Рішення № 54161879, 07.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Наумов О.О. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 336/9583/14

07 грудня 2015 року Справа № 22ц/778/5067/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 та СЕКАЧ ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, СЕКАЧ О.С. до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_5 товариство "Іллічівське" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014,квітні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_5 товариство "Іллічівське" (далі-Страхова компанія) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 17.06.2014 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ-2108" реєстраційний номер ж5160зп, на перехресті вул.Димитрова-Харчова у м.Запоріжжі, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_1 мотоциклом НОМЕР_1. Від автопригоди транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 пошкоджений. Матеріальні збитки становлять 19455 грн.. Окрім того, він отримав тілесні ушкодження: перелом фаланги першого пальця лівої ноги, травму голови, плеча. На лікування були витрачені кошти у сумі 2500 грн.. Водночас цей позивач просив і компенсувати моральну шкоду на суму 15 000 грн. та судові витрати. Після описаних подій, позивач ОСОБА_6, 19.06.2014 року, придбала у ОСОБА_1 пошкоджений мотоцикл й тому вважала, що вона як солідарний позивач має право на присудження їй матеріальної шкоди спричиненою пошкодженням транспортного засобу під час автопригоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2015 року позовні вимоги відхилені, у звязку з предявленням позову до неналежного відповідача.

У скарзі позивачі просили скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому, а скарга ОСОБА_6 має бути відхилена з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення у разі невідповідності висновків суду матеріалам справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи видно, що 17.06.2014 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ-2108" реєстраційний номер ж5160зп, на перехресті вул.Димитрова-Харчова у м.Запоріжжі, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_1 мотоциклом НОМЕР_1. Від автопригоди транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 був пошкоджений.

Як аргумент і на підтвердження вини відповідача, позивач називає, що з приводу ДТП в судовому порядку розглядалась справа про адміністративне правопорушення і своєю постановою суд встановив факт вини водія в порушенні Правил дорожнього руху (а.с.8).

Також встановлено, що автомобіль, про який згадувалось, на праві власності належить відповідачу ОСОБА_4 (а.с.9).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2108 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "ОСОБА_5 товариство "Іллічівське" - третя особа у справі (а.с.79).

Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається ліміт відповідальності за майнову шкоду складає 50 000 грн., шкоду заподіяну здоровю потерпілого 100 000 грн. (а.с.79).

За твердженням позивача, загальна вартість майнової шкоди становить 21 955 грн., вартість лік 2500 грн., отже заподіяна відповідачем шкода є меншою, ніж встановлений договором страхування ліміт відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Як вбачається зі змісту ст.ст.33,36,119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Суб'єктивний склад сторін у спорах такої категорії, як правило, складається з учасників дорожньо-транспортної пригоди; володільців-користувачів транспортних засобів; власників джерела підвищеної небезпеки, з якими винні особи знаходилися у трудових відносинах; страхових компаній, з якими власники транспортних засобів знаходяться у договірних відносинах; осіб, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями, та третіх осіб, зазвичай, водіїв-учасників, які не заявляють самостійних вимог.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що його цивільно-правова відповідальність застрахована у ОСОБА_5 компанії.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон), передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У ч.22.1 ст.22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода.

Відповідно до ст.23 Закону моральною шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З огляду на це, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, а тому, враховуючи норми статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування і виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка.

У разі якщо така згода відсутня, заподіяна потерпілому шкода повинна бути відшкодована страховиком у порядку, визначеному договором страхування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий подає заяву про страхове відшкодування (ст.35 Закону).

Разом з тим, позивач не вчинив дій на отримання страхового відшкодування й цей факт найшов своє підтвердження як у суді першої інстанції так і апеляційному суді (ОСОБА_5 компанії).

У випадку невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується її завдавачем.

Отже, у разі невиконання водієм транспортного засобу обов'язку, передбаченого ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

За даними експертного дослідження вартість матеріальної шкоди спричиненої транспортному засобу заявника становить 12 739 грн. 53 коп. (а.с.170).

Стаття625 ЦК розміщена в розд.І "Загальні положення про зобовязання", тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобовязань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань.

У ч.2 ст.625 ЦК йдеться, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобовязання, яке визначене договором.

В такому разі, грошові зобовязання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Суд наголошує, що зобовязальні правовідносини, які належать до грошових, можуть бути частиною інших оплатних зобовязань (як-то, обовязок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обовязок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Як підсумок, дія ч.2 ст.625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із завданням шкоди.

Також, суд нагадує, що ст.625 передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання та може застосовуватися лише за порушення боржником грошового зобовязання.

Тому аргументи позову та апеляційної скарги з цього питання не є виправданими.

Статтею 1195 ЦК, зокрема, передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобовязана відшкодувати витрати, викликані необхідністю лікування та придбання ліків.

Обстоюючи свою позицію щодо заявлених у справі вимог про стягнення вартості ліків, витрачених на лікування, заявник твердив, що на відновлення здоров'я він купував медичні препарати на суму 2500 грн..

Суд нагадує, що, витрати на лікування та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоровя, а їх розмір визначається на підставі виданих лікарями рецептів у поєднанні з довідками або рахунками про їх вартість.

Лише квитанцій, чеків про придбання ліків явно не достатньо для підтвердження вимог в цій частині.

Втім, будь-яких документів на підтвердження згаданих заявлених вимог не надано. Сам позивач повідомив, що таких документів він не має.

В такому, разі позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода компенсується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, моральні страждання позивача ОСОБА_1, які він пов'язує з переживаннями у звязку з ушкодженням здоровя, а також, несприятливим для нього психологічним дискомфортом від автопригоди, з урахуванням їх глибини та доведеності у грошовому еквіваленті можуть бути компенсовані у сумі 3000 грн..

Щодо заявлених вимог позивачем ОСОБА_6.

У статті 328 ЦК йдеться, що право власності набувається, зокрема із правочинів.

Право власності здійснюється з моменту його набуття.

Мотоцикл, який був пошкоджений під час подій дорожньо-транспортної пригоди яка розглядається, зазначена особа придбала за договором купівлі-продажу від 19.06.2014 року, а отже після ДТП (а.с.157).

Обов'язки сторін за договором купівлі-продажу та правові наслідки передання товару неналежної якості окреслені у гл.54 ЦК.

Окрім того, статтею 1188 ЦК передбачено, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки фізичній особі, відшкодовується винною особою на загальних підставах.

В такому разі, висновки суду першої інстанції з цього питання є правильними.

Аналіз положень ст.1166,1167,1187,1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Враховуючи це, підставою виникнення зобов'язання із заподіяння шкоди є факт її завдання. Умовами відповідальності за завдану шкоду є протиправна поведінка особи, що завдала шкоду, наявність між нею та майновою шкодою безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, а також вина зазначеної особи.

В такому разі, покладення на відповідача ОСОБА_4 обовязку на відшкодування шкоди за обставинами наведеними у позовній заяві не є можливим.

З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені вимог заявлених ОСОБА_1.

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а скаргу СЕКАЧ О.С. відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15.07.2015 року у цій справі в частині відмови ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою 12 739 грн. 53 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою 3000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат повязаних з оплатою судового збору 457 грн. 90 коп..

Рішення суду в частині відмови у задоволені заявлених вимог СЕКАЧ О.С. залишити без змін.

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого ОСОБА_1 України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: