушені соціальні права у пенсійному забезпеченні за весь минулий час, тобто, починаючи з часу призначення (з 01.03.1990) ОСОБА_9 управлінням МВС України у Львівській області йому пенсії відповідно до Закону № 2262, необґрунтованою та безпідставною.

ОСОБА_9 управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області вказує на те, що позивач звертався до Головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області та ОСОБА_4 фонду України із зверненнями в порядку Закону України «Про звернення громадян» (Закон 393). І відповіді щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 та розяснення норм чинного законодавства на вказані звернення були надані в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». Будь-якого рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу не приймалось.

Відповідно до п.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління ОСОБА_4 фонд України від 30.01.07р., та зареєстрованого в Мін'юсті 15.02.07р. за №135/13402, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262 міністерства та інші органи зобовязані у пятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у звязку із введенням для зазначених категорій військово службовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Такі повідомлення на сьогоднішній день відсутні.

Виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства, обовязковою умовою для проведення перерахунку пенсій, призначеної на підставі Закону №2262, є рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення.

Тобто, підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 63 Закону №2262 відсутні.

Відповідач ОСОБА_9 управління УМВСУ у Львівській області позовні вимоги вважає безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні та надало письмові заперечення, які представник підтримала у повному обсязі. Правова позиція викладена в запереченнях зводиться до такого.

Позовна вимога позивача щодо виплати заборгованості по заробітній платі за період з 26.03.1987 року по 01.03.1990 року, не підлягає задоволенню, оскільки дане питання було предметом розгляду адміністративної справи у Франківському районному суді м. Львова за позовом ОСОБА_2 від 26.10.2010 року. Франківський районний суд дану справу розглядав протягом 2010, 2011 та 2012 років, та дослідивши обставини справи виніс ухвалу від 19.03.2012 року, якою позов ОСОБА_2 до ГУМВС України у Львівській області та ГУПФ України у Львівській області про перерахунок пенсії та примусове стягнення з ГУМВС завданих збитків, повязаних із невиплатою заробітної плати було залишено без розгляду у звязку із пропуском строку звернення до суду. Ухвалою від 07.11.2012 року Львівський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду від 19.03.2012 року в силі.

Позивачем оскаржувався наказ УВС Виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 57 о/с від 14.03.1989 року у справі № 2-1408/99, що перебувала на розгляді у Франківському районному суді м. Львова. Ухвалою вищезгаданого суду від 05.11.1999 року провадження у справі закрито, у звязку із визнанням позивачем (ОСОБА_2М.) пропущення строку позовної давності.

При звільненні позивача з ОВС було видано грошовий атестат № 50, в якому відображаються дані затверджені певними наказами, які в сукупності становили грошове утримання позивача. Як зазначалось раніше, у клопотанні ГУМВС від 01.12.2014 року - грошовий атестат майора міліції ОСОБА_2 датований 19.03.1990р. З даним атестатом позивач ознайомився та погодився, про що власноручно розписався 19.03.1990р.

Витяг з наказу № 57 л/с від 14.03.1989 року, станом на сьогодні є законним та чинним. Підтвердженням законного перебування позивача на посадах є особові карточки фінансової звітності у яких відображаються відомості щодо перебування позивача у конкретний період на конкретній посаді та отримання ним грошового забезпечення.

З аналізу карточки № 1 вбачається, що позивач перебував на посаді заступника начальника по оперативній роботі приймальника - розподільника УВД у Л/о в період з 26.03.1987 року по 11.03.1989 року (та отримував грошове забезпечення) у звязку із перепризначенням по службі. Не фіктивне, а законне перебування на посаді оперуповноваженого ВКР Залізничного РВ УВС у Л/о підтверджується особовою карточкою фінансової звітності № 2 в якій відображено, що ОСОБА_2 переведений на дану посаду з 11.03.1989 року і перебував на ній до 24.02.1990 року отримуючи грошове забезпечення, в подальшому з цієї посади звільнений з ОВС на пенсію за станом здоровя.

Тобто, позивач перебуваючи на посаді оперуповноваженого ВКР Залізничного РВ УВС у Л/о майже протягом одного року отримував грошове забезпечення, однак станом на сьогодні переконує що ніколи на такій посаді не працював. ОСОБА_9 управлінням не заперечується факт, що позивач не працював на даній посаді, оскільки після перепризначення на таку останній так і не приступив до виконання функціональних обовязків мотивуючи перебуванням на лікарняному. Оскільки тривалий час позивач не зявлявся на місце праці та не забезпечував належних доказів офіційного перебування на лікуванні керівництвом УВД було ініційовано перевірку перебування ОСОБА_2 на лікуванні у закладах медичного обслуговування. З документів що були отримані під час перевірки, які є наявними в особовій справі позивача та копії долучені представником відповідача (ГУМВС) до адміністративного позову вбачається, що позивач офіційно не перебував на лікуванні в жодному закладі медичного обслуговування на що також вказує і відсутність листків непрацездатності або лікарняних листків. З метою встановлення можливості подальшого проходження позивачем служби в ОВС, останнього було скеровано на ВЛК, за наслідками висновку ОСОБА_2 було звільнено з ОВС.

Також твердження позивача, що його було незаконно переведено з посади заступника начальника по оперативній роботі спеціальної установи приймальника-розподільника Управління внутрішніх справ у Львівській області на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу внутрішніх справ Залізничного райвиконкому м. Львова, під час нібито перебування останнього у відпустці по захисту дипломної практики та здачі державних іспитів, не заслуговує на увагу, оскільки наказу Управлінням внутрішніх справ «Про скерування ОСОБА_2 для захисту дипломної практики у Львівському державному університеті ім. Івана Франка» - не видавалось. Відповідно як і наказу про надання ОСОБА_2 додатково оплачуваної відпустки по підготовці та захисту дипломної роботи у період з лютого 1989р. по 30.06.1989 р.

Заслухавши позивача та його представника, представників відповідачів і третьої особи, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 3 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 01.12.2015 року, суд ухвалив позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 фонду України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання підробленого грошового атестату №50 від 19.03.1990 року фінансово-планового відділу УВС Львівської області недійсним та його скасування та визнання протиправною і скасування виписки з наказу № 57 о/с УВС від 14.03.1989 року Львівського облвиконкому про звільнення позивача з посади заступника начальника по оперативній роботі приймальника розподільника УВС Львівської області та призначення на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Залізничного РВВС м. Львова залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог до Головного управління МВСУ у Львівській області щодо визнання протиправними дії ГУ МВС України у Львівській області що відображаються в ухиленні від врахування наказу 78 о/с від 30.03.1989 року УВС Львівського облвиконкому, та застосуванні виписки з наказу № 57 о/с УВС від 14.03.1989 року Львівського облвиконкому, суд дійшов висновку, що, враховуючи факти та обставини справи вбачається, що порушень зі сторони посадових осіб УВС у Львівській області по відношенню до ОСОБА_2 із зазначених питань допущено не було. Дії посадових осіб ГУМВС України у Львівській області були вчинені виключно в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, оскільки посадові особи оперували відомостями викладеними в чинних наказах і документах.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_4 Фонду України, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємства, установи, організацій незалежно від форм власності, засоби масової інформації, їх керівники та інші особи, в межах своїх повноважень зобовязані обєктивно, всебічно, вчасно перевіряти заяви та скарги.

Скарги на рішення територіальних органів ОСОБА_4 фонду України про призначення пенсії, перерахунок пенсії, відмову у призначенні та перерахунку пенсії, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсії подаються відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів ОСОБА_4 фонду щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління ОСОБА_4 фонду України від 12.10.2007 р. № 18-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2007 р. за № 1241/14508 (із змінами).

Згідно п. 11 цього Порядку рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу ОСОБА_4 фонду або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень. Зазначеним Порядком не передбачено надання відповіді за наслідками розгляду скарги за підписом керівника структурного підрозділу (в даному випадку директором Департаменту пенсійного забезпечення). Аналогічна норма передбачена ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

Пунктом 12 Порядку передбачено вимоги щодо прийнятого рішення, зокрема, у рішенні зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі ОСОБА_4 фонду вищого рівня або в судовому порядку. Рішення ОСОБА_4 фонду України, прийняте за наслідками розгляду скарги може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством. Всупереч зазначеному, у прийнятому рішенні, викладеному у відповіді, ОСОБА_4 фонду України від 25.09.2014 порядок його оскарження заявнику розяснено не було. Окрім того, не зазначено відомостей про предмет оскарження, якого стосуються скарги, не вказано, які документи, що були подані заявником взяті чи не взяті до уваги при прийнятті рішення, не зазначено результати дослідження матеріалів скарг та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи, яка розглядала скарги.

У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу ОСОБА_4 фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій. У прийнятому рішенні не зазначено, в якій частині подана скарга є обґрунтованою чи необґрунтованою в цілому, а також щодо наявності чи відсутності підстав для надання відповідного розпорядження органу ОСОБА_4 фонду для вчинення відповідних дій.

Разом з тим, у поданих скаргах заявник, серед іншого, оскаржував безпосередньо дії начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області, та просив провести службову перевірку, проте у прийнятому рішенні не наведено мотивів щодо правомірності чи неправомірності дій ОСОБА_8, зокрема, на наслідками проведеної службової перевірки. Незрозумілим є відповідь щодо дати призначення пенсії заявнику, хоча у поданій скарзі заявник, за наслідками одержаних відповідей на подані ним звернення, зазначає різні дати призначення пенсії: з 28.12.1993 р., з 01.03. 1990 р., та з 05.05.1998 р. Зазначені обставини мають суттєве значення під час розгляду скарги, оскільки з ними безпосередньо повязаний розмір пенсійного забезпечення заявника.

Окрім того, у відповіді заявнику повідомляється розмір його пенсії станом на дату розгляду скарг, хоча у своїх зверненнях він порушує питання щодо правильності пенсійного забезпечення з більш раннього часу. Також не розяснено порядку та підстав проведення перерахунку раніше призначених пенсій. У відповіді зазначається розмір грошового забезпечення згідно довідок виданих уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ, проте не вказується дата та підстава видачі цих довідок та посада, за якою обчислюється розмір пенсії, хоча заявник ставить під сумнів достовірність видачі ззазначених довідок та правильність розміру грошового забезпечення, зазначеного у цих довідках, зокрема, з врахуванням займаної посади.

Також не зазначено щодо наявності чи відсутності в матеріалах пенсійної справи заявника грошового атестату № 50 від лютого 1990 р. та врахування чи неврахування його під час обчислення розміру пенсії, хоча у скарзі заявник зазначає про наявність інших грошових атестатів, зокрема, від 28.12.1993 та від 05.05.1998. Зазначені обставини мають істотне значення при розгляді скарг, так зі слів заявника між складовими грошового забезпечення, зазначеними у довідках про розмір грошового забезпечення та між складовими грошового забезпечення, зазначених у довідках про розмір пенсії, виданими органами ОСОБА_4 фонду, наявні розбіжності.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб, звільнених з військової служби» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 45 цього Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ОСОБА_4 фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Зазначені обставини також не були розяснені заявнику та не повідомлено про можливість обрання оптимального варіанту щодо виду одержуваної пенсії.

Таким чином, надана відповідь на скаргу заявника не містить відомостей, запитуваних позивачем, а рішення за наслідками розгляду скарги прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, відтак вимоги позивача підлягають задоволенню у спосіб, який би гарантував йому захист прав, свобод та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а саме, шляхом зобовязання ОСОБА_4 фонду України повторно розглянуто скарги позивача щодо неправомірних дій начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців головного управління ОСОБА_4 фонду України у Львівській області з урахуванням усіх порушених питань та надати повну та обґрунтовану відповідь по суті поставлених вимог.

Щодо позовної вимоги позивача про ненаданні фінансової довідки № 91/10288 станом на 01.04.2012 року УФЗБО ГУ МВС у Львівській області про розмір грошового забезпечення позивача у розмірі 2766, 46 грн., то така була надана під час розгляду справи, і позивач вважає цю позовну вимогу задоволеною.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо прохання позивача про винесення окремої ухвали суду відносно протиправних дій відповідачів, то суд виходить з того, що ухвалення такого рішення є прерогативою а не обовязком суду, в діях Головного управління МВСУ у Львівській області порушень судом не виявлено, а діям ОСОБА_4 Фонду України оцінка надана в постанові суду, яка направляється до цього фонду із змістом зобовязального характеру, тощо. Таким чином, окрема ухвала суду стосовно допущених порушень ОСОБА_4 Фондом України лише б повторювала приписи викладені у судовому рішенні.

А тому, керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дій ОСОБА_4 Фонду України щодо неналежного розгляду скарг ОСОБА_2 від 20.08.2014 року, та 13.09.2014 року.

3.Зобовязати ОСОБА_4 Фонд України повторно розглянути скарги ОСОБА_2 від 20.08.2014 року, та 13.09.2014 року щодо правильності його пенсійного забезпечення, неправомірних дій начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців головного управління ОСОБА_4 Фонду України у Львівській області з урахуванням усіх порушених питань, та надати повну та обґрунтовану відповідь по суті поставлених вимог.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 07.12.2015 року.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Сидор Н.Т.

Суддя Гулик А.Г.